Постанова 4806 № 306/1350/21

Справа № 306/1350/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 серпня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Мацунича М.В., з участю секретаря Чічкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Шпуганича Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на додаткове рішення Свалявського районного суду від 28 вересня 2022 року (у складі судді Жиганської Н.М.) за заявою адвоката Шпуганича Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, - ВСТАНОВИВ: Адвокат Шпуганич В.П. в інтересах ОСОБА_1 у липні 2022 р. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат за надання професійної правничої допомоги. Просив стягнути з ПАТ АТ «Укргазбанк» (надалі - Банк) на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції на суму 200000 грн. На обґрунтування заяви вказав, що 21.10.2021 р. між ОСОБА_1 і адвокатом Шпуганичем В.П. складено акт виконаних робіт (наданих) послуг із якого вбачається, що адвокатом надано, а замовником отримано юридичні послуги на суму 200 000 грн., які було обумовлено договором від 21.10.2021 р. До підписання акту виконавцем отримано, а замовником надано кошти в сумі 30 000 грн. Решта коштів підлягають оплаті в строк до 30.12.2022 р. Позивач проти вартості послуг не заперечував. Клопотань про зменшення суми витрат не подавав. Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 28 вересня 2022 р. стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 25000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Адвокат Шпуганич В.П. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати (змінити) це рішення, заяву задовольнити в повному обсязі та стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції на суму 200 000 грн. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов помилкового висновку про завищення вартості послуг (година роботи) та не обґрунтував своє рішення належними та допустимими доказами, фактично втрутившись у договірні відносини сторін. Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Банк просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви сторони відповідача про стягнення із позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката відмовити. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не довів належними та допустимим доказами розмір понесених витрат на правничу допомогу навіть у тому розмірі, який був задоволений судом першої інстанції. Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Суд виходив із того, що витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 200 000 грн. не підтверджені належними та допустимим доказами. При оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.) Як зазначено у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. При цьому судом першої інстанції встановлено, що представник ОСОБА_1 у заяві про відшкодування судових витрат по оплаті за надання правничої допомоги визначив розмір витрат у сумі 200 000 грн. і додав акт виконаних робіт (наданих послуг) від 26 липня 2022 р. Натомість, представником відповідача оголошена сума витрат не доведена та належним чином не обґрунтована, зокрема, в акті виконаних робіт зазначено час:- 5 годин, які представник витратив на підготовку доказової бази щодо подачі відзиву. Натомість, будь-яких доказів до відзиву не додано; - 2 години на формування додатків до позову та її відправка в суд. Натомість, у даній справі Шпуганичем В.П. позову не подавалося; - 10 годин - участь у судових засіданнях. Натомість, такий час у судових засіданнях у даній справі (з урахуванням порядку розрахунку витраченого часу) складає 3 години; - 2 години на підготовку відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути враховані судом у розрахунок витрат, оскільки такі розраховуються за надані послуги до виходу суду в нарадчу кімнату; - 15 годин доїзд власним транспортом з м. Ужгорода до м. Свалява для участі у судових засіданнях є необґрунтованим із огляду на те, що відстань між даними населеними пунктами становить 66.4 км. і рейсові автобуси таку долають в середньому за 1 год. 30 хв. Тобто максимально за дві поїздки витрачено 6 год. Окрім іншого, суд вважає необґрунтованим і вартість однієї години наданих послуг, оскільки ринкові ціни на юридичні послуги становлять у середньому 900-1100 грн. за одну годину надання консультацій, підготовку документів, і 2500-3500 грн. за участь у судових засіданнях. Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. За правилами частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, належить виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі № 922/1163/18). Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення в разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Суд наголошує на тому, що для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару оцінку співмірності витрат на професійну правничу допомогу належить надавати з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, із таких мотивів. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). При зменшенні витрат на правову допомогу, судом враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 200 000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, отже їх розмір є необґрунтованими. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційні скарги адвоката Шпуганича Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення. 2.Додаткове рішення Свалявського районного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 18 серпня 2023 р. Судді: