Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2871/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2871/23 пров. № А/857/8538/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування наказу, суддя у І інстанції Лунь З.І., час ухвалення судового рішення не зазначено, місце ухвалення судового рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 13 квітня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці (далі Митниця) від 03 лютого 2023 року за №63-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 380/2871/23 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновок відповідача про зменшення надходжень до державного бюджету внаслідок дій позивача, ґрунтується на припущеннях. Окрім того, відповідач не надав суду доказів того, що позивач мав намір, бажання і мету усупереч законодавству зменшувати надходження до бюджету внаслідок здійснення митних формальностей. Відтак, відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей були ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини. У апеляційній скарзі Митниця просила скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією було встановлено, що державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» Митниці ОСОБА_1 під час митного оформлення товару за митними деклараціями (далі МД) від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006456, №UA209180/2022/006372, №UA209180/2022/006462, №UA209180/2022/006367, №UA209180/2022/006364; від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 та від 28 червня 2022 року №UA209180/2022/042525 не було здійснено належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні, що призвело до несплати митних платежів під час митного оформлення у загальній сумі 378 196,58 грн. Невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з частиною 3 статті 66 цього Закону такому державному службовцю може бути оголошено догану. Тому оскаржуваний наказ Митниці є правомірним і безпідставно скасований судом першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, дисциплінарною комісією, створеною наказом Митниці від 27 грудня 2022 року №339-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », було розглянуто дисциплінарну справу державного інспектора відділу митного оформлення (далі ВМО) № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої дійшла висновку про таке. Наказом Митниці від 26 вересня 2022 року № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань» було створено комісію, яка провела перевірку з окремих питань з метою з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами ВМО Митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, згаданих у доповідній записці керівника робочої групи, директора Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби від 15 вересня 2022 року №15-01/818. На думку дисциплінарної комісії державним інспектором BMO № 2 митного поста «Городок» Митниці ОСОБА_1 під час митного оформлення товару за митними деклараціями (далі МД) від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006456, №UA209180/2022/006372, №UA209180/2022/006462, №UA209180/2022/006367, №UA209180/2022/006364; від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 та від 28 червня 2022 року №UA209180/2022/042525 не здійснено належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні, чим порушено вимоги Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2142-ІX), пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України (далі МК), пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі Порядок), не дотримано вимог пунктів 3.1, 3.2 Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» (далі Посадова інструкція), що призвело до несплати митних платежів (безпосередньо під час митного оформлення) на загальну суму 378 196,58 грн. За МД від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006456, №UA209180/2022/006372, №UA209180/2022/006462, №UA209180/2022/006367, №UA209180/2022/006364 та від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 позивач здійснив митне оформлення в режимі імпорту (випуску для вільного обігу) легкових автомобілів, які згідно із статтею 380 МК були попередньо тимчасово ввезені на митну територію України (та до завершення митного оформлення у вільний обіг знаходились на цій території в митному режимі тимчасового ввезення) громадянами-резидентами, які перебували на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном. Митне оформлення було здійснено із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість) із застосуванням пільги за кодом « 311» на підставі пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК). На підставі вказаних висновків дисциплінарної комісії Митницею було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани наказом від 03 лютого 2023 року за №63-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення». ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням Митниці та за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби регламентовано приписами Закону України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII). Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. За правилами частини 1 статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Як передбачено частиною 2 статті 9 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Приписами частини 1 статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Зокрема, дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII). Згідно із приписами частини 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Частиною 2 статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини 2 статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. За приписами частини 1 статті 67 Закону статті 66 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. У відповідності до частини 1 статті 77 цього ж Закону рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.). Як свідчать матеріали справи, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани з огляду на те, що 11 квітня 2022 року за МД №UA209180/2022/006456 ним було здійснено митне оформлення товару вживаного легкового автомобіля марка MAZDA, модель:CX-5, рік випуску-2018, № кузова НОМЕР_1 , двигун-бензин, об`єм 2488 см3, коліснаформула - 4х4, місць включаючи водія-5. Країна походження: США(US).2. 1 РР 1 із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»). Виходячи із того, цей що транспортний засобів був ввезений на митну територію України 15 лютого 2022 року до набрання чинності 05 квітня 2022 року Законом №2142-ХІ , така МД мала бути відмовлена позивачем у митному оформленні по причині неправомірного застосування преференції « 311» зі сплати митних платежів. Відтак, ОСОБА_1 всупереч вимогам пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку не було здійснено належної перевірки правильності застосування пільг у оподаткуванні за МД від 11 квітня 2022 року № UA209180/2022/006456, що на думку відповідача призвело до несплати митних платежів (безпосередньо під час митного оформлення) у загальній сумі 78 312,11грн. Аналогічне порушення, на думку відповідача, позивачем було допущено і при митному оформленні транспортного засобу за МД від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006372, UA209180/2022/006462, UA209180/2022/006367, UA209180/2022/006364 та від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 з порушенням умов, визначених Законом №2142-ХІ, з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 292 МК та пунктів 4.5, 4.9 розділу IV Порядку, що призвело до надання преференцій на суму 356 520,33 грн, а всього надано безпідставних преференцій на суму 378 196,58 грн. Законом №2142-IX (який набрав чинності 06 квітня 2022 року) було внесено зміни до ПК. Так, у розділі XX «Перехідні положення» ПК пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: «Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту». Цим же Законом внесено зміни до МК у розділі XXI «Прикінцеві та перехідні положення» та доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту: « 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, транспортні засоби, оформлені за МД від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006456, №UA209180/2022/006372, №UA209180/2022/006462, №UA209180/2022/006367, №UA209180/2022/006364; від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 та від 28 червня 2022 року №UA209180/2022/042525, були ввезені на митну територію України до початку дії Закону №2142-IX в режимі тимчасового ввезення. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку відповідача про те, що позивач, здійснюючи митні формальності за вказаними деклараціями, протиправно застосував пільги, визначені Законом 2142-ІХ, оскільки транспортні засоби перетнули митний кордон до 06 квітня 2022 року, тобто до набрання чинності згаданим Законом, а також протиправно застосував пільговий режим розмитнення щодо мопеда. Щодо висновків суду першої інстанції у частині правомірності дій позивача при здійсненні митних формальностей із застосуванням пільг, визначених Законом 2142-ІХ, щодо транспортних засобів, що перетнули митний кордон до 06 квітня 2022 року, апеляційний суд зазначає таке. Згідно із приписами статті 74 МК митний режим імпорту (випуску для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Статтею 270 МК визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом. За правилами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Пунктом 187.8 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У пункті 216.4 статті 216 ПК зазначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках. Приписами статті 281 МК допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Згідно із статтею 292 МК митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. За правилами частини 1 статті 295 МК митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення (частина 3 статті 295 МК). Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 ПК передбачено, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із пунктом 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК). Як зазначено у пункті 30.3 статті 30 ПК, платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Відповідно до визначення основних термінів і понять, наведених у статті 4 МК: митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення. Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що поняття «митне оформлення» та «пропуск товарів через митний кордон» не є тотожними діями і розділені у часі, що з урахуванням наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у розумінні Закону №2142-IX товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, звільняються від оподаткування ввізним митом як при пропуску через митний кордон з 01 квітня 2022 року, так і при митному оформленні таких товарів із вказаної дати. Відтак, те, що товари були пропущені через митний кордон України в пункті пропуску до набрання чинності Законом №2142-IX не позбавляло декларанта права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення таких товарів 11 квітня 2022 року та 13 квітня 2022 року після набрання чинності Законом України №2142-IX. Оскільки приписами статті 71 МК дозволено зміну митного режиму на інший, то зміна декларантом митного режиму з тимчасового ввезення на митний режим імпорт (випуску для вільного обігу) є правомірною. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що митне оформлення позивачем товарів за митними деклараціями від 11 квітня 2022 року №UA209180/2022/006456, №UA209180/2022/006372, №UA209180/2022/006462, №UA209180/2022/006367, №UA209180/2022/006364 та від 13 квітня 2022 року №UA209180/2022/007355 було здійснено з дотриманням вимог митного законодавства і підстав для відмови у їх митному оформленні не було. При оцінці висновків суду першої інстанції щодо дотримання ОСОБА_1 вимог митного законодавства при опрацюванні МД №UA209180/2022/042525 від 28 червня 2022 року апеляційний суд зазначає таке. У відповідності до матеріалів справи позивачем було здійснено митне оформлення за МД №UA209180/2022/042525 від 28 червня 2022 року мопеда двоколісного марки PIAGGIO, модель C54, потужність 2.40 kw, об`єм двигуна - 50 см3, тип двигуна бензин, рік випуску - 2018, модельний ряд - 2018 року, код УКТЗЕД 8711100000 із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість) із застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК. Згідно з УКТ ЗЕД до товарної позиції 8711 відносяться: мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них; коляски. За кодом 8711 20 10 00 УКТ ЗЕД класифікуються моторолери, які входять до товарної підпозиції 8711 20, яка має опис «Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 50 куб. см, але не більш як 250 куб. см.». Товарна позиція 8711 згідно з УКТ ЗЕД поділяється на 7 товарних під позицій (залежно від характеристик двигуна), в яких, зокрема і згідно підпункту 215.3.7 пункту 215.3 статті 215 ПК, кодам товарів згідно з УКТ ЗЕД відповідають наступні описи: - 8711 10 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 50 куб. см; - 8711 20 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 50 куб. см, але не більш як 250 куб. см; - 8711 30 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 250 куб. см, але не більш як 500 куб. см; - 8711 40 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 500 куб. см, але не більш як 800 куб. см; - 8711 50 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см; - 8711 60 - Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з колясками або без них, з електричним двигуном для пересування; - 8711 90 - Інші мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них; коляски. Наказом Державної митної служби України від 14 липня 2020 року № 256 було затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, у яких щодо товарної позиції 8711 вказано: «На додаток до мотоциклів традиційного типу до цієї товарної позиції включаються моторолери, що відрізняються невеликими колесами та наявністю горизонтальної платформи, яка з`єднує передню і задню частини моторолера; мопеди, обладнані умонтованим двигуном і педальною системою, а також велосипеди з установленим допоміжним двигуном». З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що «мопеди» у контексті спірних правовідносин прирівнюються до мотоциклів і їх митне оформлення із звільненням від оподаткування митними платежами із застосуванням пільги за кодом « 311» на підставі приписів пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК по МД №UA209180/2022/042525 від 28 червня 2022 року було здійснено позивачем правомірно з дотриманням вимог митного законодавства України. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов`язання зі сплати податку. На переконання апеляційного суду, проведення ОСОБА_1 митного оформлення за вказаними митними деклараціями із застосуванням пільгового режиму відповідає зазначеному принципу тлумачення національного законодавства та практиці ЄСПЛ, а отже не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів використання відповідачем повноважень, передбачених приписами статті 345 МК, з метою перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів із прийняттям відповідних рішень про донарахування таких платежів у розмірі, що ставиться у провину позивачу. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Митниці від 03 лютого 2023 року за №63-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 380/2871/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар