Ухвала КАС ВС № 300/2187/21

УХВАЛА 23 серпня 2023 року м. Київ справа № 300/2187/21 адміністративне провадження № К/990/24259/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21 за первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В свою чергу ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 05.09.2018 №0015351306, від 05.09.2018 №0015171306, від 05.09.2018 №0015161306, від 05.09.2018 №0015241306, від 18.10.2018 №0017841302, від 18.10.2018 №0017821302, від 18.10.2018 №0017831302, від 14.01.2019 №0000761302, від 05.09.2018 №0015181306, від 05.09.2018 №0015191306, від 06.09.2018 №0015421306, від 05.09.2018 №0015201306, від 06.09.2018 №0015461306, від 06.09.2018 №0015451306. В задоволенні решти зустрічного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 в частині відмови в задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості змінено щодо мотивів відмови у позові; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №0015351306, від 05.09.2018 №0015171306, від 05.09.2018 №0015161306, від 05.09.2018 №0015241306, від 05.09.2018 №0015181306, від 05.09.2018 №0015191306, від 06.09.2018 №0015421306, від 05.09.2018 №0015201306, від 06.09.2018 №0015461306, від 06.09.2018 №0015451306 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 908,00грн судового збору, а також 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з рішеннями судів апеляційної інстанції, ОСОБА_1 05.07.2023 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та навів доводи, що, на його думку, з поважних причин зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень. Так, в обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги ОСОБА_1 послався на те, що останній неодноразово подавав касаційні скарги у цій справі, які ухвалами Верховного Суду повертались із роз`ясненням наявності у скаржника права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику. Скаржник вважає, що дотримання ним процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку цієї касаційної скарги та прийняття її судом до розгляду. Додатково, посилавшись на низку рішень ЄСПЛ, ОСОБА_1 просив врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження та відсутність з боку скаржника зловживання процесуальними правами, яке полягає у систематичному зверненні до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень після повернення таких Верховним Судом заявнику. Верховний Суд ухвалою від 11.07.2023 касаційну скаргу скаржника залишив без руху, як таку що подана без дотримання вимог статей 329, 330 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив заявнику строк, тривалістю у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, впродовж якого особа має право звернутися до суду та надати: 1) обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших обставин на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження з доказами на їх підтвердження; 2) уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України для касаційного оскарження судових рішень викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом; 3) документ про сплату судового збору або докази звільнення такої особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі. Залишаючи подану скаржником касаційну скаргу без руху, Верховний Суд, серед іншого, врахувавши обставини справи, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Вказану ухвалу Верховного Суду вручено скаржнику 22.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції подано: - уточнену касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21 з обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі та наявності підстав для відстрочення сплати судового збору з доказами на підтвердження того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі; - клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових рішень, яке обґрунтоване доводам про необхідність поновлення пропущеного скаржником з поважних причин строку на касаційне оскарження та відкриття Верховним Судом касаційного провадження у цій справі. Разом з тим, розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження ОСОБА_1 не наводить; доказів не надає. Тобто, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Верховний Суд оцінив і визнав неповажними ухвалою від 11.07.2023 про залишення касаційної скарги без руху. Так, статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №300/2187/21 була прийнята у відкритому судовому засіданні; повне судове рішення складено 19.09.2022. Додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21 була прийнята у відкритому судовому засіданні; повне судове рішення складено 17.10.2022. Останнім днем для касаційного оскарження цих судових рішень було відповідно 19.10.2022 та 16.11.2022. Однак, касаційну скаргу у цій справі ОСОБА_1 направлено до суду касаційної інстанції поштою лише 05.07.2023. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №300/2187/21 п`ять разів. Підставою для повернення раніше поданих скаржником касаційних скарг, слугувало, крім іншого, те, що при їх дослідженні на предмет відповідності вимогам процесуального закону, Верховним Судом було встановлено, що вони не містили належного викладення підстав касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21, обов`язок зазначення яких передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України та доказів сплати судового збору. При цьому, суд касаційної інстанції у кожній зі своїх ухвалах послідовно роз`яснював скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 та частини четвертої статті 330 КАС України. Таким чином, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку та надання доказів про сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження. До того ж, скаржник так і не наводить обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до вимог статті 330 КАС України. Як зазначено вище, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Верховний Суд наголошує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Натомість, у клопотанні, надісланому скаржником на виконання вимог ухвали від 11.07.2023, останнім так і не зазначено обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із статтею 330 КАС України та подати касаційну скаргу з дотриманням визначеного КАС України процесуального строку на касаційне оскарження, з урахуванням того, що подаючи касаційну скаргу вшосте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг заявнику, про що зазначав суд касаційної інстанції залишаючи 11.07.2023 подану скаржником касаційну скаргу без руху, що в свою чергу свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. У цій справі звернення з касаційною скаргою є шостим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг у цій справі, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення та підставою для залишення вшосте поданої касаційної скарги без руху. Посилання скаржника на обставини, пов`язані з регулярним поданням касаційної скарги у цій справі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судових рішень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків. Отже, в діях ОСОБА_1 не вбачається наміру добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судових рішень. Зазначене свідчить лише про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. Крім того, порушуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 так і не наводить доводів та не надає суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином наведені ним у клопотанні обставини вплинули на його обов`язок своєчасно подати касаційну скаргу (з урахуванням того, що строк, з моменту складення судом апеляційної інстанції повного тексту постанови (19.09.2022), додаткової постанови (17.10.2022) і до дня подання цієї касаційної скарги (05.07.2023), становить понад дев`ять та вісім місяців відповідно). Суд вважає, що відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. У той же час, сукупність наведених вище обставин свідчить виключно про допущення ОСОБА_1 необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність наведених вище обставин свідчить виключно про те, що ОСОБА_1 допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. На переконання Суду, зазначені скаржником у клопотанні щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження доводи свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювання принципом правової визначеності. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Також Верховний Суду зазначає, що за відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі з причин визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, підстав пропуску такого строку неповажними, Суд не надає оцінки обґрунтуванню уточненої касаційної скарги з точки зору обґрунтування вимог касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №300/2187/21 за первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Васильєва С.С. Пасічник