Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/1579/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/1579/23 Головуючий у 1 інстанції - Петров Д.В. Суддя - доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0003/90300/23 від 03.02.2023, винесену 13.01.2023 головним державним інспектором ВМО «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби Лабандою О.В., згідно з яким у діях позивача вбачається порушення митних правил, передбачене ч. 3. ст. 478 МК України, а саме видача без дозволу митного органу товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2023 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Енергетична митниця звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2023 року головним державним інспектором ВМО «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби Лабандою О.В. було складено протокол про порушення митних правил №0003/90300/23 відносно директора АТ «Одеснафтопродукт» ОСОБА_1 . За результатами розгляду 03 лютого 2023 року заступником начальника Енергетичної митниці Державної митної служби Бондар Л.М. прийнято постанову в справі № 0003/90300/23. З вказаної постанови вбачається, що позивач, як керівник підприємства АТ «Одеснафтопродукт», не звернувся до митниці за дозволом про видачу товарів чи їх переміщення з митного складу у письмовій формі. Згідно вказаної постанови позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у діях позивача не вбачається порушення митних правил, передбачене ч. 3. ст. 478 МК України, а тому постанова в справі про порушення митних правил № 0003/90300/23 від 03.02.2023 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Згідно зі ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Згідно ст. 487 цього Кодексу, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Частиною 1 статті 460 МК України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною 3 статті 469, статтею 470, частиною 3 статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 заперечував наявність своєї вини у вчиненому та посилався на обставини, які виникли у зв`язку із воєнним станом через збройну агресію рф, а також своїм бажанням запобігти настанню техногенної катастрофи, яка могла трапитися у випадку влучання під час ракетних обстрілів м. Одеси та, відповідно, втрати стратегічної сировини. Так, 27.02.2022 АТ «Одеснафтопродукт» отримало мобілізаційне завдання від Міністерства енергетики України, яким доручено нафту «Азері» надати в систему магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» для подальшого транспортування на Кременчуцький нафтопереробний завод з метою запобігання техногенної катастрофи та втрати товару у зв`язку з військовою агресією та тим, що резервуари знаходяться у зоні ризику початку бойових дій. Наведене підтверджується також показами свідка керуючого митним складом ОСОБА_2 , який повідомив суд першої інстанції, що він повідомляв державного інспектора відділу митного оформлення «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці про наявність мобілізаційного завдання та необхідність термінового переміщення нафти та отримав від нього усний дозвіл на таке переміщення. На підтвердження отримання даного мобілізаційного завдання позивачем надано лист Міністерства енергетики України від 27.02.2022 № 26/1.2-7-3222-22. Крім того, на підтвердження наведених обставин суду першої інстанції було надано лист ПАТ «Укртатнафта» № 47/03-105 від 26.02.2022, яким додатково повідомлено про наявність наведених обставин. Відповідно до п. 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, обставини непереборної сили - смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події. Отже, зважаючи на обставини, які склалися на початку широкомасштабного вторгнення рф до України, оперативно, в телефонному режимі, було повідомлено митний пост «Південний» Енергетичної митниці, який здійснює митний контроль та митне оформлення товарів на митному складі АТ «Одеснафтопродукт», після чого і було розпочато перевантаження нафти з резервуарів митного складу в резервуари митного складу АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», для її подальшого транспортування до Кременчуцького НПЗ та передачі ПАТ «Укртатнафта» на зберігання. Щодо дотримання відповідачем строків притягнення особи до відповідальності та строків розгляду справи про порушення митних правил, слід зазначити наступне. Згідно з положеннями ст. 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Відповідно до ст. 1. ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 4 ч. 2. даної статті передбачено, що протокол про порушення митних правил повинен містити, зокрема дані про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил. Відповідно до ч. 1. ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що листом № 09/371 від 31.05.2022 за підписом керуючого митним складом АТ «Одеснафтопродукт» було повідомлено митний пост «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби, який знаходиться в місті Одеса, про руйнування резервуарного парку митного складу. В електронному вигляді Енергетичній митниці Державної митної служби надсилався звіт про рух товарів на митному складі № M/0522/V/06 АТ «Одеснафтопродукт» за ІІ квартал 2022 року, в якому вказано весь перелік товарів, що знаходилися на складі, і серед нього відсутня нафта, яка в першому кварталі була на виконання мобілізаційного завдання Міненерго переміщена в резервуари АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ». На даний звіт жодної реакції від Енергетичної митниці Державної митної служби, яка б свідчила що остання нічого не знає про переміщення нафти, що зберігалася в резервуарах митного складу, не було. 29.06.2022 відповідачем було проведено огляд території митного складу АТ «Одеснафтопродукт» № M/0522/V/06 - резервуарного парку, призначеного для зберігання нафти та нафтопродуктів, що підтверджується актом № UA903110/2022/006 від 29.06.2022 про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. Даним актом відповідач фактично зафіксував лише факт пошкодження резервуарів та технологічних трубопроводів, не зважаючи на додаткові повідомлення позивача під час огляду посадовим особам про відсутність нафти, оформленої за МД №UA903110/2022/000208, у зв`язку з перевантаження нафти з резервуарів АТ «Одеснафтопродукт» у резервуари замовника АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ». У рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) суд визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції та виклав у справі окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач надавши дозвіл на переміщення нафти, об`єктивно мав можливість знати про пошкодження та часткове знищення резервуарного парку митного складу внаслідок збройної агресії російської федерації, яке сталося 03.04.2022, знав про відсутність товару «нафта сира AZERI LIGHT CRUDE OIL» на митному складі, і на момент своєї обізнаності не вбачав у діях щодо переміщення даного товару в резервуари АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» порушень митних правил, і лише через більше ніж пів року притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач проявив непослідовність своїх дій та порушив принцип «належного урядування». Отже, протокол про порушення митних правил № 0003/90300/23 від 13.01.2023 складено з порушенням ст. 494 МК України, а тому згідно ст. 495 МК України він не може бути доказом у справі, що розглядається. Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Частиною 3 ст. 478 МК України передбачено таке порушення митних правил, як видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, за що встановлена санкція - штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє видачу товарів без дозволу митного органу, усвідомлює протиправний характер своєї дії, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків. Колегія суддів звертає увагу на матеріали справи №0003/90300/23, де не міститься доказів, що позивач умисно вчинив протиправну дію - видачу товарів без дозволу митного органу, оскільки позивач як керівник АТ «Одеснафтопродукт» прийняв рішення про переміщення нафти з одного митного складу на інший відповідно до договірних відносин, на підставі яких підприємство зберігало на митному складі товар, переданий йому іншим підприємством. При цьому, позивач як керівник АТ «Одеснафтопродукт» діяв на виконання мобілізаційного завдання. Відповідно до абзацу восьмого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством. Пунктом 13 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій. Міністерство енергетики України, як один з центральних органів влади, відповідно до абзацу десятого ст. 15 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» доводить (встановлює) мобілізаційні завдання (замовлення) до підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 21 вказаного Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями). Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Також, абзацом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про оборону України» визначено, що посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Мобілізаційні завдання є обов`язковими до виконання підприємствами, а тому АТ «Одеснафтопродукт» було зобов`язане виконати мобілізаційне завдання Міністерства енергетики України №26/1.2-7-3222-22 від 27.02.2022, з метою уникнення техногенної катастрофи у м. Одеса, яка була б небезпечною для життя та здоров`я громадян, та збереження стратегічно важливого товару - нафти сирої, який у підсумку призначався для переробки на потужностях Кременчуцького НПЗ. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу порушення митних правил, передбачених МК України, що у свою чергу є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки. Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Частиною 2 статті 531 МК України передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Як вірно було зауважено судом першої інстанції, відповідачем не було взято до уваги, що дії позивача були обумовлені не умислом чи необережністю позивача як посадової особи, а виконанням останнім мобілізаційного завдання та бажанням запобігти тяжким наслідкам, зокрема, великим ризиком знищення резервуарів з нафтою, які після ракетного обстрілу митного складу 03.04.2022 було знищено, але саме завдяки вчасному виконанню позивачем мобілізаційного завдання та термінового переміщення нафти з м. Одеси до Кременчуцького НПЗ вдалося уникнути техногенної катастрофи унаслідок розлиття чи горіння сирої нафти. За вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № 0003/90300/23 від 03.02.2023 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що висновок суду про надання дозволу відповідачем на переміщення нафти є недоведений, оскільки матеріали справи вказане спростовують, а саме, свідчення свідка ОСОБА_2 - керуючого митним складом АТ «Одеснафтопродукт» - начальника цеху зливу-наливу та товарних операцій АТ «Одеснафтопродукт», який безпосередньо усно звертався до посадових осіб митного поста «Південний» Енергетичної митниці з метою повідомлення про отримання листів від ПАТ «Укртатнафта», АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» та мобілізаційного завдання від Міністерства енергетики України №26/1.2-7-3222-22 та з метою отримання дозволу на переміщення нафти між митними складами, отримав такий дозвіл усно. Також, у відповідь на адвокатський запит №1603/23 від 16.03.2023 транспортно-експедиційна компанія ТОВ «Альбіон Коммодітіз», яка на підставі укладеного з АТ «Одеснафтопродукт» договору про надання транспортно-експедиційних послуг при транспортуванні наливних вантажів № АК-ОНП-16 від 14.10.2016 за дорученням замовника АТ «Одеснафтопродукт» відповідає за комунікацію з митними органами стосовно митних формальностей щодо товарів, повідомила листом №17/03/1В від 17.03.2023, що зверталась до начальника митного поста «Південний» Енергетичної митниці Пустовойтенка С.А з метою проінформувати та погодити переміщення з резервуарів митного складу АТ «Одеснафтопродукт» в резервуари митного складу АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» нафти AZERI LIGHT CRUDE OIL у кількості 33 599 790 кг, яка була розміщена на митному складі АТ «Одеснафтопродукт» замовником АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» на підставі договору про надання послуг №101 від 01.10.2020 року та митної декларації типу ІМ 74 ДР №UA903110/2022/000208. ТОВ «Альбіон Коммодітіз» повідомило позивача про таке погодження електронним листом, скріншот якого міститься в матеріалах справи. Також, підтвердженням того, що відповідачем було надано дозвіл на переміщення нафти з одного митного складу на інший, є відсутність будь-яких заборон та реакції на отриману інформацію, що нафта була переміщена. До доводів апелянта про шкідливі наслідки у вигляді нібито не сплачених митних платежів, які можливо мали бути сплачені, проте не зрозуміло в якій сумі, позивач немає жодного відношення, оскільки в даному випадку він не є декларантом нафти у значенні ст. 265 МК України, а тому немає обов`язку сплачувати митні платежі як декларант. Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема, поданими відповідачем митними деклараціями типу ІМ 40 ТФ, за якими нафта сира AZERI LIGHT CRUDE OIL від компанії Socar Trading SA, що надійшла на митний склад, випускалася у вільний обіг. У даних митних деклараціях зазначений одержувач товару - імпортер ПАТ «Укртатнафта», який у відповідності до ч. 1 ст. 293 МК України є особою, на яку покладається обов`язок зі сплати митних платежів. Крім того, нафта була переміщена на Кременчуцький НПЗ та здана ПАТ «Укртатнафта» у повному обсязі (крім природних втрат), що підтверджено Міністерством енергетики України в листі №26/1.4-7.2-324 від 04.01.2023 та в листі АТ «Укртранснафта» №20-00/3/7465-22 від 27.12.2022. Посилання апелянта на кримінальне провадження №72022000400000012 як на доказ вини позивача у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 478 МК України, є безпідставним, оскільки, як вбачається з поданих відповідачем документів, воно стосується посадових осіб чотирьох підприємств, зокрема АТ «Одеснафтопродукт», проте не містить інформації конкретно про позивача, як фізичну особу, яка притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, наразі проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке ще не завершено і жодних висновків щодо вини позивача у вчиненні кримінальних правопорушень немає. Отже, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог КАС України. Також, не беруться колегією суддів до уваги посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Більше того, формальні процесуальні правопорушення, які допустив суд, не є підставою для скасування рішення. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2023 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.