Постанова 4851 № 480/13665/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 р. Справа № 480/13665/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/13665/21 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача податковий борг загальною сумою 891 179,06 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), податковий борг загальною сумою 891 179 (вісімсот дев`яносто одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн 06 (шість) коп., а саме: - з орендної плати з фізичних осіб (код податку 18010900) в сумі 853228 (вісімсот п`ятдесят три тисячі двісті двадцять вісім) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп., отримувач ГУК Сум.обл/Попівська СТГ на р/р UA208999980334189815000018542, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код податку 18010200) на суму 37950 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 47 (сорок сім) коп., отримувач ГУК Сум.обл/Попівська СТГ на р/р UA578999980314080617000018542, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати в частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 щодо задоволення вимоги про стягнення орендної плати з фізичних осіб в сумі 853228, 59 грн. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в цій частині в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідач перебуває на обліку позивача, як платник податків відповідно до Податкового кодексу України. У відповідача перед позивачем наявний податковий борг: з орендної плати з фізичних осіб (код податку 18010900) загальною сумою 853228,59 грн, нарахований за податковими повідомленнями-рішеннями № 429532-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 310079,83 грн, № 429530-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 360123,41 грн, № 429531-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 170071,93 грн, № 0/332/ППР/18-28-24-03/ НОМЕР_1 від 20.01.2021, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 12953,42 грн; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код податку 18010200) загальною сумою 37950,47 грн, нарахований за податковим рішенням-повідомленням № 0334185-2403-1805 від 30.04.2021. Податкові рішення-повідомлення отримані відповідачем, про що міститься його особистий підпис на корінцях та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.04.2021 за № 429531-2403-1805 на суму 170071,93 грн, суд зазначив наступне. Разом із позовом позивачем було надано копію цього рішення, на якому не видно підпис відповідача про вручення йому рішення. Під час розгляду справи відповідачем надано копію цього рішення на якому видно підпис відповідача. З метою дослідження обставин щодо вручення чи не вручення відповідачу зазначеного податкового повідомлення-рішення, судом було витребувано оригінал у позивача, який надано до суду 28.11.2022 супровідним листом за № 822/5/18-28-13-04-01. З оригіналу зазначеного документу вбачається, що на ній міститься підпис відповідача. Тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.04.2021 за № 429531-2403-1805 на суму 170071,93 грн вручено відповідачу належним чином. У зв`язку з несплатою відповідачем сум податкового боргу позивачем направлено позивачу податкову вимогу від 15.03.2018 за № 3940-17 на суму 4971,28 грн. Розрахунок податкової заборгованості було сформовано на підставі ІКПП ІТС "Податковий блок". Дана сума заборгованості підтверджуються розрахунком податкової заборгованості. Відповідач не сплатив суму податкового боргу, а тому позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. За визначенням, наведеним в п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з приписами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до приписів п.п 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річні облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4. ст. 12і Податкового кодексу України). Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем наявний податковий борг: з орендної плати з фізичних осіб (код податку 18010900) загальною сумою 853228,59 грн, нарахований за податковими повідомленнями-рішеннями № 429532-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 310079,83 грн, № 429530-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 360123,41 грн, № 429531-2403-1805 від 22.04.2021 на суму 170071,93 грн, № 0/332/ППР/18-28-24-03/2102513134 від 20.01.2021, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 12953,42 грн; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код податку 18010200) загальною сумою 37950,47 грн, нарахований за податковим рішенням-повідомленням № 0334185-2403-1805 від 30.04.2021. Податкові рішення-повідомлення отримані відповідачем, про що міститься його особистий підпис на корінцях та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 8-9, 12). Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Судовим розглядом встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем сум податкового боргу позивачем направлено позивачу податкову вимогу від 15.03.2018 за № 3940-17 на суму 4971,28 грн. та отримана відповідачем під підпис (а.с.13). Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті. Пунктом 42.2 тієї ж статті встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). В силу 42.5 статті 42 того ж кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З огляду на приписи наведених норм, податкова вимога вважається врученою відповідачу. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Судовим розглядом встановлено, що відповідачу нараховано податкові зобов`язання за податковими рішеннями-повідомленнями. Докази оскарження податкових рішень в матеріалах справи відсутні. Позивач, на підставі ст. 59 ПК України, надіслав відповідачу податкову вимогу за місцем його реєстрації, яка вручена відповідачу, про що міститься його особистий підпис на вимогі (а.с. 13). Крім того, податкова вимога від 15.03.2018 за № 3940-17 відповідачем не оскаржувалась. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що одночасне стягнення земельного податку та орендної плати законом не передбачено, стосовно цього судова колегія зазначає наступне. Предметом спору в даній справі є стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 853 228,59 грн, а не з земельного податку з фізичних осіб. Головне управління на об`єкти оподаткування орендною платою, не нараховувало одночасно земельний податок, тому вказане твердження відповідача в апеляційній скарзі є необгрунтованим та не стосується предмету спірних відносин. Відповідно п.269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: 269.1. Платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Колегія суддів зазначає, що як платники земельного податку, так і платники орендної плати відносяться, відповідно до вказаної норми Кодексу, до платників плати за землю. Згідно з п.п. 14.1.136 п.14.1ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Згідно з п.286.5 ст. 286 ПК України платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю. Відповідач, відповідно до вказаної норми законодавства, правом для проведення звірки щодо зазначених даних, не скористався. Згідно ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плат за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до. п. 287.3 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. В п. 287.5 ст. 287 ПК України зазначається, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно до. п. 288.1 ст. 288 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Згідно п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. Відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу XII ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. В апеляційній скарзі відповідача посилається на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2021 по справі №577/140/20 за позовом відповідача до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, набрало законної сили 26.10.2021. Як вже зазначалось, відповідно до норми ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем ного реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Вищевказані податкові повідомлення - рішення від 22.04.2021 року №429531- 2403-1805, №429532-2403-1805 та №429530-2403-1805 прийняті за податковий період - за 2021 рік та надіслані у встановлений строк (до 1 липня поточного року), отримані відповідачем 30.06.2021, в судовому порядку не оскаржувались, рішення суду, на яке посилається відповідач та чи має відношення саме до земельних ділянок, з яких справляється орендна плата, набрало законної сили 26.10.2021, будь - яких повідомлень, звернень, пояснень до позивача, відповідачем не надано. Вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку, відповідачем не оскаржувались. Стосовно посилань відповідача на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, колегія суддів зазначає, що вони не є релевантними до правових відносин, які є предметом розгляду у справі, що розглядається. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 по справі №480/13665/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич