Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/10069/16-ц

Справа № 344/10069/16-ц Провадження № 22-ц/4808/1050/23 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів - Василишин Л.В., Мальцевої Є.Є. за участю секретаря -Кузів А.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 липня 2023 року, постановлену в складі судді Татарінової О.А., у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитним договором та пені, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, припинення заборони відчуження квартири та стягнення отриманих витрат, в с т а н о в и в: У серпні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за договором про надання споживчого кредиту №11378837000 від 31 липня 2008 року в розмірі 47 134,85 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 51 733,52 грн. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк», просила суд визнати недійсним кредитний договір №11378837000 від 31 липня 2008 року, визнати недійсним договір іпотеки від 31 липня 2008 року №4087, припинити заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , стягнути незаконно отримані банком 2 261,00 грн комісії за надання кредиту, 1968,48 грн витрат на укладення кредитного договору та 1702,52 грн страхових виплат, що не були визначені договором. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 липня 2023 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, припинення заборони на відчуження квартири та стягнення отриманих витрат залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала порушує права позивачки за зустрічним позовом на доступ до правосуддя в умовах воєнного стану, містить висновки суду, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що вона з 2016 року у судових засіданнях протягом судового розгляду справи була відсутня з поважних причин та своєчасно повідомляла про це суд. Після введення в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану позивачка разом з сім`єю у березні 2022 року евакуювалась з свого місця проживання в безпечне місце. У в`язку з початком повномасштабної війни, за наявності Рекомендацій щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, перебуваючи в евакуації, вона у червні 2022 року направила до суду заяву про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання після закінчення воєнного стану. Технічної можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції позивачка не мала. Була впевнена, що суд першої інстанції врахує рекомендації Ради Суддів України і продовжить судовий розгляд справи після закінчення воєнного стану. На думку скаржниці, посилання суду першої інстанції на практику Верховного суду щодо «добросовісного користування процесуальними правами» та «зобов`язання позивача з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням по справі» є формальним та таким, що не відповідає поточній ситуації в країні, оскільки дані висновки сформовані без врахування правового режиму воєнного стану на території всієї країни. Також посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду щодо не зволікання у розгляді справи та прискорення процедури розгляду, під час дії воєнного стану суперечить ч.2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якою заборонено прискорення будь-яких форм судочинства під час воєнного стану. Вважає, що постановлення оскаржуваної ухвали свідчить про те, що суд діє в інтересах банку, адже вона неодноразово зверталася до суду з клопотаннями про фальсифікацію доказів та клопотаннями надання документів, що спростовують таку фальсифікацію, однак судом дані клопотання розглянуті не були. Також про надання переваги банку свідчить надсилання їм процесуальних документів для ознайомлення, попри те, що в матеріалах справи наявні заяви від банку про розгляд справи за їх відсутності, що на думку скаржниці свідчить про особисту зацікавленість суду у вирішенні спору в інтересах банку. Посилаючись на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 18 березня 2020 року у справі №704/435/19-ц, скаржниця вказує, що суд прийшов до помилкового висновку, щодо належного її повідомлення про дату та час розгляду справи, оскільки «смс» - повідомлень вона не отримувала, згоди на надсилання судових повісток у вигляді «смс»-повідомлень на телефон в тому числі на за стосунок «Вайбер» не надавала. Вважає неналежним повідомлення про час і дату судового засідання телефонограмою її представника, оскільки послугами адвоката Зібаровської Н.О. вона не користується з березня 2021 року. Крім того зазначила, що відповідно до правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №263/3930/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі 522/19433/17, від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19, така форма повідомлення про час і дату судового засідання, як телефонограма, законодавством не передбачена та не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Звертає увагу, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування щодо обов`язкової присутності сторони позивача в судовому засіданні та яким чином її відсутність перешкоджає розгляду справи по суті. Скаржниця посилається на те, що не відмовлялась від своїх позовних вимог, в матеріалах справи відсутні докази про втрату її інтересу до власного позову, а відтак залишення позову без розгляду, на думку скаржниці, є не пропорційним процесуальним засобом та обмежує її права на розгляд справи судом. Зазначила, що в позовній заяві нею детально викладено її позицію, в матеріалах справи наявні заяви та клопотання, що підтверджує її особисту зацікавленість в розгляді справи та ухвалення рішення по суті. Вважає, що суд першої інстанції мав можливість розглянути справу за наявними матеріалами та доказами у справі та ухвалити рішення по суті. Застосування положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України є невірним, а залишення позову без розгляду порушує право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, свідчить про порушення судом принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, перешкоджає повторному зверненню до суду з цією ж позовною заявою. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування. Зазначає, що суд обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду, оскільки ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомлена про судовий розгляд, повторно не з`явилась в судове засідання, зловживала своїми процесуальними правами, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. Дана справа перебуває в провадженні суду з листопада 2016 року та її розгляд неодноразово відкладався за заявами представника позивача за зустрічним позовом. Перед залишенням позову без розгляду 29.05.2023 та 04.07.2023 ОСОБА_1 не з`явилась в судові засідання, хоча належним чином повідомлялась за адресою місця проживання. Іншої адреси місця проживання позивачка не повідомила. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі. У судове засідання від АТ «УкрСиббанк» з`явився Бондарчук А.М. , який не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження повноважень щодо представлення інтересів АТ «УкрСиббанк». Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника АТ «УкрСиббанк», який належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає. Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 повторно не з`явилась в судове засідання, заяви про розгляд справи у її відсутності не надходило, а судом виконано обов`язок щодо належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що з зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, припинення заборони відчуження квартири та стягнення отриманих витрат, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укрсиббанк» в листопаді 2016 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року справу за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитним договором та пені та справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, припинення заборони відчуження квартири та стягнення отриманих витрат об`єднано в одне провадження. У період з листопада 2016 року по червень 2022 року розгляд справи відкладався з різних причин. 15 червня 2022 року від ОСОБА_3 на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 15 червня 2022 року на іншу дату після закінчення воєнного стану. (а.с. 41 - 43 т. 5). 15 червня 2022 року розгляд справи було відкладено на 14 липня 2022 року у звязку з неявкою сторін (т.с.5 а.с.44). 14 липня 2022 року розгляд справи було відкладено на 10 серпня 2022 року у звязку з неявкою сторін ( т.с.5 а.с.54). 10 серпня 2022 року рогляд справи було відкладено на 07 вересня 2022 року у звязку з неявкою сторін (т.5 а.с.61). 07 вересня 2022 року розгляд справи було відкладено на 06 жовтня 2022 року у звязку з неявкою сторін (т.с 5 а.с.64). 06 жовтня 2022 року розгляд справи було відкладено на 07 листопада 2022 року у звязку з неявкою сторін (т.с.5 а.с.72). 07 листопада 2022 року розгляд справи було відкладено на 28 листопада у звязку з неявкою сторін (т.с.5 а.с.79). 28 листопада 2022 року судове засідання не відбулося у звязку з відключенням електроенергії в приміщення сду (т.с 5 а.с.82), розгляд справи відкладено на 14 грудня 2022 року. 14 грудня 2022 року по справі оголошено перерву на 18 січня 2023 року. 18 січня 2023 року оголошено перерву на 01 лютого 2023 року. 01 лютого 2023 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. 16 лютого 2023 року розгляд справи було відкладено на 01 березня 2023 року у звязу з неявкою сторін (т.с.5 а.с.97) 01 березня 2023 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, розгляд справи було відкладено на 15 березня 2023 року. В матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача за зустрічним позовом про розгляд справи призначений на 01 березня 2023 року. Судова повістка надіслана позивачу поштою (а.с. 99 т.5). Дані про отримання повістки в матеріалах справи відсутні, також судова повістка направлена через застосунок «Viber» (а.с. 100 т. 5). 15 березня 2023 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. Судова повістка на 15 березня 2023 року направлена через за стосунок «Viber» (а.с. 109 т. 5). Поштою судова повістка позивачці за зустрічним позовом не надсилалася, даних про її належне повідомлення про розгляд справи, відкладений на 15 березня 2023 року, матеріали справи не містять. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався. В судові засідання призначені на 15 березня 2023 року, 04 квітня 2023 року та 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 не з`являлась. Конверти з судовими повістками про призначені судові засіданні на вказані дати повертались від позивачки на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 119-124, 141-143 т.5). Також судові повістки направлялись ОСОБА_1 через за стосунок «Viber» та на електронну пошту. В зв`язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання 24 квітня 2023 року розгляд справи відкладено на 03 травня 2023 року. Виклик позивача за зустрічним позовом здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с. 129 т.5). Також судова повістка надіслана позивачці поштою. Дані про отримання повістки в матеріалах справи відсутні. 03 травня 2023 року справу відкладено на 29 травня 2023 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 . Повістку про виклик останньої направлено 03 травня 2023 року (а.с. 139 т.5). Конверт з повісткою повернувся на адресу суду 10 червня 2023 року з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 149-151 т.5) Крім того, надіслано телефонограму на номер Зібаровської Н.О. (а.с. 140 т.5). Відповідальною особою суду складено довідку про доставлення судової повістки ОСОБА_5 у застосунок «Viber» та на електронну пошту (а.с. 144, 144-зворот т.5) В судове засідання на 29 травня 2023 року ОСОБА_5 не з`явилась, розгляд справи було відкладено на 04 липня 2023 року. Виклик позивачки за зустрічним позовом здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», а судова повістка направлена через за стосунок «Viber» та на електронну адресу (а.с. 129,154, 154 - зворот т.5). 04 липня 2023 року ОСОБА_1 не з`явилась, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 липня 2023 року її зустрічну позовну заяву залишено без розгляду. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частини четвертої статті 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України). Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. ОСОБА_1 не отримала судової повістки про судове засідання, яке було призначене на 29 травня 2023 року, що підтверджено повернутим до суду апеляційної інстанції повідомленням про вручення поштових відправлень із причиною повернення «за закінченням терміну зберігання». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду». Отже, повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи. Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялась про судові засідання, призначені на 29 травня 2023 року та на 04 липня 2023 року шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до ч. 13 ст. 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Встановлено, що у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про бажання отримувати повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії за допомогою засобів мобільного зв`язку, отже, відправлення судом смс-повідомлення на номер НОМЕР_1 не може вважатися належним повідомленням позивачки за первісним позовом про дату, час та місце розгляду справи. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21 (провадження № 61-11611св22). Щодо надсилання ОСОБА_1 судових повісток про судові засідання, призначені на 29 травня 2023 року та на 04 липня 2023 року на адресу електронної пошти, колегія суддів вважає за необхідне зазначити. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистеми ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Матеріали справи не містять даних щодо зазначення ОСОБА_1 офіційної електронної адреси, тому надсилання судових повісток на електрону адресу не може вважатися належним повідомленням позивачки за первісним позовом про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте у силу вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України таке повідомлення особи є неналежним, оскільки суд повідомляє особу в такий спосіб лише за відсутності відомостей щодо місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи, а такі відомості містяться в матеріалах справи, зокрема адреса місця проживання ОСОБА_1 . Отже, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивачки ОСОБА_1 про судові засідання, які були призначенні на 29 травня 2023 року та 04 липня 2023 року. Залишаючи позовну заяву без розгляду з підстав повторної неявки в судове засідання позивачки, суд першої інстанції не звернув уваги, що вимоги пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поширюються лише у разі, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився в судове засідання. Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи викладене, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що 07 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, виходячи з наступного. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 24 лютого 2023 року. Водночас уведення воєнного стану на території України не є перешкодою для діяльності органів держави (за виключенням окупованих територій), в тому числі судів. Верховний Суд на сайті Судової влади України оприлюднив інформацію щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, зокрема, зауважив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом. Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження. Не можуть бути відкладеними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З метою забезпечення безпеки учасників судових процесів і відвідувачів судів припиняється проведення особистого прийому громадян керівництвом суду й обмежується допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань. Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних. 25 лютого 2022 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області на офіційному сайті виклав інформації щодо розгляду справ. Робота суду не була зупинена. Військові дії на території Івано-Франківської області не відбуваються. Відповідно до ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо представлення стороною перед судом своєї справи, включаючи доводи та докази. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд справи протягом розумного строку обом сторонам, як позивачці, так і відповідачу. Позивачка за зустрічним позовом просила суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану, тобто на невизначений термін, що очевидно та поза всяким розумним сумнівом призведе до порушення розумних строків розгляду справи, на які має право як позивачка так і відповідач. Відкладення розгляду справи на невизначений строк призведе до порушення ст.2 ЦПК України та не відповідатиме завданням та основним засадам цивільного судочинства. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подано заяву про постановлення окремої ухвали стосовно судді Татарінової О.А. Частиною 10 ст. 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Окрема ухвала постановляється в нарадчій кімнаті одночасно з ухваленням рішення у справі при вирішенні спору по суті. Статтею 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для її прийняття. Отже, законодавець надав право суду постановити окрему ухвалу, а не визначив це обов`язком суду. Аналізуючи наведені ОСОБА_1 підстави для постановлення окремої ухвали, апеляційний суд вважає, що у цій справі відсутні підстави вважати, що у цій справі судом першої інстанції допущено грубе порушення законності, а тому заява ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню. Відповідно до частини тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 липня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 23 серпня 2023 року. Судді: В.М. Луганська Л.В. Василишин Є.Є. Мальцева