Постанова 4822 № 727/11005/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2023 року м. Чернівці справа № 727/11005/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М., секретар Паучек І. І. боржник ОСОБА_1 стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В. М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог скарги ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою. Просила суд: - визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М. В. щодо винесення останнім постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на підставі виконавчого листа №2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, неправомірними; - скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М. В. Посилалась на те, що 11 листопада 2022 року нею було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М. В. Вважає, що вказаною постановою приватного виконавця Доготар М. В. були порушені її права та законні інтереси. Розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Доготара М. В. менший від загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають у нього на виконанні, а тому останній, на її думку, не мав права відкривати виконавче провадження щодо стягнення з неї заборгованості, враховуючи те, що ОСОБА_2 працює приватним виконавцем менше трьох років. Зміст постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідає резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року та виконавчому листу №2-1628/2010, який був виданий 26 січня 2011 року, зокрема й в частині суми, що підлягає стягненню з неї на користь стягувача. Виконавчий лист №2-1628/2010 від 26 січня 2011 року не відповідає вимогам закону, а тому, на її думку, приватний виконавець мав повернути зазначений виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Стягнення за виконавчим документом здійснюється без відповідної заяви належного стягувача - ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі директора Чернівецької філії. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 рокув задоволенні скарги відмовлено. Суд виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження в повній мірі відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень та винесена приватним виконавцем в передбачений законом строк. Суд не вбачав те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та резолютивна частина рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року містять невідповідність. Проаналізувавши статут АТ КБ «ПриватБанк» суд прийшов до висновку, що організаційно-правова форма банку (товариство) - не змінювалась, відбулась лише зміна найменування (типу) товариства. Зміна найменування юридичної особи не свідчить про її припинення як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи. Заяву про відкриття виконавчого провадження було спрямовано приватному виконавцю представником належного стягувача - АТ КБ «ПриватБанк». Ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень не врегульовані вимоги до заяви про відкриття виконавчого провадження, а тому, на думку суду, при її складанні слід керуватися положеннями статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Зазначена заява в повній мірі відповідає вказаним положенням вказаного Закону. Виконавчий лист №2-1628/2010, що був виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, відповідає вимогам викладеним в статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому в приватного виконавця Доготара М .В. були відсутні підстави для повернення зазначеного виконавчого документу стягувачу. Відповідальність приватного виконавця Доготара М. В. на момент винесення ним спірної постанови про відкриття виконавчого провадження (а саме станом на 26 жовтня 2022 року) була застрахована належним чином, оскільки останній, як приватний виконавець, що здійснював свою діяльність менше трьох років (а саме з 24 грудня 2019 року) мав у своєму провадженні виконавчі документи, загальна сума стягнення по яким становить 231 662 270 гривень, тоді як загальна сума його застрахованої відповідальності як приватного виконавця складає 320 000 000 гривень. А отже, загальна сума стягнення по виконавчим документам, що перебувають на виконанні у приватного виконавця станом на 26 жовтня 2022 року не перевищувала розмір його застрахованої відповідальності як приватного виконавця. ОСОБА_2 , як приватний виконавець, відповідальність якого була застрахована належним чином, - мав підстави вчиняти виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з заявниці ОСОБА_1 , в тому числі й виносити спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року. Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в передбачені законом строки, тобто на протязі 10 робочих днів. Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар М. В., виносячи спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв в рамках закону та жодним чином не порушив прав заявниці ОСОБА_1 , що в свою чергу, свідчить про безпідставність вимог спрямованої до суду заявницею ОСОБА_1 скарги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції не ухвалив рішення щодо вимог скарги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутні докази про те, що виконавче провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року застраховане відповідно до вимог закону. Наданий приватним виконавцем договір страхування від 10 березня 2022 року не діяв в період воєнного стану, а тому існували обставини, які забороняли проводити виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Судом першої інстанції не досліджений належним чином виконавчий лист №2-1628/2010 та постанова про відкриття виконавчого провадження з яких вбачається, що резолютивна частина судового рішення не відповідає постанові про відкриття виконавчого провадження та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Виконавче провадження відкрито відповідно до заяви неналежного стягувача. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Старчуком В. В. від 18 квітня 2011 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1628, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем зазначено Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції Сіротян Г. С. від 22 липня 2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем зазначено Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції Сіротян Г. С. від 28 травня 2015 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Мухаєвою О. М. від 7 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем зазначено Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Семеновим М. В. від 21 грудня 2019 року повернуто стягувачу виконавчий лист №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. 25 жовтня 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Рокіщук М. Ю. звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 7423 доларів США 83 центи та судові витрати в розмірі 1820 гривень. При цьому, до зазначеної заяви представником банку було долучено виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Чернівці №2-1628/2010 від 26 січня 2011 року (т.1 а.с.14-15). Згідно з зазначеним виконавчим листом №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, вбачається, що за рішенням Шевченківського суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі директора філії заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 116 760 доларів США 55 центів, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 15 березня 2010 року становить 931 666 гривень 76 копійок та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень та 1700 гривень в повернення витрат по сплаті судового збору (т.1 а.с.13). На підставі вищевказаної заяви про відкриття виконавчого провадження та зазначеного виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Чернівці №2-1628/2010 від 26 січня 2011 року - 26 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (т.1 а.с.12). Із змісту спірної постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М. В. від 26 жовтня 2022 року вбачається, що стягнення заборгованості здійснюється за заявою стягувача АТ КБ «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого листа №2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 116 760 доларів США 55 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15 березня 2010 року становить 931 666 гривень 76 копійок, а також про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень та 1700 гривень витрат по сплаті судового збору. Крім цього, згідно з змістом зазначеної постанови з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню винагорода приватного виконавця в розмірі 742 долара США 38 центів та 182 гривні (т.1 а.с.12). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в передбачені законом строки, заява банку про відкриття провадження у справі відповідає вимогам закону, виконавчий лист №2-1628/2010, який був виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, відповідає вимогам викладеним в статті 4 Закону Україн «Про виконавче провадження», загальна сума стягнення по виконавчим документам, що перебувають на виконанні у приватного виконавця станом на 26 жовтня 2022 року не перевищувала розмір його застрахованої відповідальності як приватного виконавця, постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року. Разом з тим помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що з заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся належний стягувач. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі. Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження. Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті. Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що реорганізації ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» не було, а відбулась тільки зміна назви банку на АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. З пункту 1 статуту АТ КБ «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 5 червня 2019 року №594 вбачається, що відповідно до установчого договору від 6 липня 2000 року та на підставі рішення установчих зборів акціонерів від 6 липня 2000 року Комерційний банк «ПриватБанк» був реорганізований шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено тип банку на публічне товариство та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Згідно з пунктом 2 статуту АТ КБ «ПриватБанк» банк є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «ПриватБанк». З вказаних положень статут АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 21 травня 2018 року відбулась реорганізація банку шляхом перетворення відповідно до статті 108 ЦК України, внаслідок якої АТ КБ «ПриватБанк» став правонаступником публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке в свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства «ПриватБанк». Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення до державної виконавчої служби не відбулось процесуального правонаступництва АТ КБ «ПриватБанк» після реорганізації закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». З матеріалів справи та моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» не звертався до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі Шевченківського районного суду міста Чернівці №2-1628/2010 від 26 січня 2011 року. Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року, № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За таких обставин до державного виконавця з метою відкриття провадження у справі звернувся неналежний стягувач, а у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ без прийняття його до виконання. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення скарги. Слід визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року на підставі виконавчого листа №2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, неправомірними та скасувати вказану постанову. Щодо судових витрат Згідно з статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. З квитанції №43 від 30 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок (а.с.186). З квитанції від 26 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок. У зв`язку з задоволення скарги судові витрати, понесені ОСОБА_1 , слід покласти на приватного виконавця. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року скасувати. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара Миколи Вікторовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року на підставі виконавчого листа №2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, неправомірними. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 жовтня 2022 року, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем Миколою Вікторовичем на підставі виконавчого листа №2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара Миколи Вікторовича на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційних скарг. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 31 серпня 2023 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Мирослава КУЛЯНДА Ірина ЛИТВИНЮК