Постанова 4856 № 120/4788/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4788/22 Головуючий у 1-й інстанції: Бощкова Ю.М. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 31 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідача) , в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830013826 від 04.06.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно з пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28.05.2021. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2022 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , вона у період з 14.07.1986 по 24.05.1998 безперервно обіймала посаду складача на складально-рядковідливальних машинах, така посада визначена Списками №2 1991 року та 1994 року, що є підставою для зарахування до пільгового стажу. При цьому, оскільки умови частини 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 950 дотримані, суд вважав обґрунтованими доводи представника позивача щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1984 по 14.07.1986. Не погоджуючись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Вінницька обласна друкарня" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково зарахував пільговий стаж ОСОБА_1 з 13.02.1992 по 24.05.1998 лише на підставі записів в трудовій книжці позивачки та необґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно з пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки з 13.02.1992 року позивачку в зв`язку з вагітністю було переведено на легкий труд, а в подальшому ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач та відповідач не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії згідно зі статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ). Рішенням №023830013826 від 04.06.2022 відповідач відмов позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), з огляду на відсутність у неї пільгового стажу. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 23 дні, необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058-IV становить 23 роки, необхідний пільговий стаж на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком №2 становить 10 років. За результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів до страхового стажу зараховані всі періоди роботи, у свою чергу, пільговий стаж відсутній. Так, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 14.07.1986 по 12.02.1992 згідно пільгової довідки №11/1 від 27.10.2020, оскільки дана довідка не відповідає вимогам, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додано, зокрема копію трудової книжки позивача. Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 простежуються наступні періоди навчання та трудової діяльності ОСОБА_1 : - з 01.09.1984 по 14.07.1986 навчання у Львівському СПТУ-58 поліграфістів (Диплом №523269 від 10.07.1986); - з 14.07.1986 прийнята на роботу до Вінницької обласної типографії складачем на складальних рядковиливальних машинах (Наказ №70 від 11.07.1986); - 25.05.1998 переведена контролером готової продукції друкарської дільниці (Наказ №23 від 23.05.1998). За змістом оскаржуваного рішення, відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 14.07.1986 по 12.02.1992 згідно пільгової довідки №11/1 від 27.10.2020. Підставою для відмови слугувало те, що надана ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» довідка не відповідає вимогам, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Зокрема, у рішенні №023830013826 від 04.06.2021 ГУ ПФУ у Вінницькій області не зазначено конкретних недоліків довідки №11/1 від 27.10.2020, водночас, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що така довідка не може бути врахована у зв`язку з тим, що у довідці здійснено посилання розділ ХХVII Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956, однак в період роботи позивача зазначені списки втратили чинність. Більш того, Списком №2 від 22.08.1956 не було передбачено посади «складача на складальних рядковиливальних машинах». Надаючи оцінку вищезазначеним доводам сторони відповідача, суд першої інстанції встановив, що у період роботи позивача складачем на складальних рядковиливальних машинах (з 14.07.1986 по 24.05.1998) були чинними наступні списки: - Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затверджений постановою Радою Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року (далі - Список № 2 від 1956 року); - Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СССР № 10 від 26.01.1991 (далі - Список № 2 від 1991 року); - Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (далі - Список № 2 від 1994 року). Відповідно до Списку № 2 1956 року професія наборщика і разборщика вручну (Розділ XXVII Поліграфічне виробництво) належить до робіт, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Списком №2 від 1991 року передбачено професію наборщика на наборно-рядковідливних машинах (Розділ XXVII Поліграфічне виробництво), яка належить до робіт, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно з Списком № 2 від 1994 року професія складача на складально-рядковідливних машинах (розділ ХХV «Поліграфічне і кінокопіювальне виробництво») віднесена до робіт, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період роботи позивача на посаді складача на складальних рядковиливальних машинах, така професія була передбачена Списками №2, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо врахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1984 по 14.07.1986 у Львівському СПТУ-58 поліграфістів, суд зазначає таке.колегія суддів зазначає. Так, згідно частини 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Пунктом 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 950 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах пенсій робітницям текстильного виробництва період навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.д.) і в інших училищах, школах і на курсах по підготовці кадрів, з підвищення кваліфікації та перекваліфікації - прирівнюється до роботи, яка слідувала після його закінчення. Отже, з аналізу вищезазначених приписів законодавства вбачається, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовою для зарахування такого стажу є те, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не має перевищувати трьох місяців. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного суду від 10.12.2020 у справі №520/15931/16-а. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1984 по 14.07.1986. Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 жодних недоліків, які б викликали необхідність надавати додаткові документи для підтвердження пільгового стажу позивача в період з 14.07.1986 по 24.05.1998. Натомість, суд першої інстанції не взяв до уваги довідку надану ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» №11/1 від 27.10.2020, в якій було зазначено, що в період з 14.07.1986 по 12.02.1992 позивачка виконувала роботу повний робочий день складача на складальних рядковиливальних машинах, що передбачена Списком №2, а з 13.02.1992 позивачка була переведена не легкий труд згідно наказу № 8, так як позивачка була вагітна. Так, ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» наказом № 8 з 13.02.1992 ОСОБА_1 ,: наборщика на наборних строкоотливних машинах с 13.02.1992 перевести на легкий труд с повременной оплатой...(мова оригіналу). Зокрема, ч. 1 ст. 178 Кодексу законів про працю (в редакції, що діяла на той час), було встановлено: - вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. 31.12.1992 за наказом № 78 лінотипістці ОСОБА_1 , було надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 26.07.1995. 13.02.1995 за наказом № 9 лінотипістці ОСОБА_1 , було встановлено 7-годинний робочий день з відрядною оплатою праці за відпрацьовані години. Вищезазначені факти також підтверджуються розрахунковими картками з 1992 по 1995 рік, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів та годин на ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» та суму виплат. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду з 13.02.1992 по 24.05.1998 лише на підставі записів в трудовій книжці позивачки, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи. На думку суду апеляційної інстанції неповне з`ясування всіх обставин справи сталося внаслідок незалучення до участі у справі ПАТ «Вінницька обласна друкарня», в зв`язку з чим останнє не мало можливості надати суду відповідні документи. Разом з тим, на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії згідно зі статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 23 дні, вік заявника 53 роки, та з урахуванням рішення суду у цій справі пільговий стаж на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком №2 становить більше 7 років (періоди з 01.09.1984 по 14.07.1986 та з 14.07.1986 по 24.05.1998). Водночас в силу положень пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (набув чинності з 01.04.2015) раніше передбачений п."б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення такого показника. У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Норми вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII". Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII. Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У п.3 резолютивної частини названого судового акту зазначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не мнше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …". Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме- п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Відносно позивачки правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років. Зокрема, застосуванню підлягає стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; Тобто, на момент звернення до відповідача 28.05.2021, з урахуванням страхового стажу позивача 30 років 04 місяці 23 дні, віку заявника 53 роки та пільгового стажу більше 7 років позивачка мала право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, а саме на 1 рік за кожні 2 роки роботи із шкідливими і важкими умовами праці, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також слід зазначити, що з урахуванням пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.05.2021, тобто з дати подання позивачем заяви про призначення пенсії. Відповідно до положень п.4 ч. 3 ст. 317 КАСУ порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не залучивши до участі у справі приватне акціонерне товариство "Вінницька обласна друкарня" порушив норми процесуального законодавства, оскільки прийняте рішення вплинуло на права та інтереси підприємства при виплаті та доставці пенсії за віком призначеної на пільгових умовах. Обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 покладений на ПАТ "Вінницька обласна друкарня" відповідно до положень п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином у зв`язку з незалученням ПАТ "Вінницька обласна друкарня" до участі у справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняття нового рішення судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що у зв`язку з вищевикладеними аргументами позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення. Також на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня" задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830013826 від 04.06.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28.05.2021. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у розмірі 992 грн. 40 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.