Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/35309/22

від 22.08.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/35309/22 пров. № А/857/6789/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 12.08.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на01.01.2021 року; зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 12.08.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 12 серпня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 12 серпня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Військова частина НОМЕР_1 оскаржили його в апеляційному порядку. ОСОБА_1 просить таке скасувати в частині відмови у зобов`язанні військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум і в цій частині позовні вимоги задовольнити. У решті рішення суду залишити без змін. Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачу уже було виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, тобто відповідачем уже було порушено права позивача. При цьому, виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні уже було проведено з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Разом з цим перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 12.08.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 не має прямого впливу на перерахунок одноразової допомоги при звільненні чи на перерахунок грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Відтак, позивач буде вимушений двічі звертатись до суду з одним і тим самим питання, що не є ефективним захистом порушених прав позивача. Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі зазначає, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХП визначено, що до складу Пунктами 2, З, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 в редакції на момент її прийняття передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної Постанови, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Втім, означені примітки не є нормами права. Зазначене є наслідком застосування п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, яким передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «

704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Однак, відповідно до пункту 3 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Зазначене також є наслідком застосування статті 8 Конституції України, що закріплює ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої закони мають вищу юридичну силу серед інших нормативно-правових актів. В свою чергу, позивач вважає, що відповідач діяв протиправно, оскільки зобов`язаний був застосовувати Постанову КМУ № 704 у редакції станом на день її прийняття, тобто з урахуванням рішення суду у справі №826/6453/18. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 р. визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Згідно з вказаним п. 6 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема, - У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374; 2018 р., № 4, ст. 165) пункт 4 викладено в такій редакції: «

1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №

704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.» 2 38.2. Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: «

1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №

2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал- полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.

3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.» Разом з цим, суд зазначає, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки. За змістом п. 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень. Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно- правового акта. Примітки не повинні містити норм права. Отже, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 (місце виплати грошового забезпечення позивачу) підпорядкована Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, а тому правові відносини, пов`язані з проходженням військової служби (в тому числі порядок нарахування та виплати грошового забезпечення) також регулюються Законом України №912-ІХ від 17.09.2020 р. «Про розвідку». Даним Законом у пункті 1 статті 48 визначено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення розвідувальних органів України здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом, та інших джерел, не заборонених законом. Правова дія цього положення стосується фінансування діяльності військових частин, підпорядкованих Головному управлінню розвідки. Розмір грошового забезпечення, порядок його нарахування та виплати встановлюється відповідними підрозділами Головного управління розвідки, а не окремо військовою частиною НОМЕР_1 , яка не є головним розпорядником бюджетних коштів на утримання і забезпечення діяльності цих органів. Згідно пункту 3 ст.48 вищезгаданого Закону №912-ІХ таким є розвідувальний орган в особі його керівника, який уповноважений встановлювати розміри та порядок нарахування грошового забезпечення співробітникам розвідувальних органів та військовослужбовцям підпорядкованих підрозділів у відповідності з наявними фінансовими коштами. Отже, військова частина НОМЕР_1 не має відповідних повноважень на визначення окремих складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу або були у встановленому порядку звільнені з неї. Існує суттєва різниця з видатками на Збройні Сили України та на Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Як зазначалось вище, протягом періоду проходження військової служби Позивачем у Відповідача не було можливості здійснювати оспорювані виплати під час виплати грошового забезпечення військовослужбовців у межах наявного фінансового ресурсу, оскільки: була відсутня нормативно-правова основа для здійснення таких виплат, а саме: будь-які накази, розпорядження або вказівки вищестоящого командування по нарахування та виплат сум індексацій тих чи інших виплат. У відзиві на апеляційну скаргу позивача військова частина НОМЕР_1 просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 09.03.2016. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.08.2021 № 157 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, з 12.08.2021. На звернення позивача від 18.08.2021, зокрема, щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військова частини НОМЕР_1 листом від 27.09.2021 №537 повідомила, що з 01.03.2018 посадовий оклад становить 3950,00грн та надала копії карток особового рахунку військовослужбовця. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком

16. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте, постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 18.02.2020 (яка набрала чинності 24.02.2018; далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Таким чином, внесеними Постановою № 103 до п. 4 Постанови № 704 змінами встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018. Постанова набрала законної сили 29.01.2020. У силу приписів ч. 2 ст. 265 КАС України, яка передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 6 Постанови № 103 та зміни до п. 4 Постанови № 704 втратили чинність з 29.01.2020. Тому, з 29.01.2020, діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення зазначених змін: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14». 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Крім того, суд вірно врахував, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 у справі № 240/4946/18 викладений висновок щодо застосування норм права, а саме зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2018 та 2020 роки встановлено у розмірі 1762 грн та 2102 грн відповідно. Визначення тарифного коефіцієнту не є спірним у цій справі. З огляду на це, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 12.08.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020, 2021) років Отже, відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 30.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно, а тому правильним є висновок, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 18.08.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум. Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21. Надаючи оцінку позовним вимогам про здійснення перерахунку та виплату на користь позивача проведених раніше виплат сум грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, суд першої інстанції зазначені вимоги помилково вважав передчасними, оскільки, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Як вбачається з матеріалів справи позивачу уже було виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, тобто відповідачем уже було порушено права позивача. При цьому, виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні було проведено з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. З урахуванням вище наведених мотивів, щодо застосування розрахункової величини, як то прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного, колегія судів вважає, що позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги військової частин НОМЕР_1 не заслуговують на увагу, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, бо суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частин НОМЕР_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі №460/35309/22 в частині відмови у зобов`язанні військової частини здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі №460/35309/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/35309/22

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше