Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/694/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 серпня 2023 року м. Рівне Справа № 569/694/19 Провадження № 22-ц/4815/905/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Мороз А. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дупака Валентина Германовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2023 року у складі судді Ковальова І. М., ухвалене в м. Рівне об 11 годині 52 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом право власності за записом номер 25603800 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:071:0305 площею 0,09 (га), є припиненим, а тому скасування державної реєстрації за цим номером не може вважатися ефективним способом захисту порушеного права. Суд також зазначив, що Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» за таких обставин у цьому спорі є неналежним відповідачем. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 адвокат Дупак Валентин Германович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі Пояснює, що його довірителька у 2016 році обрала вільну земельну ділянку по АДРЕСА_1 та замовила у ПП «Рівненська земельна компанія» проект землеустрою. Додає, що на підставі цього Проекту землеустрою земельної ділянки з к.н. 5610100000:01:071:0305 по АДРЕСА_1 «Щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 » та заяви ОСОБА_1 . Відділом у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області цю земельну ділянку було зареєстровано та присвоєно їйкадастровий номер 5610100000:01:071:0305. Зазначає, що його довірителька неодноразово (зокрема 28.02.2017 року, 10.05.2017 року та 04.11.2017 року) подавала заяви до Рівненської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою та відведення даної земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), однак в 2018 році на чергову заяву про затвердження проекту землеустрою та відведення даної земельної ділянки у власність, позивачка отримала відповідь, в якій вказувалося, що в 2018 році стосовно даної земельної ділянки зареєстровано право власності. Зазначає, що в подальшому було встановлено, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від ОСОБА_3 , та який є батьком ОСОБА_2 , скориставшись рішенням Великоомелянської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 від 1997 року та скориставшись технічною документацією ОСОБА_1 , затвердженою Держгеокадастром 27.02.2017 року (адже інша технічна документація на цю земельну ділянку відсутня, про що свідчить лист від Держгеокадастру від 07.09.2020 року) та кадастровим номером, який був зареєстрований ОСОБА_1 , зареєстрували в Державному реєстрі майнових прав право власності на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з к.н. 5610100000:01:071:0305 по АДРЕСА_1 за рішенням Великоомелянської сільської ради 1997 року. Звертає увагу, що негайно після реєстрації цієї земельної ділянки в державному реєстрі був укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , пр. неправомірність якого в тому числі свідчить і та обставина, що договір укладений між батьком і сином і вартість цієї ділянки за договором становила 27 921,00 грн., тоді як балансова вартість цієї земельної ділянки, згідно оцінки Дергжгеокадастру становить 304 814,00 грн.. Зважаючи на наведене, у позивачки виник законний інтерес щодо вказаної земельної ділянки, який підлягає захисту в судовому порядку. Доводить, що згідно ст.16 ЦК України, визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Зазначає, що місцевий суд не дав оцінки суперечливості експертизи, яка проведена у рамках судового провадження. Акцентує увагу на тому, що на його адвокатський запит було отримано відповідь від Держгеокадастру, де чітко «встановлено відсутність у фонді документації із землеустрою міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 0,10 га громадянину ОСОБА_3 в період 1996-1997 роки та державного акта на право власності на земельну ділянку, враховуючи факт відсутності документації із землеустрою, будь-яких графічних матеріалів, що підтверджують місце розташування земельної ділянки, яка передавалася у власність громадянину ОСОБА_3 , беручи до уваги, що земельна ділянка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленого та погодженого проекту землеустрою іншій особі (громадянці ОСОБА_1 ) за рахунок земель запасу Рівненської міської ради, спеціалісти Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області дійшли висновку, що земельна ділянка площею 0.09 га, к.н. 5610100000:01:071:0305 та земельна ділянка площею 0,10 га, яка передана у приватну власність громадянину ОСОБА_3 відповідно до виписки з рішення Великоомелянської сільської ради від 21 березня 1007року № 243, є різними земельними ділянками», а отже твердження відповідача та третіх осіб, про те, що їм була виділена ця земельна ділянка ще в кінці 90-х на початку 2000-х років, повністю не відповідає дійсності. Додає, що наявна заява ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про те, що через хворобу матері їм не виготовлялася технічна документація, є прямим доказом того, що у ОСОБА_3 не було технічної документації, яка необхідна для реєстрації земельної ділянки, а без цієї технічної документації реєстраційні дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку незаконні. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_3 адвокат Ромашко Людмила Григорівна вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Великоомелянської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області від 21 березня 1997 року №243 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га. Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що 28 жовтня 2016 року на її замовлення ПП «Рівненська земельна компанія» виготовило проект землеустрою «Щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ». 27 лютого 2017 року за заявою ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з к.н. 5610100000:01:071:0305 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 28.10.2016, виготовленого ПП «Рівненська земельна компанія», ОСОБА_5 .. Як встановлено судом, позивачка неодноразово подавала до Рівненської міської ради заяви щодо затвердження даного проекту землеустрою та передачу земельної ділянки їй у власність, однак, у зв`язку з тим, що жоден проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, заяви залишались без задоволення. 03 квітня 2018 року державним реєстратором КЗ «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» Іл`юк Н.В. було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:071:0305 за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 25603800) на підставі виписки з рішення №243, виданої 21.03.1997 Великоомелянською сільською радою народних депутатів, та витягу з Державного земельного кадастру від 02.04.2018 року №НВ-0001421022018. 23 квітня 2018 року між ОСОБА_2 як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,09 га, к.н. 5610100000:01:071:0305, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (номер запису про право власності 25839073). Згідно висновку експерта №190426/2/с від 26 квітня 2019 року, складеного експертом ПП «Експерт-Рівне-Консалт» Сайко С.Л: 1) фактичне користування ОСОБА_2 земельною ділянкою за кадастровим номером 5610100000:01:071:0305 відповідає розташуванню земельної ділянки, що зазначена в технічних документах, які були розроблені Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_3 за №1355 від 21.03.2000р. про виготовлення технічної документації на складання державного акту на право власності на земельну ділянку, розміщеної в АДРЕСА_1 . Незначні відхилення в конфігурації північного кута земельної ділянки не спростовують загального співпадіння розташування на місцевості двох порівнюваних ділянок; 2) фактичне користування ОСОБА_6 земельною ділянкою за кадастровим номером 5610100000:01:071:0305 відповідає розташуванню земельної ділянки, що зазначена в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 . Співпадіння повне, без відхилень. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування державної реєстрації права власності щодо спірної земельної ділянки. При цьому, відповідачем у своєму позові вона зазначила Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації». ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , між якими укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,09 га, к.н. 5610100000:01:071:0305, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (номер запису про право власності 25839073), вказані як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони. В апеляційній скарзі наведено поняття законного (охоронюваного законом) інтересу, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, та визначені у ньому притаманні законному інтересу ознаки. Разом з цим Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2019 по справі №522/3665/17 зазначив, що обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб. Судом встановлено, що позивачка права власності на земельну ділянку не набула, оскільки воно виникає у громадян з моменту державної реєстрації цих прав на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, що у випадку позивачки відсутнє. Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц прийшла до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121579646 від 23 квітня 2018 року, право власності на спірну земельну ділянку з кадастровий номер 5610100000:01:071:0305 було зареєстровано 23 квітня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. (номер запису про право власності 25839073). Отже, на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом право власності за записом номер 25603800 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:071:0305 площею 0,09 (га), є припиненим. Беручи до уваги, що спірна земельна ділянка у 1997 році була виділена ОСОБА_3 , на даний час є забудованою та належить ОСОБА_2 , позивачка не набула права власності на цю земельну ділянку з огляду на відсутність державної реєстрації такого права. Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 року у справі №905/2122/18 наголосив, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Разом з цим позивачем заявлено позовні вимоги лише до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», а отже, до неналежного відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки, та скасування у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дупака Валентина Германовича задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2023 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.