Постанова Одеський апеляційний суд № 947/24915/19

Номер провадження: 22-ц/813/422/23 Справа № 947/24915/19 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Подуст Т.П., переглянувши справу №947/24915/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року у складі судді Калашнікової О.І., - в с т а н о в и в : Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , звернувшись 10 жовтня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказали, що у провадженні Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області перебувало з 12 липня 2018 року по 06 вересня 2018 року виконавче провадження №56745428 з виконання виконавчого листа №522/10656/17, виданого 31 травня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси про усунення ОСОБА_5 перешкод у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_7 без надання іншого житлового приміщення. Примусове виселення сім`ї ОСОБА_1 відбулося 10 серпня 2018 року, державним виконавцем в день виселення майно осіб, які підлягали виселенню, було описано та передано на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_4 . Посилаючись на завдання шкоди внаслідок втрати речей, що знаходились в квартирі АДРЕСА_2 та були передані представнику стягувача ОСОБА_4 на відповідальне зберігання в межах виконавчого провадження про виселення, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 просили стягнути з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на відшкодування майнової шкоди 1931130,00 грн., розмір якої визначено Вінницькою торгово-промисловою палатою у Звіті про оцінку збитків №0-89 від 21 серпня 2019 року (т.1 а.с.2-11). Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.147-148). Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що позивачі в апеляційній інстанції відмовилися від апеляційної скарги на рішення суду про виселення, з огляду на що достовірно знали, що підлягатимуть виселенню. У позовній заяві вказано, що позивачі були присутні при проведенні виконавчих дій, виконавче провадження не містить відомостей про те, що чинились перешкоди виконанню рішення суду. Відповідно до частини 7 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акту після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна; зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Позивачами не надано доказів того, що у зазначений у вказаному Законі термін вони відшкодували витрати, пов`язані із зберіганням майна, з огляду на що майно слід вважати не витребуваним. Відповідно до пункту 1, 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження; у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Позивачами не надано доказів проведення оцінки майна відповідно до вказаного Закону, з огляду на що наданий позивачами Звіт №0-89 про оцінку збитків не підлягає прийняттю (т.1 а.с.160-161). Відповідач ОСОБА_5 відзив на позов не подав, в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що будь-яких неправомірних дій (бездіяльності) щодо майна позивачів не вчиняв. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Висновок суду мотивовано недоведеністю вимог. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2 а.с.1-10). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Позивачі звертались усно до ОСОБА_4 повернути речі, що не заперечував ОСОБА_4 в суді, який рекомендував звернутися до державного виконавця. ОСОБА_4 в ході підготовчого судового засідання говорив, що речі викинув після закінчення двомісячного строку зберігання, проте суд послався на матеріали кримінальної справи, де ОСОБА_4 говорив про те, що після закінчення строку зберігання перестав оплачувати оренду і подальша доля речей йому не відома. Висновки суду про те, що ОСОБА_4 забезпечив належне зберігання та схоронність речей після 24 серпня 2018 року є припущенням, оскільки в ході вивезення речей з квартири опис не складався, відсутні будь-які дані про те, що на орендований відповідачем склад за адресою: АДРЕСА_3 речі взагалі потрапили та зберігалися там. Суд не надав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_9 , яка купила квартиру у ОСОБА_5 після виселення позивачів. Даний свідок говорила, що купила квартиру з кондиціонером, душовою кабіною, сантехнікою, що свідчить про те, що безпосередньо ОСОБА_5 розпорядився деякими речами, що безвідповідальні дії обох відповідачів охоплені єдиним умислом. З урахуванням презумпції вини заподіювача шкоди та загальних засад цивільного процесуального законодавства тягара доказування позивачі зобов`язані довести суду наявність шкоди та її розміру, особу заподіювача шкоди та протиправність його поведінки, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а відповідачі зобов`язані довести суду, що шкоди завдано не з їх вини. Проте, суд не застосував до спірних правовідносин презумпцію вини заподіювача шкоди (ст.1166 ЦК України) та безпідставно послався на відсутність доказів умисного пошкодження (знищення) майна позивачів. Дії відповідача ОСОБА_4 у відношенні ввіреного йому майна є недобросовісними та умисними, оскільки він без дозволу та повідомлення державного виконавця та позивачів вивіз майно з квартири, де воно було описано та зберігалось. Відповідач ОСОБА_5 , діючи недобросовісно, умисно профінансував вивезення речей ОСОБА_4 з квартири та продав квартиру з деякими речами позивачів. Відповідачі не спростували своєї вини, яка презюмується. Суд послався на норми матеріального права, що регулюють відносини зберігання, проте не застосував такі до спірних правовідносин та не дійшов до правильних висновків про протиправність дій відповідачів. До зберігання, яке відбувається в межах виконавчого провадження, застосовуються загальні положення ЦК про зберігання. Двомісячний строк, визначений частиною 7 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» не може вважатися строком зберігання у розумінні статті 938 ЦК України. Закінчення строку зберігання не звільняє зберігача від виконання обов`язку повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання. Суд безпідставно не зробив висновок про те, що неповернення відповідачами майна на вимогу державного виконавця та самовільне розпорядження ним є порушенням обов`язків зберігача майна. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_5 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує наступним. ОСОБА_4 діяв як представник ОСОБА_5 на підставі довіреності від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_4 не був уповноважений укладати будь-які цивільно-правові угоди від імені та в інтересах ОСОБА_5 . Під час виконання рішення суду ОСОБА_4 отримав на відповідальне зберігання за постановою державного виконавця від 10 серпня 2008 року арештоване майно позивачів, ці виконавчі дії відбувалися за відсутності ОСОБА_5 , про відповідальність про втрату майна попереджався ОСОБА_4 . Арештоване майно на відповідальне зберігання ОСОБА_4 прийняв не як представник ОСОБА_5 , а як фізична особа, тобто особисто виступив стороною відповідного договору зберігання. Таким чином, з урахуванням приписів статті 241 ЦК України правочин щодо зберігання майна вчинений ОСОБА_4 не мав наслідків для цивільних прав та обов`язків ОСОБА_5 , тому ОСОБА_5 не є стороною договору зберігання арештованого майна та не несе відповідальності за його виконання. Позивачі не були стороною договору зберігання, яке в даному випадку здійснювалось за Законом «Про виконавче провадження», і в розумінні частини 1 статті 936 ЦК України в цьому договорі зберігання поклажодавцем виступив державний виконавець, а зберігачем ОСОБА_4 , з огляду на що, саме ОСОБА_4 зобов`язаний особисто виконувати договір, нести персональну відповідальність за його виконання перед державним виконавцем, а не перед позивачами, та саме державному виконавцю, а не позивачам, повернути майно із відповідального зберігання. В свою чергу правовідносини між державним виконавцем та позивачами виникли безпосередньо із відповідних норм Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлений порядок розпорядження майном боржника, що описане та арештоване під час здійснення виконавчих дій. ОСОБА_5 не визнає твердження позивачів про те, що розпорядився деякими речами позивачів, ОСОБА_5 не має ніяких деліктних зобов`язань перед позивачами. ОСОБА_11 не перебуває з позивачами у правовідносинах, тому вимоги про повернення арештованого майна чи відшкодування збитків позивачі правомочні пред`являти виключно до державного виконавця, який на підставі закону це майно описав, арештував та передав ОСОБА_12 на відповідальне зберігання. Додатково звернуто увагу на те, що оцінювач, який складав Звіт №0-89 про оцінку збитків, мав лише коротку характеристику майна із опису державного виконавця, не проводив огляд майна, не мав правовстановлюючих документів на предмет оцінки тощо, отже вказаний звіт про оцінку не ґрунтується на достовірних відомостях і є недопустимим доказом визначення ціни позову (т.2 а.с.64-66). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року в справі №522/10656/17 усунено ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без надання їм іншого приміщення з позбавленням права користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку; вселено в квартиру ОСОБА_5 (т.2 а.с.138-142). Постановою апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від апеляційної скарги, апеляційне провадження на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року закрито (т.2 а.с.143-145). На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року в справі №522/10656/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою (рішення набрало законної сили 28 березня 2018 року) Приморським районним судом м. Одеси 31 травня 2018 року видано виконавчі листи №522/10656/17 на боржника ОСОБА_2 та на боржника ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_5 перешкод у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без надання їм іншого приміщення. Виконавче провадження №56745428 з примусового виконання виконавчих листів №522/10656/17, виданих 31 травня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси, було відкрито старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яциною О.С. 11 липня 2018 року. ОСОБА_5 був стягувачем у виконавчому провадженні №56745428. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були боржниками у виконавчому провадженні №56745428. У виконавчому провадженні №56745428 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яциною О.С. проведено опис майна боржників, що знаходилось в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна від 10 серпня 2018 року. Описане майно боржників передано державним виконавцем Яциною О.С. на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_4 , який, відповідно, прийняв описане майно на відповідальне зберігання, отримав копію постанови (акту) опису й арешту майна та розписався про те, що попереджений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна (т.1 а.с.29-39). 10 серпня 2018 року державний виконавець Яцина О.С. склав Акт про виконання вимог виконавчого листа на боржника ОСОБА_2 та Акт про виконання вимог виконавчого листа на боржника ОСОБА_3 , в актах наявна відмітка про відмову боржників від підпису (т.1 а.с.40, 41). Постановами ВП №56745429 від 27 вересня 2018 року старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яцини О.С. виконавче провадження №56745428 закінчено з посиланням на виконання вимог виконавчих документів згідно актів державного виконавця від 10 серпня 2018 року. Щодо ОСОБА_1 , то виконавчий лист щодо неї як боржника відсутній, у виконавчому провадженні №56745428 вона не вказана як боржник, в постанові опису та арешту майна від 10 серпня 2018 року вона не зазначена, в актах державного виконавця від 10 серпня 2018 року про виконання вимог виконавчих документів на неї посилання не має. 22 жовтня 2018 року старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Франчук М.А. на заяву ОСОБА_3 №12067/19-38 повідомив наступне. Описане майно згідно постанови про опис та арешт майна боржника передане на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_4 . Також, роз`яснено, що відповідно до частини 7 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акту після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини. Зберігання здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти за вирахуванням понесених витрат перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізоване, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном (т.1 а.с.45). 28 листопада 2018 року старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Франчук М.А. на заяву ОСОБА_3 №13022/19-38 повідомив наступне. Згідно заяви представника стягувача описане на підставі постанови опису та арешту майна від 10 серпня 2018 року майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . За зберігання майна за адресою: АДРЕСА_1 послуги охоронної фірми «Патріот Юг» в період з 10 серпня 2018 року по 24 серпня 2018 року 92000,00 грн., за послуги вантажоперевезення від 24 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_13 14500,00 грн., за договором оренди складських приміщень 8352,00 грн., загальна сума витрат складає 114852,00 грн. (т.1 а.с.47, 48). 26 листопада 2021 року старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яцина О.С. надав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 письмову вимогу, за змістом якої зобов`язав надати доступ до описаного згідно постанови від 10 серпня 2018 року про опис та арешт майна для проведення огляду (т.1 а.с.49). Боржник ОСОБА_3 з заявами про повернення майна звертався до державної виконавчої служби та територіального управління юстиції неодноразово, а саме 09 жовтня 2018 року, 30 жовтня 2018 року, 03 грудня 2018 року, 26 грудня 2018 року (т.1 а.с.44, 46, 50-54). За поданням начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Гусєва О.О. від 02 січня 2019 року порушено 16 січня 2019 року кримінальне провадження №12019161500000114 за правовою кваліфікацією частини 1 статті 386 КК України (2001 року). За змістом подання описане та арештоване на підставі постанови від 10 серпня 2018 року належне боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_5 ОСОБА_4 ; вимогою державного виконавця від 26 грудня 2018 року повідомлено стягувача та його представника про необхідність доступу до описаного майна у строк до 29 грудня 2018 року, проте доступу до описаного майна надано не було. Подання подано для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за порушення обмеження у праві користування арештованим майном, а саме за переховування описаного майна (т.1 а.с.55-56, 57). Згідно Звіту О-89 про оцінку збитків, що завдані ОСОБА_3 , складеного 21 серпня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності Вінницькою торгово-промисловою палатою (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №465/18 від 04 червня 2018 року) на замовлення ОСОБА_1 , діючої за Дорученням від 26 грудня 2018 року, вартість збитків, що завдані в результаті викрадення майна, що є власністю ОСОБА_3 , складає 1931130,00 грн. (т.1 а.с.78-112). Виконання рішення про виселення боржника врегульовано статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до даної норми права примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням; примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі (ч.3); якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна; описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем (ч.5); передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна; у разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини; зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання; після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом; отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику; у разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном (ч.7). Специфікою зобов`язання зі зберігання що виникають на підставі вказівки закону, є те, що вони не виникають безпосередньо із закону, для цього необхідні відповідні юридичні факти, інші ніж договір. Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини 3 статті 11 ЦК свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Відповідно до статті 954 ЦК положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону. У розумінні положень даної норми матеріального права необхідно розмежовувати зобов`язання зі зберігання, що виникають на підставі договору, та зобов`язання зі зберігання, що виникають на підставі вказівки закону. З урахуванням того, що норми глави 66 ЦК розраховані на регулювання зобов`язання зі зберігання, що виникають на підставі договору, то в статті 954 ЦК прямо вказано про необхідність їх застосування до зобов`язання зі зберігання, що виникають на підставі вказівки закону. До зобов`язань зі зберігання, що виникають на підставі вказівки закону, належить, зокрема, зберігання майна, на яке у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт чи описане майно передано для відповідального зберігання стягувачу тощо. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідно до частини 1 статті 950 ЦК відповідає на загальних підставах. Передача виконавцем арештованого майна зберігачеві під розписку в акті опису є нічим іншим як укладенням договору зберігання майна, оскільки згідно статті 937 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Судова практика Верховного Суду орієнтує на те, що договір зберігання майна може бути укладений зі зберігачем чи професійним зберігачем. За загальним правилом за втрату речі під час строку зберігання зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов`язку повернути річ у схоронності; завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача в настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків (постанова від 15 квітня 2020 року у справі №643/14079/17, постанова від 18 листопада 2018 року у справі №910/21422/16). В даному випадку у виконавчому провадженні №56745428 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яциною О.С. проведено опис майна боржників, що знаходилось в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна від 10 серпня 2018 року. Описане майно боржників передано державним виконавцем Яциною О.С. на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , який, відповідно, прийняв описане майно на відповідальне зберігання, отримав копію постанови (акту) опису й арешту майна та розписався про те, що попереджений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. ОСОБА_4 не забезпечив належне зберігання та схоронність майна (речей), переданого йому на зберігання, чим спричинив позивачам збитки. На підтвердження розміру збитків позивачі надали Звіт О-89 про оцінку збитків, складений 21 серпня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності Вінницькою торгово-промисловою палатою (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №465/18 від 04 червня 2018 року), де вартість збитків, що завдані в результаті викрадення (втрати) майна, визначена рівною 1931130,00 грн. Належних та допустимих доказів на спростування вказаного розміру збитків суду не надано, клопотань про призначення експертизи під час розгляду справи не подано, як наслідок у визначенні розміру збитків приймається вказаний Звіт О-89 від 21 серпня 2019 року. Належним відповідачем за вимогами позивачів є ОСОБА_4 як зберігач. Право, за захистом якого позивачі звернулися до суду порушено відповідачем ОСОБА_4 , таке право підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь позивачів майнової шкоди (збитків), завданої втратою майна, в розмірі оцінених позивачами та не спростованих збитків. Підстави для покладення відповідальності на ОСОБА_5 за викрадення (втрату) тощо майна позивачів, переданого виконавцем на зберігання ОСОБА_4 у виконавчому провадженні про виселення позивачів, відсутні, тому у вимогах до даного відповідача належить відмовити. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 14407,50 грн., сплачено судовий збір в сумі 1152,60 грн., ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року при відкритті апеляційного провадження відстрочено позивачам сплату судового збору в сумі 13254,90 грн. до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог до відповідача ОСОБА_4 , щодо вимог до відповідача ОСОБА_5 , то задоволенню такі не підлягають. В порядку статті 141 ЦПК України зважаючи на часткове задоволення позовних вимог з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 576,30 грн. (1152,60 грн. :2 =576,30 грн.); з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 6051,15 грн. (13254,90 грн. :2=6051,15 грн.); з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 2209,15 грн. з кожного (13254,90 грн.:2=6051,15 грн. :3=2209,15 грн.). Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на відшкодування майнової шкоди 1931130 грн. 00 коп. в рівних частках кожному. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди відмовити. Стягнути ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 576 грн. 30 коп. Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 6051 грн. 15 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 2209 грн. 15 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 вересня 2023 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді О.С.Комлева Є.С.Сєвєрова