Постанова 4805 № 274/3764/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/3764/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого- судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Галацевич О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Житомирі матеріали цивільної справи №274/3764/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Житомирської області, Житомирської обласної прокуратури про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.06.2023, постановлену під головуванням судді Вдовиченко Т.М. в м. Бердичеві в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції Житомирської області, Житомирської обласної прокуратури про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2023 року позовна залишена без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків - 10 днів з дня отримання ухвали. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 червня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу та роз`яснено право повторного звернення із позовною заявою до суду при усуненні вказаних недоліків. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права. Тому просить ухвалу суду про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Від відповідача надійшов відзив. Головне управління Національної поліції Житомирської області вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відповідає матеріалам справи. Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників відповідно до приписів ч. 2 ст.369 ЦПК України за якими апеляційні скарги на ухвали про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції Житомирської області, Житомирської обласної прокуратури про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органами державної влади. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суддя першої інстанції виходив із невідповідності позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України а саме: позивач не вказала в чому полягає завдана їй матеріальна та моральна шкода, якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів її заподіяно як матеріальну шкоду на суму 7500грн та 200 доларів США, так і моральну шкоду в розмірі 38 000,00 грн.; з яких міркувань позивач виходила визначаючи розмір шкоди, та якими доказами такий розмір шкоди підтверджується. Крім того, позивач не надала доказів понесення судових витрат на суму 16000,00 грн., транспортних витрат на суму 2000,00 грн. Ухвала від 20.06.2023 була отримана позивачем та 28.06.2023 ОСОБА_1 направила до суду заяву на ухвалу суду від 20.06.2023, в якій зазначила, що моральна шкода - це моральний імператив, який не має матеріальної оцінки, а визначається за внутрішнім переконанням судді, який користується верховенством права, відповідно до якого людина, її права і свободи визначаються найвищими цінностями та спрямовують зміст і діяльність держави. Вказала, що судові витрати 16000грн. це витрати за заяви, які вона подала до суду в кількості більше 8 шт. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.06.2023 позовну заяву повернуто позивачеві з підстав ч.3 ст. 185 ЦПК України. Колегія суддів погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить стаття 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. За змістом ст. ст.13, 175 ЦПК України позивач (заявник) на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. З наведеного вбачається, що питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку суду про його необґрунтованість, він може бути залишений без задоволення. Тобто, суд не вправі з цих підстав залишити позовну заяву без руху та повертати заявнику. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №761/41071/19, на яку також посилалась ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 20.06.2023 направила до суду відповідну заяву зі своїм тлумаченням обгрунтованості позовних вимог. Позивач посилалась на докази та обставини, які, на її думку, є достатніми для задоволення позовних вимог. За загальними правилами цивільного судочинства якщо ж при розгляді справи докази не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданої позивачем позовної заяви. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена. Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 червня 2023 року задовольнити. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 червня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді: