Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/15548/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 30 серпня 2023 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/15548/21 Номер провадження: 22-ц/819/147/23 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Склярської І.В. секретар: Павлова Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Булах Є.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У вересні 2021 року АТ "Універсал Банк" звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 18.10.2018 року відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.10.2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач також підтвердила що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку зазначених документів, які складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 16 000, 00 грн., з можливістю його коригування, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Оскільки АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим у відповідача станом на 15.03.2021 року виникла заборгованість в загальному розмірі 24 351, 31 грн., яка складається з: 21 475, 84 грн. - загальний залишок заборгованості з наданим кредитом (тіло кредиту); 2 875, 47 грн. заборгованість за пенею та комісією, АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати. Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження як надання кредитних коштів відповідачу, так і наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку вимог банку станом на 15.03.2021 року. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та доводи осіб, які подали апеляційні скарги Не погоджуючись з рішенням суду АТ «Універсал Банк» (далі Банк) подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, адже боржник підписуючи додану до позову Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг розумів, погодився та був ознайомлений з Умовами та Тарифами, на підтвердження чого Банком було надана відповідні докази. Вказує, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився і ознайомився з ними в Анкеті-заяві та непогашення в повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення Цивільного права України про обов`язковість договору. Зазначає, що укладення між Боржником та Банком договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», а відсутність підпису боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків в АТ «Універсал Банк», Тарифів за карткою Monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Карта monobank» не свідчить про неукладеність договору про споживчий кредит. Крім того, боржник висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом та Банком електронного цифрового підпису. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, на які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за тілом кредиту, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Виписка по рахунку відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки містить всі необхідні дані. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Встановлені судом обставини справи Між позивачем та відповідачем 18.10.2018 року укладено договір шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач також підтвердила що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку зазначених документів, які складають договір та зобов`язується виконувати його умови. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб з додатками, який відповідачем не підписано. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за договором №б/н від 18.10.2018 року, укладеним між Універсал Банк та ОСОБА_1 станом на 15.03.2021 року становить 24 351, 31 грн., з яких: 21 475, 84 грн. - загальний залишок заборгованості з наданим кредитом (тіло кредиту); 2 875, 47 грн. заборгованість за пенею та комісією. Первинних документів розрахунків заборгованості оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» суду не надано. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи рішення суду першої інстанції не відповідає виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді відновлювального кредитного ліміту на картковий рахунок, встановленого у розмірі 16000,00 грн.(а.с.9). В обґрунтування позовних вимог Банк надав заяву позичальника, витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» протокол № 33 від 27.09.2017, та паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» за укладеним з відповідачем ОСОБА_1 договором від 18.10.2018 року (а.с.10-24). У заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилась, погодилась та отримала у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов`язалась виконувати його умови. Також у анкеті-заяві від 18.10.2018 року ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису. Як вбачається з довідки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 , з 04.12.2018 року відповідачка користувалась кредитними коштами, здійснюючи перерахування на інші платіжні картки, знімаючи готівку в банкоматах, поповнюючи рахунки мобільного зв`язку, розраховуючись кредитною карткою через мобільний застосунок «Monobank», частково погашала кредит, поповнюючи картку через мобільний додаток Приват24 та термінал ІВОХ, що свідчить про визнання нею кредитного зобов`язання. Станом на 30.01.2020 року прострочення зобов`язання відповідача із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення підпункту 5.16. пункту 5 Розділу II Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.01.2020 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідачка своє зобов`язання не виконала. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 15.03.2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 24 351,31 грн., з яких: 21 475, 84 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2 875, 47 грн. заборгованість за пенею та комісією. Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до частини другої статті 509, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Згідно статтей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Такий правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув, не застосував при вирішенні спору положення Закону України «Про електронну комерцію» не дивлячись на те, що вони регулюють спірні правовідносини, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети та паспорту споживчого кредиту «Картка monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 18 жовтня 2018 року, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. З огляду на викладене, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у них відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із договору кредиту. За вказаних обставин висновок суду про те, що по справі відсутні докази погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання, не доведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розумів відповідач під час укладання договору, а також не доведено самого факту надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України «Про електронну комерцію». Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальника ОСОБА_1 виникло зобов`язання з повернення одержаного кредиту, яке нею належним чином не виконане. Кредит надано шляхом встановлення поновлювального кредитного ліміту на картковий рахунок, факт використання кредитних коштів позичальником доводиться інформацією про рух коштів по картці з 04.12.2018 року по 05.0.2020 року, даний договір відповідачем в установленому порядку не оспорений, отже, зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню. Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд першої інстанції зазначав про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не відповідає вимогам, встановленим до оформлення первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженому постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998року, тому не може бути належним доказом у справі на підтвердження наявності у відповідача заборгованості. Суд зазначив, що за наявними в матеріалах справи документами неможливо встановити та перевірити визначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі. При цьому, приймаючи до розгляду подану Банком позовну заяву, суд не вказав останньому на те, що наданий ним розрахунок заборгованості не має статусу доказу у спірних правовідносинах, а на інші докази позивач не посилався, що позбавило останнього права на подання всіх належних доказів для об`єктивного розгляду заявлених ним позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись частиною другою статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, дослідила додану позивачем до апеляційної скарги довідку (виписку) по рахунку за укладеним із відповідачем договором про надання банківських послуг, яка згідно із вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1988 року та Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України №254 від 18 червня 2003 року, є регістром первинних документів, які фіксують факти здійснення банківських операцій, та зробила висновок, що наведена у цій виписці інформація щодо здійснення операцій по рахунку, номер якого зазначений у анкеті-заяві ОСОБА_1 від 18.10.2018 року, підтверджує як факт отримання відповідачем кредитних коштів у спірний період, так і факт здійснених ним операцій щодо сплати щомісячних платежів у зазначених позивачем розмірах (а. с.70-76). Таким чином, розмір заборгованості за кредитом доведено наявними у справі письмовими доказами: розрахунком заборгованості за договором від 18.10.2018 року, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 15.03.2021 року; довідкою про рух коштів по картці з 04.12.2018 року по 05.0.2020 року клієнта ОСОБА_1 та які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Універсал Банк», не довела відсутність у неї заборгованості. На підставі наведеного, враховуючи те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявну заборгованість за укладеним кредитним договором перед позивачем у визначеному Банком розмірі станом на 15.03.2021 року, з урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин у конкретній справі, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» у повному обсязі. Відповідно до ст. 382 ЦПК України у випадку скасування або зміни судового рішення постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч. 13 ст. 141 ЦПК України) На підставі викладеного, з огляду на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог, сплачені Банком в судах першої (2 270,00 грн.) та апеляційної інстанцій (3 405,00 грн.) суми судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь Банку. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.10.2018 року у розмірі 24 351,31 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати, понесені на сплату судового збору, в загальному розмірі 5 675,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Вейтас І.В. Склярська