Постанова 4817 № 607/11825/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11825/19Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/817/436/23 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. суддів - Бершадська Г. В., Дикун С. І., за участі секретаря - Дідух М.Є. та сторін представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гонти М.С., представника ОСОБА_2 - адвоката Вербіцької М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11825/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гонти Миколи Степановича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року, ухваленого суддею Стельмащуком П.Я., повний текст якого складено 27 лютого 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Європа про стягнення боргу, - В С Т А Н О В И В: у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТзОВ Європа про стягнення грошових коштів у сумі 95000 доларів США. В обґрунтування позову посилається на те, що 01.08.2015 вона позичила своїй дочці ОСОБА_3 95000 доларів США, про що остання надала письмову розписку та зобов`язалася повернути кошти в строк до 01.08.2017. З метою забезпечення виконання зобов`язань за позикою, 01.08.2015 між ОСОБА_1 як позикодавцем, ТзОВ «Європа», як поручителем, та ОСОБА_3 , як позичальником було укладено договір поруки. Тому, враховуючи, що на сьогоднішній день зобов`язання за позикою у вказаний в борговій розписці строк не виконано, просить позов задовольнити стягнувши вищевказану суму боргу з відповідача, як майнового поручителя позичальника. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ТзОВ Європа про стягнення боргу відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 9605 грн. судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.05.2019 року по справі № 607/11825/19. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Гонта М.С. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог закону не забезпечив рівність учасників судового процесу, оскаржуване рішення було постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, а саме судом поверхнево встановлено обставини справи, зокрема, не досліджено в повній мірі факт укладення договору поруки та осіб, права та обов`язки яких зачіпатиме рішення суду. Також, в порушення процесуальних норм, відмовлено позивачу у залученні до розгляду справи на стороні відповідача в якості третьої особи ОСОБА_4 , як спадкоємця ОСОБА_3 за заповітом, так і спадкоємця ОСОБА_5 на стороні позивача, з метою повного з`ясування всіх обставин справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не поступив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Гонта М.С. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній. Представник ТзОВ Європа Равлів М.І. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак подав заяву про розгляд справи без їхньої участі, при цьому зазначивши, що апеляційну скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, суддю-доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 01.08.2015 року між ОСОБА_1 (позикодавець), ТзОВ «Європа» (поручитель) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед позикодавцем за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед позикодавцем, що виникли або виникнуть в майбутньому за договором позики - розпискою від 01.08.2015, укладеною між позикодавцем та позичальником. Цей договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань позичальника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань позичальника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед позикодавцем, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше (п.3.1 договору) (а.с. 3). 19.11.2021 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області ухвалено рішення за наслідками розгляду цивільної справи № 607/5519/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики кредитором спадкодавця, у задоволенні якого відмовлено (а.с. 53-55). Згідно позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути із спадкоємця ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_6 заборгованість за договором позики, укладеного 01.08.2015 з ОСОБА_3 у вигляді розписки, розмір якої складає 95000 доларів США. Розглядаючи справу по суті, суд врахував висновок проведеної судової почеркознавчої експертизи від 25.02.2021 № 34809/34810/19-32/27041/27042/27043/20-32 в частині того, що підпис від імені ОСОБА_3 , який міститься у розписці від 01.08.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою. Зазначений висновок спростовує твердження представника позивача про те, що на підтвердження укладеного правочину, а саме договору позики, позичальник ОСОБА_3 видала розписку, відтак, відсутні підстави для стягнення спірної суми боргу із відповідача. Адже, відсутність належності підпису позичальнику у борговій розписці, яку видано ним на підтвердження отримання у борг грошових коштів та факту укладення договору позики, свідчить про відсутність його волевиявлення на його укладення та отримання ним грошових коштів. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність зобов`язань за вказаним правочином у боржника ОСОБА_3 та обов`язку у спадкоємця за заповітом ОСОБА_6 задовольняти вимоги кредитора. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2021 постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.06.2022 залишено без змін (а.с. 56-60). Відмовляючи у задоволені позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2021 у справі №607/5519/19 встановлено, що підпис у борговій розписці, яку видано на підтвердження отримання у борг грошових коштів та факту укладення договору позики, виконано не позичальником, що свідчить про відсутність її волевиявлення на його укладення та отримання нею грошових коштів. Враховуючи відсутність зобов`язань за основним правочином (договором позики від 01.08.2015) у ОСОБА_3 , тому є відсутнім і похідне зобов`язання за договором поруки. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Отже, договір поруки є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Вказане положення є базовим принципом інституту забезпечення. Правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2021, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.06.2022, у цивільній справі № 607/5519/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу в сумі 95000 доларів США за договором позики із спадкоємця після смерті позичальника відмовлено, оскільки підпис від імені ОСОБА_3 , який міститься у розписці від 01.08.2015, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, отже сторона позивача не подала доказів укладення договору позики та надання грошових коштів. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 була засновником товариства з обмеженою відповідальністю Європа, розмір внеску до статутного фонду складає 218517,50 грн. ОСОБА_6 подав до Першої тернопільської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , та зазначеною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 255/2017. Згідно з пунктом 1.1, долученого до матеріалів справи договору поруки від 01 серпня 2015 року, поручитель поручається перед позикодавцем за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед позикодавцем, що виникли або виникнуть в майбутньому за договором позики розпискою від 01 серпня 2015 року, укладеного між позикодавцем та позичальником. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як зазначалося, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2021 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 , який міститься в розписці від 01 серпня 2015 року виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки відсутнє зобов`язання за основним правочином (договором позики від 01.08.2015), тому є відсутнім і похідне зобов`язання за договором поруки. Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що в порушення процесуальних норм, відмовлено позивачу у залученні до розгляду справи на стороні відповідача в якості третьої особи ОСОБА_4 , як спадкоємця ОСОБА_3 за заповітом, так і спадкоємця ОСОБА_5 на стороні позивача ОСОБА_2 , з метою повного з`ясування всіх обставин справи, оскільки ОСОБА_5 при житті не заявляв про порушене право і в оскаржуваному судовому рішенні не вирішувалися питання про права ОСОБА_7 і відповідно його спадкоємиці ОСОБА_2 . Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гонти М.С. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на позивача в межах ним понесених. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гонти Миколи Степановича залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2023 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: С.І. Дикун Г.В. Бершадська