Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/3151/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/3151/23 пров. № А/857/10259/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Глушка І.В., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2023 року (суддя Івасюта Л.В., ухвалене в м.Луцьку) у справі № 161/3151/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: 27.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАС № 6574247 від 20.02.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі, що передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача на його користь понесені у справі судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 24.05.2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .. В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та матеріали справи достовірно встановлюють даний факт, відтак наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Сторони будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи ( у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2023 року інспектором батальйону № 1 роти № 3 УПП у Волинській області ДПП Петруковим П.Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6574247 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 20.02.2023 о 23 год. 28 хв. в м. Луцьку по пр. Волі, 81 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1.а ПДР. Згідно п. 19.1 «а» ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах фари ближнього (дальнього) світла. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Як вірно зазначено судом першої інстанції, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП не визнавав, про що свідчить факт подачі до суду позову. Відповідно до частин1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Поруч з цим, правомірность дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, стороною відповідача є недоведеною. Так, як видно із долученого відеозапису із відеореєстратора Ксіомі із службового автомобіля патрульної поліції video5449902788081364121 від 20.02.2023, на ньому зафіксовано автомобіль, який рухається вулицею. З такого відеозапису не можливо встановити ні марку транспортного засобу, ні його номерний знак, а також особу яка здійснювала керування ним. Щодо відеозапису export-5iuyh з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського, то на ньому зафіксовано події, які мали місце 20.02.2023 в м. Луцьку по пр. Волі, 81, за участю ОСОБА_1 , то на відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та відповідно процедура складання відносно нього постанови. Разом з тим доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Луцьку по пр. Волі, 81 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, матеріали відеофіксації не містять. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у своїй постанові від 13.02.2020 року при розгляді справи № 524/9716/16-а Верховний Суд прийшов до висновку, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення. Також вказаний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17. Слід зазначити, що Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом». Так, в п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Європейський суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Крім цього суд першої інстанції вірно зазначив, що лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналізуючи матеріали справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем не надані, а відтак підставно скасував оскаржувану постанову, та справу про адміністративне правопорушення закрив у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2023 року у справі № 161/3151/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 23.08.2023