Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 451/795/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 451/795/23 пров. № А/857/12434/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Хобор Р.Б. секретар судового засідання Кардаш В.В. за участю представника позивача Черніка П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 27 червня 2023 року (головуючий суддя Патинок О.П., м.Радехів) у справі № 451/795/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області інспектора поліції Бих Назара Васильовича, Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 12.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до поліцейського СРПП ВП №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області інспектора поліції Биха Назара Васильовича, Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтовує тим, що 07 червня 2023 року інспектором СРПП відділення поліції №1 ЧР ВП ГУ НП у Львівській області - старшим лейтенантом поліції Бих Н.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП зі стягненням штрафу в сумі 20400 грн. Дана постанова винесена з грубими порушеннями норм КУпАП та підлягає скасуванню, оскільки у постанові серії БАД №776381 від 07.06.2023 інспектором поліції Бих Н.В. вказано, що ОСОБА_1 , керував мотороллером «Honda Dio», який не зареєстрований у встановленому законом порядку, а також водій керував т/з, будучи позбавленим права керування Радехівським районним судом, чим порушив ПДР, а тому скоїв адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП. Дані обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 , 07 червня 2023 року близько 09 год. 00 хв. був затриманий інспектором ОСОБА_2 на внутрішній дорозі населеного пункту с. Стоянів Радехівського району, позивач дійсно мав при собі скутер «Honda Dio», який переводив по сусідству в майстерню. Інспектор Бих Н.В. вказав, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, тому порушив ПДР України у виді штрафу в сумі 20400 грн, проте він не погодився з ним та заперечував, про що пізніше зазначив у прийнятій постанові. За таких обставин, скутер з електричним двигуном потужністю до 3 квт. взагалі не вважається механічним транспортним засобом. Дані з приводу керування саме мопедом (мотороллером) з яким двигуном, та якої потужності складена інспектором постанова не містить. Зазначено лише, що це мотороллер «Honda Dio», без реєстрації. Вважає, що складена Постанова серії БАД №776381 від 07.06.2023 не містить суті та обставин вчинення правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП зі стягненням штрафу в сумі 20400 грн інспектор Бих Н.В. не роз`яснив його Конституційні права та права, що передбачені ст.268 КпАП України, притягнув до відповідальності безпідставно, тому порушив вимоги ст.7 КУпАП. Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 27 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. З підстав, наведених у відзиві ГУНП у Львівській області просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Постановою серії БАД №776381 від 07.06.2023 винесеної інспектором СРПП ВП №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Бих Н.В. встановлено, що позивач ОСОБА_1 - 07.06.2023 в с. Стоянів по вул. Довга керував моторолером «Хонда Діо», який не зареєстрований у встановленим законом порядку, а також водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Радехівським районним судом, чим порушив п. 2.1 А ПДР України вчинив адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді «штрафу 20400 грн» Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (Закон №3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься частина 4 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справа №524/5741/16-а). Апеляційним судом враховується, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Радехівського районного суду Львівської області від 18.10.2022 у справі №451/994/22, номер судового провадження 3/451/576/22, яка набрала законної сили 28.10.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно частини 2 статті 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на 07.06.2023 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами. З наданих відповідачем відеофайлів до суду вбачається, що 07.06.2023 ОСОБА_1 , який керував моторолером «Хонда Діо» без н/з було зупинено працівниками поліції та повідомлено, про порушення ним правил ПДР України. При перевірці особи ОСОБА_1 було встановлено, що такий керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Радехівським районним судом від 18.10.2022, про що йому було повідомлено та чого він не заперечив. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що на нього буде складено адміністративні матеріали, зокрема, постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП та про можливість оскарження вказаної постанови. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є обґрунтована, прийнята у відповідності до положень чинного законодавства, а тому колегія суддів дійшла висновку, що всі викладені доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності. Суд не встановив порушень при складанні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б могли призвести до скасування оскаржуваної постанови. Судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 27 червня 2023 року у справі № 451/795/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор