Постанова 4874 № 906/357/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2023 року Справа № 906/357/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 у справі № 906/357/22 (суддя Прядко О.В., повний текст рішення складено 24.04.2023) за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 6 036 467, 33 грн (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) за участю представників сторін: позивача - Батовська Т.І.; відповідача - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія") про стягнення 472 403, 92 грн 3 % річних, 1 109 393, 88 грн інфляційних втрат та 1 111 901, 29 грн пені за період з грудня 2020 по грудень 2021. Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 №0192-02024. ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог (від 26.07.2022 № 01/31295), згідно з якою просило стягнути з відповідача 904072,89 грн 3 % річних, 2 211 598, 10 грн інфляційних втрат, 1 687 090, 48 грн пені та 926 143, 13 грн штрафу, що в загальній сумі становить 5 728 904, 60 грн за прострочення виконання договірних зобов`язань, включивши період прострочення із січня по червень 2022 (т. 2, а. с. 131-199). Протокольною ухвалою від 05.08.2022 Господарським судом Житомирської області було відмовлено у прийнятті до розгляду заяву ПрАТ "НЕК "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог у зв`язку із одночасною зміною завником предмету та підстав позову (т. 2, а. с. 202-203). ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381), згідно з якою просило стягнути з відповідача 1207591,91 грн 3 % річних, 2 766 908, 08 грн інфляційних втрат та 2 061 967, 34 грн пені на загальну суму 6 036 467, 33 грн, включивши період прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань із січня по серпень 2022 (т. 3, а. с. 34-147). Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.02.2023 відмовлено у прийнятті до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381) та повернуто її заявнику. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 позов задоволено частково; зменшено розмір пені до 555 950, 65 грн; стягнуто з відповідача на користь позивача 472 403, 92 грн 3 % річних, 1 101 518, 59 грн інфляційних втрат, 555 950, 65 грн пені та 40 287, 36 грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку задовольнити позов частково. Окрім іншого, враховуючи норми ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню із відповідача на 50 %. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 150 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Судове рішення мотивоване з посиланням на норми ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України тим, що оскільки рішенням суду у даній справі позов задоволено частково, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача пропорційно розміру заявлених вимог (без урахування зменшення розміру пені). До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якій апелянт просить суд: - скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.02.2023 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції; - скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 в частині відмови у стягненні пені на загальну суму 555 950, 65 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити; - скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 150 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів: - суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що заявою про збільшення розміру позовних вимог від 27.09.2022 № 01/42381 змінено одночасно предмет та підстави позову, через що така заява не підлягає прийняттю до розгляду, чим порушив право позивача, передбачене ст. 46 ГПК України; - рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені на 50 % ухвалене без врахування правового призначення пені, як неустойки - забезпечення належного виконання іншою стороною свого зобов`язання за договором, знівелювавши, в даному випадку, мету неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, призвело до порушення балансу інтересів сторін та поставило позивача в нерівне із відповідачем становище, що є порушенням передбачених статтею 3 ЦК України принципів справедливості та рівності сторін; - витрати на правничу допомогу відповідача є наслідком його дій та, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, не можуть бути покладені на позивача навіть в частині. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 було повернуто апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.02.2023 про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог. Відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 в частині відмови у позові про стягнення пені на загальну суму 555 950, 65 грн. Відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 150 грн. Призначено розгляд апеляційної скарги на 28.06.2023 об 15:00 год. ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 в частині відмови у стягненні пені на загальну суму 555 950, 65 грн та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 150 грн. В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, а також беручи до уваги те, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами. Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26.04.2019 між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго" (позивач), (далі - оператор системи передачі, ОСП) і ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0192-02024 (т. 1, а. с. 41-53). 26.04.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору (т. 1, а. с. 54). 14.08.2019 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (т.1, а. с. 55-63). 21.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, якою вказаний договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0192-02024 від 26.04.2019 викладено у новій редакції. Умови даної додаткової угоди, згідно з п. 6 такої, поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020, відповідно до ст. 631 ЦК України (т. 1, а. с. 64-72). Згідно п. 1.1 договору (тут і далі в редакції додаткової угоди № 3 від 21.09.2021), ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет. Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. За умовами п. 4.1 договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. Планові обсяги послуги Користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП. Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом (п.4.2 договору). У розділі 5 договору сторонами погоджено порядок розрахунків. Розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1 договору). Згідно п. 5.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця. 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця. За змістом п. 5.5 договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом З банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта. Пунктом 5.7 договору визначено, що у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або, у разі відсутності такої заяви користувача, ураховує їх як оплату послуги останнього платежу наступного розрахункового періоду відповідно до пункту 5.2 цього договору. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача. ОСП направляє користувачу окремий рахунок на суму пені та/або штрафу протягом 5 робочих днів після виявлення порушення. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 робочих днів від дати отримання. Усі суми, що підлягають оплаті/поверненню за цим договором, здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені в цьому договорі (п. 5.8 договору). ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу (пп.1 п.6.1 договору). Користувач зобов`язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором (пп. 3 п.8.3 договору). Відповідно до п. 9.1 договору, планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі та повертає їх користувачу, у разі непогодження ОСП протягом перших 11 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі (п. 9.4 договору). Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.13.1 договору). Відповідач, на виконання умов договору, направляв позивачу листи із повідомленнями щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. Також, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги із передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги та виставив рахунки-фактури на їх оплату. Окрім того, між сторонами було підписано акти коригування. Відповідач оплатив послуги, надані позивачем у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення та щоквартальні акти звірки розрахунків. Однак у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем умов договору щодо строків оплати планової та фактичної вартості послуг позивач нарахував останньому пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, які просить стягнути в судовому порядку. Як встановлено апеляційним судом, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до суду першої інстанції із позовом про стягнення з ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 472 403, 92 грн 3 % річних, 1 109 393, 88 грн інфляційних втрат та 1 111 901, 29 грн пені за період з грудня 2020 по грудень 2021 у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 №0192-02024. Також ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог (від 26.07.2022 № 01/31295), згідно з якою просило стягнути з відповідача 904 072, 89 грн 3 % річних, 2 211 598, 10 грн інфляційних втрат, 1 687 090, 48 грн пені та 926 143,13 грн штрафу, що в загальній сумі становить 5 728 904, 60 грн за прострочення виконання договірних зобов`язань, включивши період прострочення із січня по червень 2022 (т. 2, а. с. 131-199). В свою чергу, протокольною ухвалою від 05.08.2022 Господарським судом Житомирської області було відмовлено у прийнятті до розгляду заяву ПрАТ "НЕК "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог, мотивуючи це тим, що заявник у поданій суду заяві одночасною змінив предмет та підстави позову (т. 2, а. с. 202-203). Разом з тим, ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду першої інстанції ще одну заяву про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381), згідно з якою просило стягнути з відповідача 1 207 591, 91 грн 3 % річних, 2 766 908, 08 грн інфляційних втрат, 2 061 967, 34 грн пені на загальну суму 6 036 467, 33 грн, включивши період прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань із січня по серпень 2022 (т. 3, а. с. 34-147). Так, ухвалою суду першої інстанції від 22.02.2023 було відмовлено заявнику у прийнятті до розгляду його заяви про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 №01/42381) та повернуто її заявнику, мотивуючи це тим, що заявник у поданій суду заяві одночасною змінив предмет та підстави позову. Надаючи оцінку діям суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому суд зазначає, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Такий же правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19. Звертаючись із позовною заявою в цій справі, позивач просив стягнути із відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та пеню за період з грудня 2020 по грудень 2021 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 № 0192-02024. У заяві про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381), поданій до закінчення підготовчого засідання у справі, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, включивши період прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань із січня по серпень 2022. Суд вказує, що предмет позову у первісній редакції позовної заяви та в заяві про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381) у вигляді майнових вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені так і залишився незмінним; позивачем збільшено лише період прострочення. Тобто дане збільшення жодним чином не пов`язане зі зміною предмета чи підстав позову в первісній редакції та не є додатковою позовною вимогою, отже, збільшення розміру позовних вимог є лише зміною (збільшенням) матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, що не суперечить чинному процесуальному законодавству. Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи дійшов необгрунтованого висновку, що заявою про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 № 01/42381) було змінено одночасно предмет та підстави позову, чим порушено право позивача, передбачене ст. 46 ГПК України. В той же час, суд апеляційної інстанції вказує, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог (від 26.07.2022 № 01/31295), позивачем було додатково заявлено до стягнення із відповідача штраф, який не був предметом вимог у первісній редакції позовної заяви. Суд звертає увагу на те, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. А відтак, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (від 26.07.2022 № 01/31295), за якою заявлено вимогу про стягнення штрафу, яка є новою, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог та суперечить положенням ст. 46 ГПК України, тобто є новою позовною вимогою, що не передбачено процесуальним законом. З огляду на те, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, було порушено вимоги ст. 46 ГПК України, колегія суддів дійшла предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення із відповідача 1 207 591, 91 грн 3 % річних, 2 766 908, 08 грн інфляційних втрат та 2 061 967, 34 грн пені, в загальному розмірі 6 036 467, 33 грн за період із січня по серпень 2022, тобто заявлені позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 №01/42381) (т. 3, а. с. 34-147). Суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Так, ч. 4 даної статті передбачає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд вказує, що предметом апеляційного розгляду (оскарження) є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 555 950, 65 грн, в іншій частині рішення суду позивачем не оскаржується. В той же час, позивач в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення, допущенні місцевим господарським судом при розгляді заяви про збільшення розміру позовних вимог (від 27.09.2022 №01/42381). З огляду на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 46 ГПК України), що є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому колегія суддів, під час розгляду даної справи в апеляційному порядку, не обмежується доводами та вимогами апеляційної скарги позивача та переглядає рішення суду в повному обсязі в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України. Надаючи оцінку обставинам у справі суд зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про надання послуг з передачі. Згідно ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП). Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі. Відповідно до п. 5.5 гл. 5 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором. Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже затверджена одночасно з цим Кодексом. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 №0192-02024. Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2021 з метою приведення договору у відповідність до Кодексу системи передачі, сторони уклали Додаткову угоду № 3 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 № 0192-02024, якою дійшли згоди викласти даний договір у новій редакції. Додаткову угоду № 3 підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками підприємств. Вказаним підтверджується те, що сторонами було у встановленому порядку погоджено поширення умов Додаткової угоди № 3 на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення, а саме з 08.02.2020 та спростовує доводи відповідача щодо строку дії умов договору у редакції Додаткової угоди № 3 від 21.09.2021. Зі змісту умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.04.2019 №0192-02024 вбачається, що для розрахунку за ним визначено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного. В свою чергу, порядок оплати планових обсягів послуг передбачений п. 5.2 договору, що виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XІ Кодексу системи передачі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність повернення відповідачу погоджених позивачем планових обсягів, на чому зосереджує увагу відповідач, не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП у строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи із того, що за договором саме на користувача покладено обов`язок використання планових обсягів, їх погодження з ОСП, відповідно до п. п. 4.2, 8.3 договору. При цьому суд враховує фактичні відносини, що склались між сторонами під час виконання умов договору, а саме співпрацю у формі вчинення узгоджених дій із визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, що підтверджується фактичною оплатою відповідачем планових обсягів із розрахунку, згідно наданих відповідачем даних, та відсутністю заперечень позивача щодо повідомлених обсягів. Надані позивачем роздруківки з інтернет даних щодо оформлених та направлених відповідачу на електронну пошту рахунків свідчать про відповідність обсягів послуг, на які оформлено рахунки, із плановими обсягами послуг, дані щодо яких визначено відповідачем, а також погодження останніх оператором системи передачі. Суд приймає до уваги те, що зі змісту п. п. 5.2, 5.5 договору, вбачається, що оплата за договором здійснюється на умовах передоплати (5-ма платежами протягом розрахункового місяця у строки, передбачені п. 5.2 договору), а за наслідком завершення розрахункового періоду остаточний розрахунок користувачем проводиться за фактом наданих послуг протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Тобто сума п`яти грошових зобов`язань щодо здійснення поетапних попередніх оплат планової вартості послуги розрахункового періоду, яким є календарний місяць, змінюється та з моменту отримання акта перетворюється на одне грошове зобов`язання, що становить різницю між вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця зазначеної в акті приймання-передачі послуги та сумою сплачених попередніх оплат планової вартості послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому суд зауважує, що обов`язок сплатити грошове зобов`язання на вказану суму виникає на підставі акта приймання-передачі послуги, а строк його виконання спливає протягом 3 банківських днів з моменту отримання даного акта. Щодо рахунків на оплату послуги, то за умовами договору такі можуть бути як надані ОСП, так і самостійно сформовані користувачем в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком". Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що поетапна оплата планової вартості послуги здійснюється за послугу, яка не надана, оскільки послуга з передачі електричної енергії надається позивачем з першого дня розрахункового періоду щоденно та в безперервному режимі, а обсяг надання такої послуги може бути не тільки меншим обсягу та відповідно розміру оплати, зазначеного в п. 5.2 договору, а може і фактично перевищувати у відповідному періоді розмір поетапної планової оплати. Отже, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди. Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.11.2022 у справі № 927/713/21 та від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21. Таким чином, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України. Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що відсутність із боку позивача окремих рахунків на пеню чи штрафу або ж зауважень щодо виконання відповідачем його обов`язків є погодженням позивача з усіма розрахунками за спірний період та виконанням умов договору відповідачем. Так само і складання акта приймання-передачі послуги, який відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" відображає обсяг та вартість наданої послуги в розрахунковому періоді, не свідчить про згоду позивача з усіма розрахунками. Нарахування і стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, а також надіслання боржнику повідомлень про порушення термінів виконання договірних зобов`язань чи наявність боргу є правом, а не обов`язком кредитора. Із наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач розрахувався за надані послуги повністю, однак із порушенням строку та порядку розрахунків, визначених договором від 26.04.2019 № 0192-02024 (щодо оплати планового та фактичного обсягів послуг). Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). В силу п. 6.7. договору, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми прострочено платежу за кожен день рострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в розмірі 2061967,34 грн за період із грудня 2020 по серпень 2022, колегія суддів вважає, що даний розмір є обґрунтованим, нарахування здійсненні у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, а тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 207 591,91 грн 3 % річних та 2766908,08 грн інфляційних втрат за період із грудня 2020 по серпень 2022, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання. Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних в розмірі 1207591,91 грн за період із грудня 2020 по серпень 2022, колегія суддів вважає, що даний розмір є обґрунтованим, нарахування здійсненні у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, а тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. В свою чергу, перевіривши розрахунок інфляційних втрат в розмірі 2 766 908, 08 грн, оцінивши заперечення відповідача щодо їх нарахування за січень 2021 за 13 днів на суму 110 005,44 грн, суд встановив, що позивач невірно обрахував інфляційне збільшення 1-го планового платежу за січень 2021, оскільки таке, за розрахунком суду, розраховане на суму заборгованості 7 856 165, 38 грн, становить 102 130, 15 грн. А відтак, здійснивши власний перерахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правомірною і обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 759 032, 79 грн, у решті суми - 7 875, 29 грн інфляційних втрат, слід відмовити. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені та 3 % річних, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача на 90 %, то суд вказує наступне. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач подав до суду першої інстанції клопотання, в якому просив скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені та 3 % річних, які підлягають стягненню на 90 %, враховуючи те. що відповідачем вживалися заходи для виконання своїх договірних зобов`язань; оплата за отримані послуги здійснена у повному обсязі; відповідачем допущено незначний період прострочення виконання грошового зобов`язання; в матеріалах справи відсутні доказів понесення позивачем збитків саме внаслідок поведінки відповідача у даних правовідносинах; кінцеві споживачі несвоєчасно сплачували кошти за спожиту електричну енергію, що призвело до несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань; стягнення із відповідача значних штрафних санкцій призведене до негативних наслідків для майнового стану відповідача. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи відповідача, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, а саме до 1 030 983,67 грн. Оцінивши доводи сторін щодо зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належних до сплати пені на 50 %, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Також апеляційним судом враховується, що стягнення на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправомірне застосування судом норм ст. 233 ГК України, 551 ЦК України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеними нормами, із урахуванням наявних у справі доказів. Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково та стягненню із відповідача на користь позивача підлягають 1 207 591, 91 грн 3 % річних, 2 759 032,79 грн інфляційних втрат та 1 030 983, 67 грн пені; в задоволенні решти позову відмовити. Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 у даній справі, то суд зазначає наступне. За приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу). Суд зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як встановлено апеляційним судом, у відзиві на позовну заяву від 11.07.2022 представник відповідача зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат в суді першої інстанції, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складається з витрат на правничу допомогу, яка включає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо орієнтовно в сумі 50 000 грн. Остаточний розрахунок судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із судовим розглядом справи, разом із відповідними документами, що підтверджують зазначені витрати, у тому числі докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості, буде надано відповідачем за підсумками фактично понесених судових витрат за результатами судового розгляду справи у порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 58). Із матеріалів справи слідує, що правову допомогу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" у справі надавав адвокат Приведьон Віталій Миколайович, повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1001593 від 28.01.2020 (т. 1, а.с. 84). Адвокат Приведьон В.М. має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва Ради адвокатів Житомирської області серії ЖТ № 000735 від 23.02.2015 (т. 1, а. с. 85). На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і для визначення розміру витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019, копію додаткової угоди № 31 від 08.07.2022 до цього договору, копію детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) від 17.04.2023 (а.с. 43-45). 06.05.2019 між адвокатом Приведьоном Віталієм Миколайовичем (далі адвокат) та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №1 (далі договір) (.4, а.с.43-44), відповідно до п.1.1 якого, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Згідно п. 1.2 договору, адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ, нотаріальних органах, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання клопотань, заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта, непередбачених даним договором; представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника; збирає в інтересах клієнта відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах; запитує, підписує, подає і отримує в інтересах клієнта інформацію та документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань всіх форм власності та підпорядкування (даний договір являється згодою клієнта на отримання адвокатом персональних даних клієнта та інших відомостей). У п. 2.1.2 договору передбачено, що адвокат зобов`язується представляти права та законні інтереси клієнта та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. У розділі 4 договору сторонами погоджено гонорар адвоката. Так, п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору. 08.07.2022 між адвокатом Приведьоном В.М. та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" укладено Додаткову угоду № 31, у якій зазначено, що відповідно до п. 1.1 та п. 4.1 договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019 сторони домовилися про умови надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги: аналіз законодавства, вивчення позову, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, підготовка та надання процесуальних та інших документів, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі № 906/357/22 за позовом ПАТ "НЕК "Укренерго" в суді першої інстанції, а також розмір гонорару: 50 000 грн. Даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду, ухвали суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі (т. 4, а. с. 44 на звороті). На підтвердження наданих адвокатом послуг до матеріалів справи додано детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 17.04.2023, за текстом якого зазначено, що відповідно до п.1.1 та п. 4.1 договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019, адвокатом надані клієнту наступні послуги по аналізу законодавства, судової практики, підготовці та наданню документів, збиранню та оформленню доказів, прийняттю участі в засіданнях суду як представник клієнта по справі № 906/357/22 за позовом ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в суді першої інстанції на загальну суму 53 000 грн, з яких: вивчення позовної заяви та додатків. Аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства - 6000 грн; аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства - 6000 грн; підготовка відзиву на позовну заяву - 6000 грн; підготовка заперечення на відповідь на відзив від 08.08.2022 - 2000 грн; підготовка додаткових пояснень - 2000 грн; підготовка відповіді на заперечення від 07.09.2022 - 4000 грн; підготовка відповіді на письмові пояснення №01/48959 від 07.11.2022 - 2000 грн; підготовка пояснень на заперечення - 2000,00 грн; підготовка клопотання про зменшення штрафних санкцій з додатками - 4000 грн; підготовка пояснення на заперечення позивача- 2000 грн; підготовка відзиву на заяву про збільшення позовних вимог від 27.09.2022 - 4000 грн; підготовка пояснень на пояснення позивача від 10.03.2023 - 2000 грн; прийняття участі в засіданнях суду - 11 000 грн (т. 4, а. с. 45). З огляду на викладене, відповідачем, відповідно до ст. 74 ГПК України, доведено надання йому послуг професійної правничої допомоги. При цьому суд бере до уваги, що за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст.1 29 ГПК України). З огляду на викладене, оскільки за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції було позов задоволено частково, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме внаслідок порушення ним строків та порядку розрахунків, визначених договором, колегія суддів дійшла висновку витрати відповідача на професійну правничу допомогу покласти на позивача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог (без урахування зменшення розміру пені) на суму 100 грн, в решті вимог заяви - відмовити. А відтак, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 у даній справі підлягає зміні. Суд не приймає до уваги посилання позивача на норму ч. 9 ст. 129 ГПК України, як підставу для скасування додаткового рішення суду, оскільки судом не встановлено обставин зловживання відповідачем чи його представником процесуальними правами. ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України"). На підставі ст. 129, 282 ГПК України судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, враховуючи предмет апеляційного оскарження та суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду (в частині відмови у стягненні пені в розмірі 555 950, 65 грн). Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 у справі змінити. Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: "1. Позов задоволити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50 % до 1 030 983,67 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 1 207 591, 91 грн 3 % річних, 2 759 032,79 грн інфляційних втрат, 1 030 983,67 грн пені та 90 428,88 грн судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити".

3. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 у справі змінити. Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: "1. Заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 12508, 89 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Мельник О.В. Суддя Гудак А.В.