Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-3086/05

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5434/23 Справа № 2-3086/05 Суддя у 1-й інстанції - Залимська Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., секретар Ніколина А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на майно (суддя першої інстанції Залимська Н.В.) В С Т А Н О В И В: 31 травня 2005 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на майно, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 12 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на майно задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 12 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1 . На вказане рішення суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, вважає, що воно є, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, суд всебічно, повно і об`єктивно не оцінив докази по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення є не мотивоване. В обґрунтування доводів скарги зазначила, що відповідно до чинного законодавства, яке діяло на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не була спадкоємицею за законом, а тому і не набула права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування і відповідно не мала права укладати будь-які договори щодо відчуження цього майна. Наголошує на тому, що на момент смерті ОСОБА_6 , з нею проживав та був зареєстрований у спірному домоволодінні, її батько, ОСОБА_7 . ОСОБА_2 просила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. У судовому засіданні доводи своєї скарги підтримала та просила їх задовольнити. Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , котрий було побудовано нею за особисті кошти і котрий належав їй на підставі договору від 20 червня 1973 року. За життя ОСОБА_6 домоволодіння АДРЕСА_1 не було прийнято в експлуатацію. Після смерті ОСОБА_6 єдиним спадкоємцем у відповідності до ст. 1266 ЦК України була ОСОБА_4 , замість свого батька ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був рідним братом ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші спадкоємці за законом відсутні, заповіт ОСОБА_9 за життя складено не було. ОСОБА_4 не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак вважається такою, що прийняла її, оскільки на день смерті проживала зі спадкодавцем. Зазнаючи матеріальних труднощів, ОСОБА_4 не оформила на себе правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння. 12 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, згідно якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 зі 15000 гривень. В підтвердження угоди, що відбулась, останніми було складено письмовий договір купівлі-продажу, в якому вказано, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 суму в розмірі 15000 гривень. ОСОБА_4 пообіцяла завірити договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 в нотаріальній конторі до 01 березня 2005 року, однак, угоду у нотаріуса не завірила, мотивує свою відмову відсутністю коштів. Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Частиною 1 статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи та не може братися до уваги. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 17 листопада 2021 року в справі №201/5161/19 (провадження №61-11297св21), від 13 січня 2021 року у справі №466/5766/13-ц (провадження №61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі №201/751/14-ц (провадження №61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №529/690/18 (провадження №61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі №314/5611/19 (провадження №61-3829св21). Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження апеляційний суд був позбавлений можливості з`ясувати чи були порушені права апелянта ухваленням судового рішення, тому провадження по справі було відкрито і справу призначено до розгляду. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , зазначила, що оскаржуване рішення впливає на її спадкові права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , яке видано 29 травня 2020 р. Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у встановлений законом шестимісячний строк. Спадкове майно, на яке відкрилась спадщина, складається з житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначений житловий будинок батько побудував разом із ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , де вони разом проживали та були зареєстровані. Після його смерті, забрала з будинку особисті речі батька, закрила будинок і до теперішнього часу не мала змоги належним чином переоформити право власності на спадковий будинок. Згідно із ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Згідно статей 529-530 ЦК УРСР спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Друга черга спадкоємців за законом при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько апелянтки ОСОБА_7 померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 не перебував. З матеріалів справи вбачається, що договір про безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва будинку на праві особистій власності житловою площею не більше 60 кв.м був укладений між ОСОБА_6 та селищною радою (а.с.37-38). Доводи ОСОБА_1 , що ОСОБА_6 будувала спірний будинок разом з її батьком не підтверджується жодним доказам. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що на час виникнення спірних відносин, а саме смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у цивільному кодексі не було передбачено вступ у спадщину особи, яка проживала зі спадкодавцем під час смерті, а тому у заявниці відсутні будь-які права на спірний будинок після батька, оскільки він є таким, що не прийняв спадщини після померлої. З огляду на викладене, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте, ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Виходячи з викладеного, встановивши, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на майно задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 12 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1 .; приймаючи до уваги, що жодного належного доказу на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням прав апелянта суду не надано та апеляційним судом не встановлено право апелянтки на спірний будинок в якості спадкового майна після смерті батька, колегія дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, тому апеляційне провадження підлягає закриттю. Колегія наголошує, що апелянткою не заявлено клопотань про надання доказів, про витребування доказів судом, про зупинення провадження, тощо. З огляду на викладене, доводи апелянтки не вказують на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси особи, яка звертається із даною скаргою, тоді як наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту та за відсутності яких захист не здійснюється. За таких обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року підлягає закриттю. Керуючись п. 3 ч.1 ст. 362 та ст. 381 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на майно, закрити. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2023 року. Головуючий суддя О.В. Халаджи