Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/2755/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 серпня 2023 року м. Чернівці Справа № 715/2755/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б., секретар: Петранюк Ю.Т., позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Цуренка В.А., - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (а.с.1-5). Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу право на повторне звернення до суду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд апеляційної інстанції таку скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що ухвала постановлена помилково через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Звертає увагу на те, що висновок суду про повторну неявку позивача та його представника, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про судові засідання здійснювалися неналежним чином, а неявка була зумовлена як не своєчасним повідомленням, так і зайнятістю адвоката Кирилюк Т.А. в інших судових засіданнях. Наголошує на тому, що 14.04.2022 року ухвалою суду призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі було зупинено, а відновлено тільки 30.05.2023 року, однак про вказану ухвалу позивачу відомо не було, моніторинг сайту судової влади у зв`язку з наведеним не проводився. Провадження №22-ц/822/699/23 Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлені позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання 10 липня 2023 року року, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляду справи за їх відсутності не подали, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається наступне. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановлених на ній будівель та споруд, зняття насипу щебенево-піщаної суміші до грантового шару (т.1 а.с.1-5). Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання на 08.12.2021 року (т.1 а.с.60). Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2022 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Зупинено провадження по справі на час проведення судової експертизи (т.1 а.с.200). Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2023 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 10:30 год 20 червня 2023 року (т.1 а.с.221). З рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення: 0600028171339 та 0600028171193 відповідно вбачається, що ОСОБА_1 отримав останнє 15.06.2023 року, а його представник ОСОБА_6 19.06.2023 року (т.1 а.с.222, 225). 19.06.2023 року ОСОБА_6 направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, просила врахувати про зміну її поштової адреси ( АДРЕСА_1 ) та те, що на 10:00 год. 20.06.2023 року вона прийматиме участь в розгляді справи №727/5096/23 в Шевченківському районному суді м. Чернівці, а з 23.06.2023 року перебуватиме у відпустці (т.1 а.с.231). 20.06.2023 року розгляд справи відкладено на 11:00 год. 10.07.2023 року. З рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення: 0600029170050 та 0600029170263 відповідно вбачається, що ОСОБА_1 отримав останнє 22.06.2023 року, а його представник ОСОБА_6 21.06.2023 року (за довіреністю Манах) (т.1 а.с.233, 234). 10.07.2023 року ОСОБА_6 направила на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відрядженні та зайнятістю в іншому судовому процесі (справа №909/449/23), розгляд якої призначено на 11:00 год. 10.07.2023 року (т.1 а.с.242). Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи, в тому числі позивача. Зокрема ч.1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Також п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, можливе лише в тому випадку, коли позивач належним чином повідомлений про розгляд справи і від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Аналізуючи норми процесуального закону, матеріали справи та наведені обставини, доводи представника апелянта про те, що вона належним чином не була повідомлена про розгляд справи, не знайшли свого підтвердження, оскільки вищезазначені клопотання сторони позивача свідчать про обізнаність про слухання справи, крім того, сам позивач ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, як то вимагає ч.5 ст.128 ЦПК України, а саме, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. З приводу доводів апелянта щодо поважності неявки в судове засідання позивача та його представника, слід звернути увагу на таке. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Системний аналіз вищезазначених положень норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання незалежно від поважності її причин дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Між іншим, зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18. Отже, якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі №675/1714/19). Таким чином, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки, що узгоджується з позицією Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17. Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» № 11681/85). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц. З матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи обізнаним про можливість розгляду справи без його участі, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав, чим умисно затягував розгляд справи та позбавив суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог. Враховано, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. Однак, ні позивач, ні його представник не скористались правом проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в порядку встановленому процесуальним законодавством, не надали суду заяв про розгляд справи у їх відсутності. Враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, а саме з листопада 2021 року, розгляд справи неодноразово відкладався з ініціативи як сторони позивача, так і сторони відповідачів (т.1 а.с.68-69, 100-104, 183-184), позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання (20.06.2023 року та 10.07.2023 року), не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. При наведеному, правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Судом першої інстанції надано належну оцінку поведінці позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб. Крім того, доводи апеляційної скарги з приводу того, що судова повістка на 11:00 год 10.07.2023 року отримана ОСОБА_6 лише 21.07.2023 року, так як вона перебувала у відпустці та повідомляла про вказане суд у клопотанні від 19.06.2023 року, а відомості на сайті Укрпошти містять помилкові відомості, є безпідставними, оскільки перебування у відпустці представника позивача, завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки позивач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника або з`явитися в судове засідання особисто. Що стосується помилковості відомостей на сайті Укрпошти, то колегія суддів відзначає, що представником позивача не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй (за довіреністю) відповідного рекомендованого листа, оскільки докази на підтвердження цих обставин на момент постановлення оскаржуваної ухвали у справі відсутні. Крім того, поданий в судовому засіданні скріншот електронної сторінки ОСОБА_6 з перепискою не містить беззаперечних доказів офіційної позиції Укрпошти на електронне звернення ОСОБА_6 , отже не є належним доказом спростування відомостей, які містяться в базі ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не містять офіційну відповідь надавача послуг. Крім того, апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічний за замістом висновок викладено в постанові ВС від 21.08.2023 року у справі №552/7368/21. Що стосується твердження невідповідності підпису ОСОБА_6 в повідомленнях про вручення, то колегія суддів вказує, що у пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами) передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Пунктом 105 Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. З цього вбачається, що цими Правилами допускається відсутність у бланку повідомлення особистого підпису одержувача, коли він ставить такий в книзі (на окремому аркуші). Отже, добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи на момент прийняття судом оскаржуваного судового рішення були наявні усі належні і допустимі докази належного вручення судових повідомлень як позивачу, так і його представнику. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість ухвали не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст.367, 375, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Одинак О.О. Перепелюк І.Б.