Постанова 4875 № 905/188/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 року м. Харків Справа № 905/188/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ", м. Слов`янськ, Донецька область (вх. №1223 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 (повний текст складено та підписано 26.05.2023, м. Харків) суддя Лобода Т.О. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ", м. Слов`янськ, Донецька область про стягнення 122 918,27 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №3464 від 01.07.2019 за спожиту електроенергію за період лютий - березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року у розмірі 119 965,44 грн, пені у розмірі 2 513,89 грн, 3% річних у розмірі 387,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 51,92 грн та 2147,20 грн судового збору. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.03.2023 зокрема, розгляд справи № 905/188/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 позов задоволено повністю (а.с.92-98). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №3464 від 01.07.2019 за спожиту електроенергію за період лютий-березень 2022 року, листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року в сумі 119 965,44 грн, 3% річних у сумі 387,02 грн, інфляційні втрати в сумі 51,92 грн, пеню в сумі 2 513,89 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн. Рішення суду мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог. Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ". Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим. При розгляді справи не з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що, на думку апелянта, є підставою для його скасування або зміни у відповідності до ст. 277 ГПК України. Відповідач стверджує про недоведеність позивачем даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії. Жодних показників спожитої електричної енергії на об`єктах з початку введення бойових дій відповідач не надавав та будь-яких актів прийняття - передачі (спожитої) електроенергії не отримував та не підписував. Будь-яких рахунків від позивача не отримував. Заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №3464 від 01.07.2019 за спожиту електроенергію за період лютий-березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року у розмірі 119 965,44 грн не обґрунтована та непідтверджена належними доказами. Також апелянт акцентує увагу суду апеляційної інстанції про звільнення його від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що унеможливили виконання зобов`язання (широкомасштабні бойові дії РФ проти України) та те, що обсяги спожитої електричної енергії належним чином не підтверджені , до уваги судом першої інстанції безпідставно не взяті. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" на рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 0,80 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами. У строк, встановлений судом, скаржником надіслана заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у який останній надав докази доплати судового збору у сумі 0,80 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 23.06.2023. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" на рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ" на рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановити строк позивачу до 21.07.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу (заяв, клопотань, заперечень, тощо) з доказами його надсилання іншій стороні у справі. 10.07.2023 на виконання вимог ухвали від 23.06.2023 з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/188/23 (1 том). 20.07.2023 (в межах строку) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд: -апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія - БТ» залишити без задоволення; -рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно оператор системи розподілу (ОСР) на підставі власного переліку точок обліку відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передавав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії. Інформація щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії відповідачем у спірний період підтверджена у листі АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/2283-вих від 16.02.2023. Отже, на думку позивача, заперечення відповідача про недоведеність позивачем даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії не можуть братися судом до уваги. Крім того, позивач вважає неналежним доказом посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, а саме на лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгової промислової палати України. Відповідач не підтвердив факт настання обставин, які здатні впливати на реальну можливість виконання зобов`язання по договору та які є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Судовою колегією апеляційної інстанції вищенаведений відзив розглянуто та долучено до матеріалів справи. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище. Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до п.1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила РРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Згідно з п.3.1.7 Правил РРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.07.2019 між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) та ТОВ "Синергія - БТ" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №3464 (далі - договір), відповідно до умов якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору (арк.спр.8-12). За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору). Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (пункту 5.2 договору). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначається в заяві-приєднанні (пункт 5.8 договору). Пунктом 5.10 договору сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. За умовами пункту 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1. договору). Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору). Відповідач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника - Індивідуальна комерційна пропозиція "Універсальна", яка є додатком 2 до договору (арк.спр.13-17). Відповідно до розділу 5 комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється не пізніше ніж на 10-й день розрахункового періоду - 100% від заявленого обсягу. Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. У розділі 6 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення. Відповідно до розділу 10 комерційної пропозиції договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим договором, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи штрафні санкції. На виконання вказаних умов договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії у період лютий - березень 2022 року, листопад - грудень 2022 року, січень 2023 року на загальну суму 119 965,44 грн, на підтвердження чого в додатках до позовної заяви додані акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії): - за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 44 948,40 грн у кількості 26755кВтгод, - за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 13 147,68 грн у кількості 7826кВтгод, - за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 6 489,84 грн у кількості 3863кВтгод, - за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 27 189,12 грн у кількості 16184кВтгод, - за січень 2023 року від 31.01.2023 на суму 28 190,40 грн у кількості16780кВтгод. Вказані акти підписані лише позивачем (арк.спр. 25-34). Також позивачем додано до матеріалів справи сформовані рахунки за спожиту електричну енергію: за лютий 2022 року від 04.03.2022 на суму 44 948,40 грн, за березень 2022 року від 05.04.2022 на суму 13 147,68 грн, за листопад 2022 року від 03.12.2022 на суму 6 489,84 грн, за грудень 2022 року від 04.01.2023 на суму 27 189,12 грн, за січень 2023 року від 31.01.2023 на суму 28 190,40 грн (арк..спр.35-37). Пунктом 12 комерційної пропозиції сторони, зокрема, погодили, що постачальник може повідомляти споживача про суми до сплати по рахунках, виставлених згідно з умовами договору, надавати рахунки на оплату та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін, шляхом направлення відповідної інформації засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Позивач стверджує, що акти та рахунки були направлені споживачу на його електронну адресу sinergiya.bt@ukr.net, відомості щодо якої внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: акт та рахунок за лютий та березень 2022 року направлений 05.01.2023, акт та рахунок за листопад 2022 року - 05.12.2022, акт та рахунок за грудень 2022 року - 09.01.2023, акт та рахунок за січень 2023 року - 06.02.2023. На підтвердження направлення цих документів відповідачу, позивачем надано роздруківки з електронної пошти представника позивача (арк.спр. 38-39). Втім, відповідач в порушення умов договору та комерційної пропозиції до нього своїх зобов`язань по оплати фактично отриманої та спожитої за заявлений період електричної енергії не виконав. Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 119 965,44 грн. та нарахованих на неї сум пені, 3% річних, інфляційних втрат. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в даній справі, судова колегія зазначити наступне. Предметом спору за даною справою є стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період лютий 2022, березень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023 в сумі 119 965,44 грн. та нарахованих на неї сум пені, 3% річних, інфляційних втрат. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За приписами вимог статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Даний договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. У відповідності до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим (ч.ч. 1, 2, 3 статті 275 ГК України). Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на недоведеність позивачем даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії з наступного. Відповідно до п. 2.3.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (далі - ПРРЕЕ) комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) та ПРРЕЕ. Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від АКО в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (п. 4.3 ПРРЕЕ). Відповідно до п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР). Адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам п. 9.14.1 ККОЕЕ). До дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (п. 12.4.4 ККОЕЕ). У пункті 3 комерційної пропозиції зазначено, територію здійснення ліцензованої діяльності, на якій пропонується дана комерційна пропозиція, а саме у межах Донецької області та електричних мереж операторів системи розподілу (передачі). Отже, в зазначеному в даній комерційній пропозиції переліку операторів системи розподілу значиться саме - Оператор системи розподілу - ТОВ «ДТЕК Донецькі електромережі», який діє у відповідності до вимог ПРРЕЕ та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №

31. Згідно з ч. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. При здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО. Згідно пункту 9.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну. Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача, на що позивач впливу не має. Позивач, в свою чергу, здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії. Інформація щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії відповідачем у спірний період за лютий 2022 року - 26755 кВт*год, березень 2022 року - 7826 кВт*год, листопад 2022 року - 3863 кВт*год, грудень 2022 року - 16184 кВт*год, січень 2023 року - 16780 кВт*год. підтверджена у листі АТ "ДТЕК Донецькіелектромережі" № 67/2283-вих від 16.02.2023г. Лист підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом керівника Департаменту з клієнтських операцій Шашацькою К.Г. Підпис перевірено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 27.02.2023 (арк.спр.20). Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Як вищезазначено, пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Відповідно до розділу 5 комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється не пізніше ніж на 10-й день розрахункового періоду - 100% від заявленого обсягу. Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. У зв`язку з тим, що відповідачем не надавались відомості щодо обсягів спожитої електричної енергії за спірні періоди, позивач отримав такі відомості від оператора системи розподілу (передачі) в межах Донецької області та електричних мереж операторів системи розподілу та передачі, сформував відповідні акти та рахунки, які направив на електронну адресу відповідача, що відповідає умовам укладеного договору, а саме: за лютий та березень 2022 року рахунок направлений 05.01.2023, за листопад 2022 року - 05.12.2022, за грудень 2022 року - 09.01.2023, за січень 2023 року - 06.02.2023. Виходячи з умов договору, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен був здійснений протягом 5 днів з дня отримання рахунку, а саме: за лютий та березень 2022 року - не пізніше 12.01.2023, за листопад 2022 року - 12.12.2022, за грудень 2022 року - 16.01.2023, за січень 2023 року - 13.02.2023. Відповідачем не надано доказів оскарження вказаних у рахунках позивача обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення стосовно отримання роз`яснень щодо виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії. Факт отримання відповідачем на електронну адресу вищезгаданих актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунків за спожиту електроенергію також не заперечується відповідачем. Даних про інші обсяги спожитої електричної енергії відповідачем ані до суду першої, ані при зверненні з апеляційною скаргою не представлено. Також, відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем. Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію у лютому-березні, листопаді-грудні 2022 року та січні 2023 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 119 965,44 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом апеляційної інстанції було взято до уваги правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19, відповідно до якої розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснено нарахування 3% річних: - за період прострочення з 13.01.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 44 948,40 грн у розмірі 169,94 грн; - за період з 13.01.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 13 147,68 грн у розмірі 49,71 грн; - за період з 13.12.2022 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 6 489,84 грн у розмірі 41,07 грн; - за період з 17.01.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 27 189,12 грн у розмірі 93,86 грн; - за період з 14.02.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 28 190,40 грн у розмірі 32,44 грн. Також здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 51,92 грн за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 на суму заборгованості у розмірі 6 489,84 грн. Перевіривши правові підстави, період нарахування 3% річних у розмірі 387,02 грн та інфляційних втрат в розмірі 51,92 грн, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, є арифметично правильними, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. За умовами пункту 5.11 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції. Крім того, у розділі 6 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання. Позивачем нарахована пеня в розмірі 408,95 грн за періоди прострочення: - з 13.01.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 6 489,84 грн; - за період з 17.01.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 27 189,12 грн в розмірі 1 564,30 грн; - за період з 14.02.2023 по 27.02.2023 на суму заборгованості в розмірі 28 190,40 грн в розмірі 540,64 грн. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі №916/1777/19. Перевіривши правові підстави, розрахунок пені судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в даному випадку таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, є арифметично вірними, а отже позовні вимоги в частині стягнення 2 513,89 грн пені є обґрунтованими та пправомірно задоволені судом першої інстанції. Стосовно доводів апелянта про звільнення його від відповідності за невиконання грошових зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, судова колегія зазначає наступне. Приписами ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.14-1 вказаного Закону). Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва послуги торгово-промислової палати. Водночас, інша сторона спірних правовідносин (договору позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Так, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс- мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися. З умовами пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) вказуються дані заявника сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настав чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту). Отже, зміст Закону, а також вимоги Регламенту дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань. Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгової промислової палати України, безпідставними. Так, зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 рок№64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин. Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними; (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс- мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок позивача. Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку неможливості виконання грошового зобов`язання за договором із фактом військової агресії. В період з лютого 2022 року по дату звернення позивача з позовною заявою про стягнення заборгованості, відповідач не звертався до позивача про розірвання договору за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №3464 від 01.07.2019 на об`єкти споживання в зв`язку з відсутністю коштів, зупиненням діяльності чи настанням обставин непереборної сили. Про настання таких обставин, споживач зобов`язаний негайно повідомити постачальника та надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4 договору про постання електричної енергії). Також, судова колегія вважає, що враховуючи баланс інтересів сторін слід зауважити, що відповідачем до апеляційної скарги не додано доказів того, що відповідач перебуває в гіршому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін договору. Таким чином, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань по договору. Відповідач мав підтвердити не факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що за даною справою відповідач не підтвердив факт настання обставин, які здатні впливати на реальну можливість виконання зобов`язання по договору, та які є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Належних та допустимих доказів відповідач на підтвердження своєї правої позиції суду не надав. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/188/23 є обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. За таких підстав рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 року у справі №905/188/23 повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України. Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія - БТ", м. Слов`янськ, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі №905/188/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2023. Головуючий суддя О.О. Радіонова Суддя О.А. Істоміна Суддя О.Є. Медуниця