Постанова 4857 № 140/695/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/695/23 пров. № А/857/7530/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №140/695/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Костюкевич С.Ф., час ухвалення рішення 05.04.2022 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до ст.12, ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести його з 19 жовтня 2022 року з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії, особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії. Зазначає, що він подав додаткові документи саме на переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: документи про підтвердження наявності календарної вислуги років, яка становить 22 роки 6 місяці 38 днів. Вказує, що подання документів щодо розрахунку вислуги років до пенсійного органу може відбуватися не лише через уповноважені структурні підрозділи силових міністерств та відомств, а й безпосередньо заявником. Таким чином, вважає, що у нього наявна вислуги років у пільговому обчисленні більше ніж 22 роки та 6 місяців, тому наявні правові підстави для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по ІІІ групі інвалідності від захворювання пов`язаного з проходженням служби в ОСВ згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262, з 07 листопада 2015 року. Відповідно до витягу із наказу Управління МВС України у Волинській області №311 о/с від 03 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луцького міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) відповідно до Постанови КМ УРСР Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року №114. Згідно з вищевказаним наказом станом на день звільнення позивача вислуга складає: в календарному обчисленні 17 років 05 місяців 20 днів, в пільговому обчисленні 22 роки 02 місяці 18 днів. Наказом УМВСУ у Волинській області від 13 вересня 2022 року №2 о/с уточнено розрахунок вислуги років позивача, а саме: в календарному обчисленні - 17 років 05 місяців 20 днів, в пільговому обчисленні - 22 роки 04 місяці 10 днів. Даний висновок УМВСУ у Волинській області було направлено до ГУ ПФУ у Волинській області для врахування при нарахуванні та виплаті пенсії. 19 жовтня 2022 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. 29 грудня 2022 року ГУ ПФУ у Волинській області листом від 29 грудня 2022 року №12230-11588/Г-02/8-0300/22 відмовило у переведенні позивача на пенсію за вислугу років у зв`язку з відсутністю календарної вислуги років необхідної тривалості, тобто 25 календарних років. Вважаючи дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними, ОСОБА_1 звернувся у суд. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутні, оскільки відповідно до Порядку 3-1 пенсійному органу не надано документів щодо підтвердження вислуги років позивача, необхідної для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж, з статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з ч.4 ст.17 цього Закону при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Ст.17-1 вищевказаного Закону передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі -Постанова №393). За змістом п.1 Постанови №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, військова служба в органах внутрішніх справ. Відповідно до п.г п.3 Постанови №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці другому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах патрульної служби за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ. Таким чином, особам, які проходили військову службу у органах внутрішніх справ, вислуга років, що дає право для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-XII обчислюється на пільгових умовах - один місяць служби за сорок днів. Зі змісту вказаної Постанови вбачається, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи, а пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Ст.49 Закону №2262-ХІІ передбачає, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ, а на УМВС України у Волинській області покладено обов`язок щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах внутрішніх справ у Волинській області та 03 листопада 2015 року був звільнений з посади начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луцького міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів). Вислуга років позивача на день звільнення з урахуванням уточненого розрахунку в календарному обчисленні складає - 17 років 05 місяців 20 днів, в пільговому обчисленні - 22 роки 04 місяці 10 днів. Після звільнення зі служби позивачу призначена пенсія по інвалідності, і цей факт сторонами не заперечується. Стаття 48 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ регулюються «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справі України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Згідно з абз.1 п.4 Порядку № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абзац перший пункту 6 Порядку № 3-1). Пункт 14 Порядку № 3-1 передбачає, що орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3). Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4). Відповідно до п.16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1). З матеріалів справи вбачається, і цей факт учасниками справи не заперечується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До матеріалів заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років від 19 жовтня 2022 року позивачем для врахування при визначенні необхідного стажу долучено витяги з наказу № 7/1-ОС від 21 березня 2022 року та №29-ОС від 19 травня 2022 року з батальйону оперативного реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 добровольчого формування Луцької територіальної громади. Зі змісту вищевказаних витягів вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в батальйоні оперативного реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 добровольчого формування Луцької територіальної громади з 21 березня 2022 року по 19 травня 2022 року, що також підтверджується довідкою даного батальйону № 364/1 від 20 травня 2022 року. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані документи не були взяті до уваги для зарахування періоду з 21 березня 2022 року по 19 травня 2022 року до вислуги років, оскільки Порядком №3-1 передбачено подання розрахунку вислуги років до пенсійних органів через уповноважені структурні підрозділи силових міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. Матеріали справи не містять вказаного розрахунку вислуги років уповноваженого підрозділу силового міністерства з врахуванням вищенаведених довідок. Докази на спростування цих обставин у матеріалах справи відсутні. Колегія суддів зазначає, що функції по формуванню грошового забезпечення та розрахунку вислуги років відносяться до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств, у спірних правовідносинах таким органом є Управління МВС у Волинській області. Колегія суддів не може не погодитися з покликання апелянтам на те, що подання документів щодо розрахунку вислуги років до пенсійного органу може відбуватися не лише через уповноважені структурні підрозділи силових міністерств та відомств, а й безпосередньо заявником, разом з тим зазначає, що при призначенні пенсії згідно з пунктом «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ враховується пільгова вислуга років, яка відповідно до норм чинного законодавства розраховується уповноваженим структурним підрозділом силових міністерств та відомств, яким у спірних правовідносинах відповідач не є, а така в матерілах справи відсутня. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутні, оскільки відповідно до Порядку 3-1 пенсійному органу не надано документів щодо підтвердження вислуги років позивача, необхідної для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №140/695/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 23 серпня 2023 року.