Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8274/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2023 р.Справа № 440/8274/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С., представника позивача - Говорової С.Л., представників відповідача - Паламара Д.О., Сиромятнікова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 (суддя Канигіна Т.С.; м. Полтава; повний текст складено27.03.2023) по справі № 440/8274/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУНП в Полтавській області), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 117 від 09.09.2022 "Про неналежне виконання обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни рядового ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліцій №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 415 ос від 21.09.2022 "По особовому складу"; - поновити рядового ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліцій №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 21.09.2022; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача заробітну плату за вимушений прогул. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування, невідомо хто входив до складу Дисциплінарної комісії, не був ознайомлений також з висновками службового розслідування, що не відповідає вимогам пункту 4 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України. Крім того, позивач вказує, що при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення були порушені вимоги статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. У своїх поясненнях позивач повідомив, що взагалі не керував 13.08.2022 транспортним засобом, останнім керувала інша особа, але дані факти відповідач не перевіряв. У протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності теж наводив ці обставини. Зазначив, що даний випадок мав місце в неробочий час та позивач не порушував будь-яких вимог законодавства. Вказує, що на момент подання адміністративного позову в провадженні Ленінського районного суду м. Полтави знаходиться справа № 53/3530/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, рішення по якій не прийнято. На момент прийняття наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було відсутнє рішення суду в справі № 553/3530/22, яке набрало чинності, тому відсутні належні та допустимі докази наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, а також інших законодавчих актів. Зазначив, що протиправність дій відповідача по винесенню вищевказаного наказу полягає у недотриманні останнім підстав та порядку призначення службового розслідування, проведення службового розслідування з порушенням положень чинного законодавства, недотримання мети проведення розслідування, що є наслідком відсутності правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 440/8274/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 440/8274/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок службового розслідування підписаний дисциплінарною комісією, склад якої не відповідає наказу № 702, а саме: головою комісії заступником начальника ГУНП в Полтавській області Борисом Реутовим, членами комісії: Пасічником В.Б., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тобто висновок не підписаний ОСОБА_4 , змінений голова комісії. Вказує, що 13.08.2022 не керував транспортним засобом, останнім керувала ОСОБА_5 .. Також зазначає, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 17.10.2022 по справі № 553/3530/22 встановлено, що в діях позивача відсутні дії, передбачені ст. 130 КУпАП. З викладених підстав, зазначає, що відеозапис, на який посилається суд першої інстанції, як на доказ є безпідставним, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 74-76 КАС України. Також вказує, що, в порушення ст.ст. 75, 76 КАС України, суд безпідставно взяв до уваги як докази показання свідка ОСОБА_6 , який є працівником поліції та безпосередньо складав протокол на позивача, здійснював відеофіксацію та у якого виник конфлікт з позивачем, тобто був зацікавленою особою. При цьому, вказує, що пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідають дійсним обставинам справи та відеозапису. Зазначає, що ОСОБА_6 , в порушення вимог абз.3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» не повідомив причину зупинки позивачу. Крім того, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений без участі свідків, позивача не було направлено для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Вказує, що службове розслідування проведено неповноважним складом Дисциплінарної комісії та з порушенням вимог законодавства України, тому висновок комісії не може бути належним та допустимим доказом. Вказує, що рапорт, на підставі якого були внесені зміни в наказ № 702 від 15.08.2022, датований 12.09.2022, а наказ № 789 датований 09.09.2022, що свідчить про підробку наказу №

789. Також, зазначає, що спірний наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 117 від 09.09.2022 є протиправним, з огляду на недотримання підстав та порядку призначення службового розслідування, проведення службового розслідування з порушенням вказаних положень чинного законодавства, недотримання мети проведення службового розслідування, що є наслідком відсутності правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Стверджує, що рішення про застосування дисциплінарного стягнення було прийнято з порушенням порядку, який встановлений законодавством, в діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного правопорушення та підстави для застосування дисциплінарного стягнення, застосований вид стягнення є неспівмірним з діями відповідача. Відсутні належні та достатні докази наявності встановлених відповідачем підстав вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зокрема, вказує, що, приймаючи спірні накази, ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, що наказом ГУНП в Полтавській області №134 ос від 18.03.2022 ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію дільничним офіцером поліції сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області начальником сектору дізнання Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. Наказом ГУНП в Полтавській області №223 ос від 25.05.2022 ОСОБА_1 призначений на посаду дільничного офіцеру поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області. 13.08.2022 інспектором ВМЛЗ УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Марченком А.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №086164 про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП (а.с. 57). Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15.08.2022 №702 "Про призначення та проведення службового розслідування", 13.08.2022 до УГІ ГУНП надійшла інформація про можливе порушення службової дисципліни з боку дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП рядового поліції ОСОБА_1 , а також інших поліцейських ГУНП, що призвело до складання відносно рядового поліції ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП. Із метою з`ясування обставин зазначеного, відповідно до вимог статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, частини першої розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893, призначено за вказаним фактом службове розслідування у формі письмового провадження, затверджено склад дисциплінарної комісії (а.с.66). Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 29.08.2022 №753 "Про продовження строку проведення службового розслідування", у зв`язку з надходження рапорту заступника начальника ГУНП майора поліції Ахрамєєва М.В. про необхідність продовження строку проведення службового розслідування, ініційованого наказом ГУНП від 15.08.2022 №702, відповідно до вимог пункту 2 статті 26 розділу V Закону України від 15.03.2022 №2123-ІХ "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану продовжено строк проведення службового розслідування, ініційованого наказом ГУНП від 15.08.2022 №702 "Про призначення та проведення службового розслідування", до 12.09.2022 (а.с. 67). Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектора поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП рядовим поліції ОСОБА_1 та керівництвом вказаного підрозділу від 07.09.2022, затвердженого начальником ГУНП в Полтавській області полковником поліції ОСОБА_9 09.09.2022, службове розслідування закінчено; відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, уважати такими, що знайшли своє підтвердження; наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 буде встановлено за результатами розгляду адміністративної справи Ленінським районним судом м. Полтава; за грубе порушення службової дисципліни, а саме: недотримання вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Присяги поліцейського, підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, дільничний офіцер поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП рядовий поліції ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.38-49). Службовим розслідуванням встановлено, що 13.08.2022 о 21:03 у місті Полтава по провулку Кизиловий, 55 екіпажем УПП в Полтавській області ДПП НП України "Алтей 122" зупинено автомобіль Geely Emgrand Х7, д.н.з. НОМЕР_2 (який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), під керуванням дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за місцем зупинки, на що останній відмовився та повідомив, що бажає пройти огляд у лікаря нарколога в медичній установі. Після цього ОСОБА_1 доставлено до КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради" за адресою: м. Полтава, провулок Шевченка 5а, де останній пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря нарколога. За результати огляду ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 2.25 проміле (висновок лікаря №371 від 13.08.2022). Під час службового розслідування дисциплінарною комісією опитано інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Полтавській області ДПП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Полтавській області ДПП НП України капітана поліції ОСОБА_11 , які пояснили, що 13.08.2022 вони перебували на чергуванні та здійснювали патрулювання м. Полтави в районі провулка Кизиловий та перевіряли підозрілі автомобілі. Близько 21:00 був помічений автомобіль Geely Emgrand Х7, д.н.з. НОМЕР_2 , та прийнято рішення його перевірити. Після проведення процедури зупинки автомобіля, водій ввімкнув правий сигнал повороту та зупинився на узбіччі на відстані 50 метрів від службового автомобіля. Лейтенант поліції ОСОБА_6 відразу направився до автомобіля. Поки він йшов до зупиненого автомобіля, то побачив, що в салоні автомобіля щось відбувається, а саме: пасажирка, яка сиділа поряд з водійським місцем, перелазила на місце водія. Коли ОСОБА_6 підійшов до автомобіля відразу намагався відчинити дверцята водія, але вони були зачинені, та почав просити водія, щоб він відчинив дверцята, після цього водій відчинив їх. Як тільки дверцята відчинились, ОСОБА_6 побачив, що на водійському місці сидить водій у спідній білизні без взуття, а на руках він тримає жінку. На запитання, що тут відбувається, чоловік у спідній білизні відповів, що хоче, щоб жінка сіла за кермо, оскільки вона буде далі продовжувати їхати за кермом його автомобіля. Після чого ОСОБА_6 запропонував вийти з автомобіля, на що чоловік та жінка погодились. Спочатку із-за водійського місця вийшла жінка, а за нею чоловік. На задньому сидінні сиділи пасажири, серед яких були дорослі і діти. Під час розмови з водієм, який перебував за кермом на момент зупинки ТЗ, були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки він мав різкий запах алкоголю з порожнини роту, не стійку ходу та поведінку, яка не відповідала обстановці, яка склалась. Надалі під час з`ясування обставин подій встановлено, що чоловік, який перебував за кермом указаного автомобіля, є рядовим поліції та перебуває на посаді дільничного офіцера поліції СПД №1 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП, при цьому він представився ОСОБА_1 та пред`явив посвідчення водія в електронному вигляді в програмі "Дія". Після з`ясування особи, останньому було повідомлено, що його було зупинено згідно з чинним законодавством та про те, що він має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора "Драгер" на місці або в умовах медичного закладу. Проходити медичний огляд на місці ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання пройти його в умовах медичного закладу. Надалі лікарем - наркологом КП "Полтавського обласного центру терапії залежностей Полтавської обласної ради" за допомогою спеціального газоаналізатору "Драгер" проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що рядовий поліції ОСОБА_1 станом на 21:50 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 2,25 проміле. Після цього стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за частиною першою статті 130 КУпАП. Також поліцейські доповнили, що під час бесіди з ОСОБА_1 він неодноразово підтверджував, що саме він керував даним автомобілем, що і зафіксовано на бодікамеру. З метою документального підтвердження вищевказаних подій за участі ОСОБА_1 за вих. № 2250/115/02/15-2022 від 26.07.2022 до УПП в Полтавській області ДПП НП України направлено лист про надання відеозаписів із нагрудних портативних відеореєстарторів поліцейських (за наявності також відеозаписів із автомобільних відеореєстраторів), а також копії матеріалів адміністративної справи за вказаним фактом. На вказаний запит УПП в Полтавській області за вих. № 8599/41/26/03-2022 від 18.08.2022 надано копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 086164 за частиною першою статті 130 КУпАП та відеозаписи подій за участі ОСОБА_1 .. Під час перегляду відеозаписів Дисциплінарною комісією встановлено наступне. На відеозаписі 2022-0813_2104000_1, який ведеться на автомобільний відеореєстратор із салону патрульного автомобіля, встановлено, що патрульними УПП в Полтавській області здійснювалось патрулювання в м. Полтава по провулку Кизиловий. Старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного контролю УПП в Полтавській області капітан поліції Ніколаєнко О.В. о 21:05:08 помічає автомобіль Geely Emgrand Х7, д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав повз нього, де в подальшому патрульний вказує водію на зупинку, після чого автомобіль Geely Emgrand Х7 вмикає правий сигнал повороту та здійснює зупинку на узбіччі. Відразу до автомобіля підходить патрульний та намагається відчинити двері до салону автомобіля, з першого разу в нього це не виходить, відкриває їх з другого разу. Відкривши дверцята водія, із салону автомобіля спочатку виходить жінка і відразу за нею чоловік у спідній білизні (одягнутий у труси), та в цей час до автомобіля Geely Emgrand Х7 підходить інший патрульний поліцейський та розпочинається розмова. Відео файл закінчується на часі 21:06:58. Відео продовжується на відеофайлі 2022_0813_210659_1 з 21:07:00, що одразу продовжує попередній відеофайл, на ньому видно всіх учасників події, а саме: жінка, чоловік у спідній білизні та два патрульних поліцейських стоять біля задньої частини автомобіля та розмовляють. О 21:07:30 чоловік у спідній білизні та один із патрульних поліцейських починає рухатись до патрульного автомобіля, а жінка й інший патрульний поліцейський пішли до дверцят водія, де також розмовляють, о 21:07:50 чоловік у спідній білизні та патрульний поліцейський підійшли до патрульного автомобіля та розмовляли. Відеофайл закінчується на часі 21:07:58. Надалі відео продовжується вже з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який веде розмову. Так, на відеофайлі "export-9qnkl" запис розпочинається о 21:19:07 13.08.2022, біля патрульного автомобіля знаходиться жінка, вдягнутий у спідню білизну ОСОБА_1 ; інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Полтавській області лейтенант поліції Марченко А.С. та старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_11 прохають ОСОБА_1 надати посвідчення водія, але останній повідомляє, що посвідчення водія він має тільки в програмі "Дія". Патрульні поліцейські все одно прохають продемонструвати посвідчення водія, на що жінка ОСОБА_1 в мобільному телефоні в електронній програмі "Дія" демонструє посвідчення водія та при цьому, розмовляючи по іншому мобільному телефону, "зазначивши невідомій особі, що їх зупинила патрульна поліція за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння" (каже: "... нас остановила міліція ... ну, піймали п`яного за рульом" (на 04 хв. 31 сек. відеозапису). Після цього лейтенант поліції ОСОБА_6 представляється та повідомляє ОСОБА_1 , що його було зупинено відповідно норм чинного законодавства та пропонує йому пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора "Драгер" або в умовах медичного закладу в зв`язку з вираженими ознаки алкогольного сп`яніння, які останній має, а саме: запаху з порожнини роту, поведінці, яка не відповідає обстановці, яка склалась, та порушені координації руху. У подальшому ОСОБА_1 звертається до патрульного поліцейського "Що ти хочеш, лейтенант?", після чого дружина починає його заспокоювати та говорить: "Він хоче, щоб ти не їздив п`яним" (на 09 хв. 00 сек. відеозапису). Далі ОСОБА_6 роз`яснює подальшу процедуру складання протоколу та повідомляє, що зараз буде зупинено двох свідків і в їх присутності буде складено протокол про адміністративне правопорушення. На 09 хв. 50 сек. відеозапису зафіксовано діалог між ОСОБА_1 та його дружиною: дружина: "Я тебе просила пусти мене за руль!"; ОСОБА_1 : "І щоб ти виїхала нормально на дорогу?"; дружина: "Да, я б виїхала нормально!". У подальшому на мобільний телефон жінки надійшов виклик та вона поспілкувалась по телефону і повідомила, що ОСОБА_1 погоджується проїхати до медичного закладу і там пройти медичний огляд. Потім патрульні поліцейські запитали у ОСОБА_1 чи дійсно він згодний їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, на що останній відповів, що згодний їхати та направився до свого автомобіля вдягатись. Відео продовжується, зафіксований шлях до КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради" для проходження медичного огляду. Приїхавши до медичного закладу, ОСОБА_1 запрошено до медичного кабінету для проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря нарколога. ОСОБА_1 запропоновано здійснити освідування за допомогою спеціального газоаналізатору, на що останній погодився, та за результатами тесту було встановлено, що рядовий поліції ОСОБА_1 станом на 21:50 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 2,25 проміле. 20.08.2022 рядовим поліції ОСОБА_1 надано письмові пояснення. Останній пояснив, що 13.08.2022 він разом з родиною перебував на пляжі "Гаваї" у м. Полтава у вихідний, під час відпочинку вживав алкогольні напої. Близько 21:00, повертаючись додому, на виїзді з пляжу "Гаваї" їх зупинила патрульна поліція. За кермом перебувала його дружина ОСОБА_5 , 1995 р.н., після чого патрульний запропонував їй вийти з автомобіля, оскільки його дружина ще не мала водійського посвідчення, тільки закінчила курси в автошколі, у неї розпочалась паніка. Тоді ОСОБА_1 відразу вийшов та направився до патрульних поліцейських, при цьому представився працівником поліції та пред`явив посвідчення, але поліцейські, у свою чергу, не представились, та між ними виник конфлікт. Після чого працівники поліції йому запропонували поїхати до медичного закладу та пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився, оскільки визнав свою вину у тому, що передав право керування транспортним засобом дружині, яка не має водійського посвідчення. Після проходження медичного огляду працівник поліції дав йому на ознайомлення протокол, де було зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. ОСОБА_1 поставив підпис про те, що незгодний з даним протоколом (при дослідженні протоколу встановлено, що у ньому відсутні відомості про незгоду з протоколом водія). Також, ОСОБА_1 вказав, що з метою підтвердження своїх показів готовий пройти дослідження на поліграфі. Винним себе визнав у тому, що передав керування транспортним засобом особі, яка не мала водійського посвідчення. Окрім цього повідомив про те, що в салоні автомобіля перебували інші сторонні особи (два чоловіки), особисті дані яких відмовився надавати. Пояснення ОСОБА_1 враховано Дисциплінарною комісією, однак, вони повністю спростовуються поясненнями патрульних поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , відсутністю у протоколі відмітки про незгоду з ним ОСОБА_1 та відеозаписом, наданим УПП в Полтавській області. Наказом ГУНП в Полтавській області №1117 від 09.09.2022 "Про неналежне виконання обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності", рядового поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про національну поліцію", пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, підпункту "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, пункту 3 розділ ІV Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліцій №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області (а.с. 50-52). Відповідно до наказу ГУНП в Полтавській області № 415 о/с від 21.09.2022 "По особовому складу", згідно із Законом України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) рядового поліції ОСОБА_1 (0179242) дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліцій №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, 21.09.2022 (а.с.77). Позивач, не погодившись з вказаними наказами ГУНП в Полтавській області, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (далі по тексту - Закон № 580-VІІІ), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут). Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 580-VIII, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII). Згідно з п. п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Частинами 1-2 ст. 19 Закону № 580-VІІІ передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону № 580-VIII, керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 580-VІІІ, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону. Частиною 1 ст. 59 Закону № 580-VІІІ встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VІІІ, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 64 цього Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюється Дисциплінарним статутом Національній поліції України. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі по тексту - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції. Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі по тексту Порядок проведення службових розслідувань). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань ,службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань). З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування. Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.08.2022 інспектором ВМЛЗ УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Марченком А.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №086164 про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП (а.с. 57). Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15.08.2022 №702 "Про призначення та проведення службового розслідування", 13.08.2022 до УГІ ГУНП надійшла інформація про можливе порушення службової дисципліни з боку дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП рядового поліції ОСОБА_1 , а також інших поліцейських ГУНП, що призвело до складання відносно рядового поліції ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП. Із метою з`ясування обставин зазначеного, відповідно до вимог статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини першої розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України призначено за вказаним фактом службове розслідування у формі письмового провадження, затверджено склад дисциплінарної комісії (а.с.66). Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектора поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП рядовим поліції ОСОБА_1 та керівництвом вказаного підрозділу від 07.09.2022 затверджено начальником ГУНП в Полтавській області полковником поліції ОСОБА_9 09.09.2022. Після затвердження наведеного висновку службового розслідування Ленінським районним судом м. Полтава у справі № 553/3530/22 (провадження № 3/553/2163/2022) прийнята постанова від 17.10.2022, згідно з якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях останнього. У наведеному рішенні суд, зокрема, дійшов висновку, що: наявність протоколу про адміністративне правопорушення може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення виключно у випадку законних дій патрульних та наявності доказів; проте, докази винуватості по справі фактично відсутні; процедура огляду на стан сп`яніння порушена; патрульні не надали до суду відеодоказів, хоча зобов`язані були фіксувати події на нагрудну камеру безперервно або надати докази їх технічної несправності. Колегія суддів враховує наявність даного рішення суду, водночас, зазначає наступне. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення позивачем службової дисципліни, які виразились у керуванні поза службою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, судом у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Згідно з положеннями процесуального законодавства, суд наділений повноваженнями досліджувати докази, які в тому числі досліджувались місцевим судом при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі №824/739/16-а, від 07.03.2019 у справі №819/736/18. Судом першої інстанції при розгляді цієї адміністративної справи заслухано, зокрема, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які не були допитані при розгляді справи № 553/3530/22, та досліджено відеозаписи, які не були наявні при розгляді справи № 553/3530/22. Так, у судовому засіданні суду першої інстанції 14.12.2022 свідок ОСОБА_6 про обставини, які мали місце 13.08.2022, зазначив: що влітку, під час патрулювання зупинено автомобіль, зазначений у матеріалах справи; після зупинки автомобіля патрульним транспортний засіб проїхав приблизно 50-100 метрів, доки ОСОБА_6 підбіг до авто, побачив, що у салоні авто відбуваються незрозумілі речі. По практиці свідок зрозумів, що відбувається пересадка (водій міняється місцями з пасажиром); підійшовши до автомобіля, двері були зачинені (посмикав за ручку дверей), протягом певного періоду дверцята відчинилися і за кермом побачив чоловіка і у нього на руках молоду дівчину. Свідок зазначив, що був впевнений, що чоловік був за кермом (цього ніхто не заперечував); після встановлення обставин виявилось, що дівчина не має права керування транспортним засобом; ніхто не повідомляв, що за кермом перебувала дружина (дівчина). Доводи представника позивача про те, що свідок ОСОБА_6 є зацікавленою особою не ґрунтуються на обставинах справи та діючому законодавстві, оскільки під час досліджених судом подій свідок виконував обов`язки поліцейського, виходячи з його повноважень. Інших доказів щодо його зацікавленості сторонами до матеріалів справи не надано. Також у судовому засіданні суду першої інстанції 14.12.2022 допитано в якості свідка ОСОБА_5 (при допиті свідка у судовому засіданні досліджувалися наявні в матеріалах справи відеозаписи). Свідок ОСОБА_5 зазначила, що 13.08.2022 групою осіб відпочивали на пляжі, після виїзду транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. Свідок пояснювала, що вона не є впевненим водієм та дуже розхвилювалась; взагалі не могла відкрити машину, через що поліцейський занервував, подумав, що заблокували автомобіль зсередини (вказала, що не знає чи можна заблокувати двері зсередини), потім виник конфлікт, тому що вона з чоловіком вже була у стані конфлікту і від сварки з дружиною чоловік переключився на сварку з поліцейським і цей конфлікт набрав більших обертів. Також, свідок зазначала, що вийшли з чоловіком разом з передньої дверці, перша виходила вона з авто, проте, не бачила, як виходив чоловік, оскільки стояла спиною до нього. Щодо наявності посвідчення та її дій зазначала наступне: свідок ОСОБА_5 не надала посвідчення водія, оскільки вважала, що документи з автошколи про успішне закінчення є підставою для права керування транспортним засобом; гадала, що якщо вона закінчила автошколу і біля неї знаходиться водій, який має права, то вона має право керувати транспортним засобом; думала, що їй загрожує кримінальна відповідальність за керування автомобілем без прав, а у чоловіка не буде відповідальності, тому що він поліцейський; хотіла перекинути відповідальність на нього, тому що він "вирішить це швидше". З долученого до матеріалів справи відеозапису судовим розглядом встановлено, що позивач з дружиною вийшли разом з однієї дверці (зі сторони водійського місця). Також з відеозапису встановлено, що свідок ОСОБА_5 у розмові з ОСОБА_1 зазначала, щоб він пустив її за руль, вона б виїхала нормально. Телефонувавши брату чоловіка, пояснювала, що піймали п`яного за кермом. Водночас, свідок на відеозаписі не зазначала, що вона була за кермом, пояснивши тим, що боялась брата чоловіка (власника авто), при цьому, було бажання вихвалятися перед тіткою, яка приїхала з Англії (живе в Полтаві, не їздили до них у село 10 років), а саме: хотіли їй показати, що живуть в непоганому становищі, мають авто, можуть відпочивати. Колегія суддів враховує, що свідок ОСОБА_5 є дружиною позивача, її показання в суді є непослідовними щодо обставин справи стосовно того, хто знаходився за кермом автомобіля, причин виходу із машини через одні двері авто нею та ОСОБА_1 ; на уточнюючі питання замість відповідей пояснювала про обставини, що не були предметом розгляду справи (її знання Правил дорожнього руху щодо того, чи має право керувати автомобілем особа, яка не мала водійських права); суперечать показанням свідка ОСОБА_6 та не узгоджуються з подіями, що зафіксовані на відеозаписі, дослідженому у судовому засіданні суду першої інстанції . У судовому засіданні суду першої інстанції від 21.12.2022 допитано в якості свідка ОСОБА_8 , яка розповіла: в авто були ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , донька ОСОБА_12 , тітка ОСОБА_13 , відпочивали компанією; з авто виходила ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 переліз через важіль і вийшов за нею вийшли майже один за одним. Усе бачила боковим зором, оскільки сиділа на задньому сидінні з дитиною. Як зазначено представником позивача у наданих до суду поясненнях, проведення освідування ОСОБА_1 в медичному закладі не може беззаперечно вказувати на законність її проведення, оскільки самі вимірювальні пристрої та їх результати щодо стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на відеозаписі відсутні. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, на питання суду першої інстанції щодо бажання проходження огляду у лікаря нарколога саме позивачем, а не його дружиною, ОСОБА_1 пояснень не надав. Позивач та свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 надали різні пояснення щодо осіб, які знаходилася в авто. Колегія суддів вказує, що положення статей 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію" покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18. У Рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 констатовано: "У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини". Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації. Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір`я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції. З огляду на вказане, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе Держава. Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства. Колегія суддів зазначає, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено Законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16. Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17). Також, Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00)). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій. Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини"). Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а. Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №814/2530/16 зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Колегія суддів вважає, що така поведінка позивача безумовно підриває авторитет поліції, формує негативну думку у населення про поліцію та дискредитує звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, а також присяги працівника поліції і посадових обов`язків. Щодо посилань представника позивача на порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, а саме: рапорт, яким запропоновано внести зміни в склад комісії, та проект висновку були передані до приймальні начальника ГУНП в Полтавській області 08.09.2022, тобто не завчасно, а після складання висновку (07.09.2022); висновок службового розслідування був підписаний головою комісії 09.09.2022, тобто дата висновку є сфальсифікованою, колегія суддів зазначає наступне. На виконання вимог суду першої інстанції відповідачем надана довідка вих.№60115/15/2023 від 23.01.2023, у якій зазначено, що під час проведення службового розслідування виникла необхідність у внесенні змін до персонального складу дисциплінарної комісії, а саме: заміни голови дисциплінарної комісії із заступника начальника ГУНП майора поліції ОСОБА_14 на заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_15 та виключення з членів комісії начальника УГІ ГУНП майора поліції ОСОБА_4 у зв`язку з відпусткою. 07.09.2022 начальником ВСР УГІ ГУНП в Полтавській області Артуром Кислим було підготовлено рапорт про внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії, призначеної наказом ГУНП від 15.08.2022 № 702, та проект наказу ГУНП в Полтавській області "Про внесення змін до наказу ГУНП від 15.08.2022 № 702". Цього ж дня, 07.09.2022, начальником ВСР УГІ ГУНП капітаном поліції Артуром Кислим було підготовлено проект висновку службового розслідування, саме тому висновок містить відповідну дату. 08.09.2022 вищевказані рапорт та проект наказу разом з іншими документами, які підлягали розгляду начальником ГУНП, було передано до приймальні останнього. У п`ятницю 09.09.2022 у приймальні начальника ГУНП отримано підписаний наказ ГУНП в Полтавській області "Про внесення змін до наказу ГУНП від 15.08.2022 № 702". Даний наказ було зареєстровано у відділі документального забезпечення ГУНП за № 789 від 09.09.2022. У вищенаведеній довідці також зазначено, що, ураховуючи факт видання начальником ГУНП письмового наказу про внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії, 09.09.2022 висновок службового розслідування стосовно ОСОБА_1 було підписано головою та членами оновленої комісії. Після цього голова дисциплінарної комісії особисто подав на затвердження начальникові ГУНП висновок разом з матеріалами службового розслідування щодо ОСОБА_1 .. У п`ятницю 09.09.2022 висновок службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Полтавській області від 15.08.2022 № 702, затверджено начальником ГУНП в Полтавській області Євгеном Рогачовим. Рапорт про зміну персонального складу дисциплінарної комісії, який 08.09.2022 подавався до приймальні начальника ГУНП разом з проектом відповідного наказу, було повернуто у понеділок 12.09.2022 з резолюцією начальника ГУНП від 12.09.2022. Водночас, колегія суддів зауважує, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Водночас, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18. Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що навіть за умови порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №826/9858/18. Щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2022 року у справі № 460/5545/20, від 07 березня 2019 року в справі №819/736/18, від 19 травня 2022 року в справі №480/4079/18 та інших. Відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який в порядку Дисциплінарного статуту відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ. Так, під час визначення виду дисциплінарного стягнення позивачеві відповідачем ураховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірних наказів про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а застосоване до позивача стягнення є співмірним із вчиненим проступком. З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак підстави для їх задоволення також відсутні. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Колегія суддів зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірних наказів. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими. З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставин у справі та їх правової оцінки колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 440/8274/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 24.08.2023 року