Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2/23 пров. № А/857/3904/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/2/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 02.01.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 3), у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.08.2022 №192550001218 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.11.2022 №192550001218 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 роботу у колгоспі ім. І.Франка, селянській спілці ім. І.Франка, ТзОВ ім. І.Франка с. Вікно Гусятинського району у період з 01.06.1975 по 28.03.2000 до загального страхового стажу, та призначити пенсію за віком з 01.08.2022. Позов обґрунтовує тим, що після досягнення 63 років звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.08.2022 йому відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу період роботи у колгоспі на підставі трудової книжки і довідок про роботу через недоліки у заповненні титульної сторінки трудової книжки та розбіжностях у написанні по батькові у довідках. Страховий стаж обчислено на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який складав 3 роки 6 місяців 4 дні. Для усунення невідповідностей у документах позивач звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області, рішенням якого від 14.10.2022 його заяву задоволено і встановлено факт належності йому трудової книжки та архівної довідки від 31.01.2019. Після цього, позивач повторно звернувся до відповідача 1 та надав усі документи для призначення пенсії за віком разом з рішенням суду. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.11.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з тих самих підстав, не зарахувавши ті ж самі періоди роботи до страхового стажу. Вказує, що його трудова книжка містить повну інформацію про трудову діяльності, яка підлягає включенню до страхового стажу, а також період навчання та проходження строкової військової служби, період отримання соціальної допомоги. Крім того, зазначає, що після досягнення 60 років вже звертався до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії і тоді відповідач 1 зарахував до його страхового стажу 25 років 2 місяці, проте на час звернення позивач не набув права на пенсію за віком. У 2022 році органи Пенсійного фонду за таких самих умов та документів зараховують лише 3 роки 6 місяців 4 дні стажу. Звертає увагу, що підставою для призначення особі пенсії за віком є відповідний стаж її роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, разом з тим, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2022 №192550001218 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.11.2022 №192550001218 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 роботу у колгоспі ім. І.Франка, Селянській спілці ім. І.Франка, с. Вікно Гусятинського району у період з 16.11.1975 по 09.11.1977, з 02.11.1979 по 28.03.2000 до загального страхового стажу та призначити пенсію за віком з 01.08.2022. В задоволенні решти позовним вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що згідно з наданими документами ОСОБА_1 та індивідуальними відомостями страховий стаж заявника на дату звернення (01.08.2022) становив 3 роки 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховані: періоди роботи у колгоспі та періоди отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки, яка видана 20.03.2000, серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження дописана та не засвідчена належним чином. Для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю необхідно надати довідку з центру зайнятості населення; періоди роботи у колгоспі згідно довідок від 31.01.2019 № 204, 205 та 207, оскільки по батькові « ОСОБА_2 », зазначене у довідках, не відповідає паспортним даним заявника, « ОСОБА_3 .» зазначене зі скороченням. Факт належності зазначених архівних довідок потрібно було встановити в судовому порядку для подальшого зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених в архівних довідках. Страховий стаж з 20.03.2000 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вважає відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) правомірною. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач після досягнення віку 63 роки, 01.08.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №192550001218 від 09.08.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями на дату звернення становить 3 роки 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховані: періоди роботи у колгоспі та періоди отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження дописана та не засвідчена належним чином. Для зарахування періоду отримання допомоги но безробіттю необхідно надати довідку з центру зайнятості населення; періоди роботи у колгоспі згідно довідок від 31.01.2019 №204, 205 та 207, оскільки по батькові « ОСОБА_2 », зазначене у довідках, не відповідає паспортним даним заявника, « ОСОБА_3 .» зазначене зі скороченням. Страховий стаж з 20.03.2000 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Право на призначення пенсії у заявника відсутнє. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 12.08.2022. У подальшому позивач звернувся до суду для встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.10.2022 у справі №596/1076/22, що набрало законної сили 14.11.2022, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ГУ ПФУ в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю с. Вікно Чортківського району Тернопільської області) правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 , розпочатої 20 березня 2000 року, на ім`я « ОСОБА_1 »; архівної довідки про трудовий стаж за №204 від 31.01.2019, яка видана Гусятинським трудовим архівом та в якій містяться відомості про роботу « ОСОБА_4 /Євст.». 18.11.2022 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні, серед яких рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.10.2022 у справі №596/1076/22. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №192550001218 від 25.11.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У рішенні вказано, що вік заявника 63 роки 5 місяців 1 день, загальний страховий стаж 3 роки 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Результати розгляду документів, доданих до заяви: архівні довідки № 205, 207 від 31.01.2019 не взяті до уваги, оскільки довідки містить скорочене ПІБ заявника; трудова книжка НОМЕР_1 від 20.03.2000 не взята до уваги, оскільки дата народження дописана іншими чорнилами, запис не завірено належним чином, по батькові не відповідає даним паспорту; долучене судове рішення до заяви від 14.10.2022 неможливо взяти до уваги, оскільки воно не завірено належним чином і вилучено із інших відкритих джерел. Право на призначення пенсії у заявника відсутнє. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 30.11.2022. За даними відповідачів до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період навчання з 15.11.1974 по 15.11.1975, військова служба з 10.11.1977 по 01.11.1979, а також періоди з 20.03.2000 по 30.04.2000, з 01.06.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 30.11.2000. Позивач не погоджується з рішеннями суб`єктів владних повноважень щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи. До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Як вбачається з оскаржуваних рішень і розрахунку стажу до страхового стажу позивача не зарахована трудова діяльність згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 за період з 01.06.1975 по 28.03.2000, оскільки в трудовій книжці дописано дату народження іншим чорнилом, а по батькові власника трудової книжки не відповідає написанню по батькові паспортним даним. Апеляційний суд зазначає, що відомості зазначені на титульній сторінці трудової книжки позивача щодо дати народження відповідають даним ОСОБА_1 , які зазначені у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданому 25.01.2000 Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області. Стосовно написання по батькові у трудовій книжці та у паспорті позивача, то дійсно мають місце розбіжності, у трудовій книжці зазначено « ОСОБА_5 », у паспорті - « ОСОБА_6 ». Проте наявність розбіжностей у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджено рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.10.2022 у справі №596/1076/22, що набрало законної сили 14.11.2022, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за N 110 (Інструкція № 58). Пунктом 2.2 цієї Інструкції визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження. Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Отже, вимоги щодо зазначення на титульній сторінці трудової книжки працівника дати його народження, прямо передбачені Інструкцією № 58, що була чинною на час заповнення титульної сторінки трудової книжки позивача. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Крім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем надано до відповідачів та суду належним чином оформлені архівні довідки про трудовий стаж, видані 31.01.2019 Комунальною архівною установою Трудовий архів Гусятинської селищної ради, №204, № 205 та №

206. Такі довідки містять відомості про період роботи позивача у колгоспі ім. І.Франка Гусятинського району Тернопільської області, Селянській спілці ім. І.Франка, проте інформація надається з вказівкою на особу « ОСОБА_4 / ОСОБА_7 ». Через розбіжності у написанні по батькові позивача в цих довідках відповідачі не взяли їх до уваги. Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку мова йде має про одну і ту ж особу, але має місце різне написання по батькові. Допущення іншого написання по батькові особи через спорідненість імен « ОСОБА_8 », « ОСОБА_5 » не можуть бути підставою для незарахування періоду роботи в колгоспі позивача до його страхового стажу, при тому, що на даний час в офіційних документах позивач ідентифікується по батькові « ОСОБА_6 ». Щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 01.08.2022 колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року не менше 26 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року від 19 до 29 років. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 63 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу. Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 3 роки 6 місяців 4 дні, про що також вказано в оскаржуваних рішеннях. При цьому, у разі зарахування вищевказаних спірних періодів роботи позивача до страхового стажу з 16.11.1975 по 09.11.1977, з 02.11.1979 по 28.03.2000, його страховий стаж буде достатнім для призначення пенсії за віком. З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З матеріалів справи вбачається, що позивач просив призначити йому пенсію з 01.08.2022, а не з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (63 років), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення пенсії з 01.08.2022. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 500/2/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний