Постанова Сумський апеляційний суд № 592/10646/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року м.Суми Справа №592/10646/22 Номер провадження 22-ц/816/1059/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., у присутності: позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представника - адвоката Давидова Андрія Григоровича, відповідача - ОСОБА_3 та представника Думал Ольги Сергіївни , третьої особи - ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 квітня 2023 року у складі судді Замченко А.О., ухваленого в м. Білопілля Сумської області, повний текст якого складено 26 квітня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, Орган опіки та піклування Сумської міської ради Сумської області, Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумського району Сумської області, про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в : У грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є їхнім батьком. Їх мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказували, що протягом року після смерті їх матері ОСОБА_3 проживав разом з ними та їх бабусею ОСОБА_5 в квартирі останньої, а потім переїхав до своєї теперішньої дружини. Зазначали, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо них, не приймає участі в їх вихованні, не цікавиться їх життям, успіхами в навчанні, не надає матеріальної допомоги багато років поспіль. Їх баба постійно піклується про них та займається їх вихованням. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року з ОСОБА_3 на їх утримання на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти. Однак, відповідач їх майже не сплачує, мотивуючи тим, що в нього у новому шлюбі народилася дитина і вона потребує значних коштів на її розвиток і виховання. Посилаючись на вищевказані обставини, просили суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . РішеннямБілопільського районного суду Сумської області від 26 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Покладено на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивують тим, що рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей не виконується відповідачем, аліменти сплачує частково і у недостатньому для мінімального забезпечення дітей розмірі . Отже, відповідач безвідповідально ставиться до їх матеріального забезпечення. Вказують, що їх батько не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчання, підготовку до сімейного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування, не спілкується з ними в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Крім того самі діти є позивачами у даній справі, оскільки вони вважають, що особливого піклування від батька не отримують. Зазначають, що суд помилково застосував винятковість, не врахувавши, що поверхневе відношення батька до своїх батьківських обов`язків негативно впливає на психічний розвиток дитини, на їх емоційний стан. Крім того вважають, що судом невмотивовано не взято до уваги висновок органу опіки та піклування, який складено спеціалістом, який тісно спілкувався з дітьми, вивчав матеріали справ, обстежував місце проживання дітей. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Думал О.С. заперечила проти її задоволення , оскільки вважає, що відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків , а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дітьми, не втратив інтересу до участі у вихованні сина і дочки та має намір на відновлення відносин з ними. Вважає, що матеріалами справи не підтверджено існування обставин, які могли б бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав згідно із ст.164 СК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та їх представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача та його представника, думку 3-ї особи, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_1 , у свідоцтвах про народження яких батьками записані ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (а. с. 12-13). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а. с. 14). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 12 листопада 2020 року з ОСОБА_3 стягнуто щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_5 , починаючи стягнення з 07 вересня 2020 до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 19-21). Відповідно до довідки Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 ім. М. Савченка Сумської міської ради від 05 жовтня 2020 року №388 ОСОБА_1 навчається у вказаній школі. Зі слів класного керівника ОСОБА_7 з 2017 і по час видання довідки батько ОСОБА_8 спілкувався з класним керівником, регулярно приймав участь у батьківських зборах та інших заходах класного колективу, цікавився життям свого сина, допомагав у виконанні завдань, телефонував класному керівнику з приводу здоров`я та успішності сина (а. с. 55). З довідки Громадської організації «Сумська лікарняна каса» від 05 жовтня 2020 року вбачається, що при лікуванні в 2019 році ОСОБА_2 у КНП СМР «Дитяча лікарня Святої Зінаїди» було використано 788 грн. 61 коп. з персоніфікованого рахунку її батька ОСОБА_3 , який є членом лікарняної каси (а. с. 54). Згідно з довідкою Державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства північного сходу НААН» від 28 лютого 2023 року ОСОБА_3 працює на вказаному підприємстві з 16.02.2023 на посаді робітника з комплексного обслуговування сільгоспвиробництва (а. с. 53). Як вбачається із заяви представника Органу опіки та піклування Білопільської міської ради Головаченко С.О. від 07 березня 2023 року вказаний орган не володіє інформацією щодо виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків, оскільки ні позивачі, ні відповідач фактично на території Білопільської ОТГ не проживають (а. с. 63). З висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 28 березня 2023 року №538/27.1-26 вбачається, що Управління вважає за можливе позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а. с. 71). Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з її дочкою, від якого має двох дітей - сина ОСОБА_8 і дочку ОСОБА_9 . Після смерті дочки відповідач ще приблизно 4-5 років жив у неї, а потім познайомився зі своєю теперішньою дружиною і перейшов жити до неї. Діти залишилися проживати з нею та перебувають на її утриманні. Аліменти він сплачує нерегулярно, гроші дає в недостатній кількості. Після дня народження ОСОБА_8 , який був у ІНФОРМАЦІЯ_6, батько з дітьми не бачився. Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_10 показала, що вона є двоюрідною сестрою дітей по лінії матері. ОСОБА_8 про батька їй нічого не розказував, а ОСОБА_9 - дуже мало. Їй відомо, що відповідач мало бере участі у вихованні дітей, лише телефонує, цікавиться справами і все. Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 показала, що позивачі доводяться їй племінниками. Батько ніякої участі у вихованні дітей не бере, матеріальної допомоги не надає. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 показали, що після смерті матері діти залишилися проживати з бабусею. Про те, як часто батько спілкується з дітьми, в якому розмірі і з якою періодичністю надає матеріальну допомогу свідкам не відомо. Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_14 показала, що в 2018 році вона познайомилася з ОСОБА_3 та його дітьми - ОСОБА_1 і ОСОБА_9 . Останні проживали з бабусею ОСОБА_5 . У 2018 році відповідач переїхав жити до неї, а в 2019 році вони одружилися. ОСОБА_9 раз на місяць приїздила до них у гості, ОСОБА_8 рідше. Батько водив дітей до лікарні, влаштував сина до школи після того, як той не зміг вступити до коледжу. Після початку війни ОСОБА_15 втратив роботу, а до цього регулярно давав дітям гроші. ОСОБА_3 щоденно спілкувався з дітьми телефоном, а після того, як довідався про позов, то перестав спілкуватися взагалі. ОСОБА_9 й ОСОБА_8 просили, щоб ОСОБА_15 відмовився від батьківства, бо тоді в них буде пільга на навчання. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 без поважних причин не в повній мірі виконує свої обов`язки по вихованню дітей, хоча перешкод у цьому йому ніхто не чинить. Останній визнав, що тривалий час не спілкувався з дітьми навіть по телефону, не цікавився їхнім здоров`ям та життям. Відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дітьми, не втратив інтересу до участі у вихованні сина і дочки та має намір на відновлення відносин з ними. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, щоураховуючи характер поведінки відповідача, його молодий вік, невичерпані можливості з боку держави по допомозі відповідачу у вихованні своїх дітей, те, що ОСОБА_3 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, відмова у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав буде відповідати і положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо можливості втручання в приватне і сімейне життя відповідача, яке є необхідним у демократичному суспільстві. Також суд вважав за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та покласти на Управління «Служба у справах дітей» контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо дітей, що буде відповідати положенню, закріпленому в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказані правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Також, Європейський суд з прав людини в справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У справі, яка переглядається, судом правильно встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_8 та дочки ОСОБА_9 . Крім того, у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_3 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням ним батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Разом з тим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дітьми, не втратив інтересу до участі у вихованні сина і дочки та має намір на відновлення відносин з ними, а тому така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати зв`язки з ними, а позбавлення його батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Посилання позивачів на те, що їх батько ОСОБА_3 не надає їм матеріальної допомоги не може свідчити про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та не є підставою для позбавлення його батьківських прав Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що висновок Управління «Служба у справах дітей» від 28 березня 2023 року, згідно з яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_1 має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Крім того вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Таким чином, вказаний висновок оцінений судом у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо позивачів, при цьому попередивши відповідача змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 , поклавши контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення,рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 23 серпня 2023 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова