Постанова Київський апеляційний суд № 752/7193/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/7193/23 Головуючий у 1 інстанції: Бушеленко О.В. Провадження № 33/824/3805/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП,- в с т а н о в и в: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст.122 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести, якою визнати його винним у скоєнні адміністративного правопорушення і піддати його адміністративному стягненню у виді накладання штрафу у розмірі вісімдесяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.Вважає, що суд першої інстанції не врахував визнання ним в повній мірі вини у вчиненні правопорушення та щире каяття, що є обставиною, що пом`якшує адміністративну відповідальність. Наголошує на тому, що він вперше вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. На думку суду ОСОБА_1 не виявив каяття та осуду власної поведінки. Натомість вважав, що його поведінка за кермом була допустимою та адекватною.. Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування такої постанови суду першої інстанції. Відповідно до наданого суду протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 031067 від 05 квітня 2023 року ОСОБА_1 24 березня 2023 року о 08 год. 00 хв., керуючи авто Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання та зміни смуги руху, змусив водія транспортного засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 різко змінити швидкість руху, застосувати екстрене гальмування і заходи для забезпечення особистої безпеки, спровокувавши аварійну ситуацію, допустивши, при цьому, порушення вимог дорожньої розмітки 1.3. Своїми діями ОСОБА_1 порушив 10.1 Правиладорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були долучені: заява свідка ОСОБА_2 про вчинення правопорушення водієм транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозапис моменту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 записаний на CD-диск, який був оглянутий і досліджений судом першої інстанції, рапорт уповноваженого працівника Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Горіненка А., а також письмові пояснення ОСОБА_1 від 05.04.2023. У суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується із визначеним судом видом відповідальності, що був застосований до ОСОБА_1 , та вважає безпідставними доводи апелянта про визнання ним своєї вини у вчиненні правопорушення та щире каяття. ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, але цей факт не є щирим розкаянням згідно ст. 34 КУпАП, оскільки не вказує на ставлення правопорушника до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки. Як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваній постанові, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. Він зазначив, що поспішав у справах, що стосуються надання благодійної допомоги, дорожня ситуація вимагала незначного виїзду на смугу зустрічного руху задля уникнення зіткнення з автомобілем, який рухався попереду нього, тоді як праворуч зміститися він не міг, адже там смуга була зайнята. Разом з тим ОСОБА_1 зазначив, що не вважає свої дії такими, що вимагали реагування з боку інших учасників дорожнього руху. Суд першої інстанції поставив ОСОБА_1 ряд питань щодо роду його занять, потреби у керуванні транспортними засобами і залежність майнового стану від наявності права керування. ОСОБА_1 надав відповіді, що не працює, у службі зайнятості на обліку не перебуває, утриманців не має. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни обраного покарання у справі про адміністративне правопорушення Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.