Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2786/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2786/23 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просила суд: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком № 230850002534 від 09.03.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати до трудового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за віком періоди роботи з: 17.08.2001 до 10.11.2002 в ТОВ "Агросервіс" на посаді майстра консервного цеху; 13.11.2002 до 31.12.2002 на посаді продавця дослідного господарства "Мічурінець"; 01.01.2006 до 29.05.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець"; 29.05.2006 до 04.09.2006 на посаді бухгалтера КСП "Мойсівське"; 13.09.2006 до 07.09.2007 час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити, нарахувати і виплачувати позивачу пенсію по віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з часу досягнення 60 річного віку, тобто з 09 березня 2023 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов залишити без задоволення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до помилкового висновку щодо зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію позивачу. Крім того, вказано на втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 01.03.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатській області прийнято рішення від 09.03.2023 №230850002534 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема зазначено, що вік заявника 60 років, необхідний стаж 30 років, натомість страховий стаж заявника становить 27 років 04 місяці 03 дні. За доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 17.08.2001 по 10.11.2002 та з 13.11.2002 по 31.12.2002, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження дописана іншим чорнилом та відсутні дані в індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5. Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24). Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV). Відповідно ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637). Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, трудова книжка НОМЕР_1 , оформлена на ОСОБА_1 , дата заповнення трудової книжки 28.03.1983. Записи титульного листа трудової книжки засвідчені підписом власника трудової крижки та особи, відповідальної за видачу трудових книжок. Розділ Відомості про роботу трудової книжки позивача містять такі записи щодо її трудової діяльності: 17.08.2001 до 10.11.2002 в ТОВ "Агросервіс" на посаді майстра консервного цеху; 13.11.2002 до 31.12.2002 на посаді продавця дослідного господарства "Мічурінець"; 01.01.2006 до 29.05.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець"; 29.05.2006 до 04.09.2006 на посаді бухгалтера КСП "Мойсівське"; 13.09.2006 до 07.09.2007 час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості. Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення і розрахунку стажу, до страхового стажу позивача не зарахована трудова діяльність згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 за період з 17.08.2001 по 10.11.2002 та з 13.11.2002 по 31.12.2002, оскільки в трудовій книжці дописано дату народження іншим чорнилом. При цьому, відомості зазначені на титульній сторінці трудової книжки позивача щодо дати народження відповідають даним, які зазначені у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , що виданий 08.10.1996 Драбівським РВ УМВС України в Черкаській області. Крім того відповідно розрахунку трудового стажу, не зараховано період роботи позивача з 01.01.2006 по 04.09.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець" та КСП "Мойсівське", а також час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості 13.09.2006 до 07.09.2007. Поряд із цим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком № 230850002534 від 09.03.2023 не містить жодних обґрунтувань не зарахування вказаних періодів роботи позивача з 01.01.2006 по 04.09.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець" та КСП "Мойсівське", а також часу перебування в Драбівському районному центрі зайнятості з 13.09.2006 до 07.09.2007 до страхового стажу. Як вірно зауважено судом першої інстанції, станом на дату першого заповнення трудової книжки позивача 28.03.1983, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка містила приписи, що внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису. З матеріалів справи вбачається, що дійсно, на титульній сторінці трудової книжки позивача НОМЕР_1 , в графі дата народження вказано відомості про народження позивача. Поряд із цим, із наданої копії неможливо встановити чи дописано такі відомості ручкою іншого чорнила. У будь якому випадку, ця обставина жодним чином не може свідчити про недійсність записів про трудову діяльність особи. Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що в підтвердження спірного періоду роботи позивачем надано суду архівну довідку трудового архіву Драбівської територіальної громади Черкаської області від 13.03.2023 №166/03-01 про період роботи позивача з 2002 по 2006 роки на ДСП «Мічурінець» та архівну довідку від 13.03.2023 №21.0-14/56, що підтверджує перебування на обліку в Драбівському районному центрі зайнятості 13.09.2006 до 07.09.2007. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області протиправно не зараховано періоди трудової діяльності позивача 17.08.2001 до 10.11.2002 в ТОВ "Агросервіс" на посаді майстра консервного цеху, з 13.11.2002 до 31.12.2002 на посаді продавця дослідного господарства "Мічурінець", з 01.01.2006 до 29.05.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець", з 29.05.2006 до 04.09.2006 на посаді бухгалтера КСП "Мойсівське"; з 13.09.2006 до 07.09.2007 час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості, згідно з трудовою книжкою та архівними довідками до його страхового стажу, а тому такий підлягає зарахуванню. Також, з огляду на встановлені судом обставини, цілком обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо протиправності що рішення № 230850002534 від 09.03.2023 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії. Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідачів призначити пенсію за віком у відповідності до поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1, встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. В свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при прийнятті рішення про відмову у зарахуванні до загального стажу та у призначенні пенсії позивачу, не досліджувались належним чином періоди його роботи, а також, пенсійним органом, у разі наявності сумнівів не було витребувано інших додаткових документів на підтвердження стразового стажу, що в свою чергу призвело до того, що пенсійний орган уникнув обов`язок щодо надання належної оцінки таким документам. В свою чергу, суд зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не містить жодного обґрунтування щодо відмови у зарахуванні стажу, окрім формулювання щодо неможливості врахування до стажу позивача частину період роботи через зазначення дати народження позивача ручкою з іншим чорнилом, а в іншій частині, взагалі без будь якого обґрунтування. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не здійснено всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів для призначення пенсії, а прийняте рішення щодо відмови у її призначенні є необґрунтованим та передчасним. Поряд із цим, при вирішенні позовних вимог та обранні належного засобу відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зобов`язати призначити пенсію враховуючи спірні періоди. Однак, відповідачем за результатами розгляду звернення позивача відмовлено в призначенні пенсії, в свою чергу не було надано обґрунтування неврахування певних періодів навчання та роботи позивача до страхового стажу, не здійснено аналізу наданих разом з трудовою книжкою підтверджуючих довідок та не обраховано стаж, який враховано до страхового та який не враховано в розрізі періодів праці. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. В даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію, як то вік та стаж роботи. За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з: 17.08.2001 до 10.11.2002 в ТОВ "Агросервіс" на посаді майстра консервного цеху; з 13.11.2002 до 31.12.2002 на посаді продавця дослідного господарства "Мічурінець"; з 01.01.2006 до 29.05.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець"; з 29.05.2006 до 04.09.2006 на посаді бухгалтера КСП "Мойсівське"; з 13.09.2006 до 07.09.2007 час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості. Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен врахувати стаж позивача та повторно розглянути заяву, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування спірних періодів до стажу позивача та щодо повторного розгляду її заяви про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні. Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язане зарахувати до страхового стажу позивача невраховані періоди роботи. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати спірний стаж роботи позивач та призначити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 09 березня 2023 року скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком періоди роботи з: 17.08.2001 до 10.11.2002 в ТОВ "Агросервіс" на посаді майстра консервного цеху; з 13.11.2002 до 31.12.2002 на посаді продавця дослідного господарства "Мічурінець"; з 01.01.2006 до 29.05.2006 на посаді бухгалтера дослідного господарства "Мічурінець"; з 29.05.2006 до 04.09.2006 на посаді бухгалтера КСП "Мойсівське"; з 13.09.2006 до 07.09.2007 час перебування в Драбівському районному центрі зайнятості. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 09 березня 2023 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 30.08.2023)