Постанова 4854 № 420/28061/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28061/25 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 420/28061/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та призначити пенсію, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №233050010416 від 10.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із не зарахуванням до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 усі період роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також період навчання на денній формі в Херсонському сільськогосподарському інституті ім. О.Д. Цюрупи (нині Херсонський державний аграрно-економічний університет) з 01.09.1981 по 29.01.1986 та з урахуванням вказаного страхового (трудового) стажу призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви від 03 липня 2025 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення є протиправним та дії відповідач незаконними та такими, які порушують права позивача на призначення пенсії у зв`язку із досягненням 60-річного віку та наявності страхового стажу більше 31 року. Для підтвердження права на отримання пенсії позивачем було надано трудову книжка серії НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , яка містить печатку підприємства, яке її вперше заповнювало, містить дані особи, якій належить трудова книжка, інформацію про місце роботи позивача, з неї ж вбачається, що з 1981 року до 31 січня 2019 позивач має безперервний трудовий стаж. З рішення про відмову вбачається, що ОСОБА_1 зараховано лише той страховий стаж, який міститься в даних персоніфікованого обліку та взагалі не прийнята до уваги трудова книжка, відповідно не враховано більше 10 років страхового (трудового) стажу. При цьому відповідачем не враховано, що у вказаній трудовій книжці відображено і той трудовий стаж, інформація про який міститься в даних персоніфікованого обліку, що свідчить про достовірність даних в трудовій книжці та належність її саме позивачу. Також позивачем було надано диплом серії НОМЕР_2 про навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті ім. О.Д. Цюрупи, до якого позивач вступив в 1981 році та закінчив 30 січня 1986 року. Крім того, позивач працював на території, яка на даний час перебуває в окупації, відповідно в заяві про призначення пенсії зазначив, що архівних довідок надати не може, оскільки архів знаходиться на окупованій території та його основним документом є оригінал трудової книжки. Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що період навчання вже зараховано до страхового стажу, чим підтверджується додатком до відзиву (розрахунок стажу з електронної пенсійної справи позивача). Періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.09.1981 не зараховано до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці дату народження дописано. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №233050010416 від 10.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 31 років. Позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про підтвердження спірних періодів роботи. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Позивач надав до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій зазначив, що всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 містять необхідну інформацію, виконані без виправлень, у чіткій послідовності та відповідності датам. Крім того, означені записи у трудовій книжці скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця. Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02.04.2026 у справі № 420/28061/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення №233050010416 від 10.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. При цьому, як зазначив суд, із форми РС-право, до страхового стажу позивача зараховано період навчання у вищих/серед. НЗ з 01.09.1981 по 29.01.1986, а відтак вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають через відсутність порушеного права. Водночас, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що оскаржуване рішення про відмову у призначені пенсії є законним та обґрунтованим, позаяк, пенсійний орган не мав законних підстав для зарахування зазначених в рішенні спірних періодів трудової діяльності позивача до страхового стажу. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (через Уманський відділ обслуговування громадян №1, №2) із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV. Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області для опрацювання. За результатами розгляду звернення було винесено рішення №233050010416 від 10.07.2025 про відмову у призначенні пенсії, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Рішенням відповідача встановлено наступне. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявника - 60 років. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 31 рік. У разі відсутності починаючи з січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статі, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років. Страховий стаж заявника становить 23 роки 08 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.09.1981, оскільки на титульній сторінці дату народження дописано: період роботи у колгоспі з 07.07.1981 по 16.08.1977, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та про перейменування колгоспу; період роботи з 21.08.1989 по 12.01.1990, оскільки в трудовій книжці відсутня назва установи, яке вносило записи про роботу, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162. Не працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 24.05.2029 На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Позивач, вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV. Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV). Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637. Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В контексті обставин цієї справи та доводів пенсійного органу, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення пенсійного органу до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивача . Відтак, висновуючи про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), відповідач переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті як орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди. Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31.01.2025. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що спірний період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що обов`язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а відтак, наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994. При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 420/28061/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик