Постанова 4856 № 560/16057/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16057/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 68 000,22 грн. податкового боргу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 22 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, в обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач до позову не надав ніяких обгрунтовуючих документів накладення на відповідача адміністративних штрафів, а тому їй не відомо з чого складається сума позову і це перешкоджає відповідачу захиститись від незаконних вимог позивача. Також апелянт посилається на те, що позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 68 000,22 грн. Заборгованість в сумі 68 000,22 грн. утворилась по: 1) земельному податку з фізичних осіб на підставі нарахованої пені (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) в сумі 0,22 грн.; 2) по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 68 000 грн., на підставі: - податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0096190705 від 24.04.2024 в сумі 17000 грн.; - податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0096210705 від 24.04.2024 в сумі 17000 грн.; - податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0096220705 від 24.04.2024 в сумі 17000 грн.; - податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0096260705 від 24.04.2024 в сумі 17000 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача та отримані ним 30.04.2024. Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу зумовила звернення позивача з даним позовом до суду про його стягнення у примусовому порядку. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до підп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За відповідачем рахується податковий борг, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням, інтегрованою карткою та розрахунком суми позовних вимог. Пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Оскільки податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу, сума податкового зобов`язання є узгодженою та не сплаченою своєчасно відповідачем, та набула статусу податкового боргу. Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 12.06.2024 № 0008407-1306-2201, яка отримана відповідачем 18.06.2024. Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Приписами п.87.11 ст.87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Суд першої інстанції правильно встановив, що за відповідачем виник податковий борг у сумі 68 000,22 грн., що включає адміністративні штрафи та пеню, нараховану на підставі податкових повідомлень-рішень, які були надіслані та отримані відповідачем (п. 14.1.175, 14.1.162, 16.1.4 ст. 14, 16 ПК України). Відповідач не оскаржив ці повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, як передбачено п.56.1 та 57.3 ст.56 і 57 ПК України, та не надав доказів добровільної сплати узгодженої суми, тому борг набув статусу податкового боргу. Суд також правильно застосував положення п. 59.1 ст. 59 та пп. 87.2, 87.11 ст. 87 ПК України щодо порядку стягнення податкового боргу платників податків фізичних осіб через суд. При цьому питання правомірності нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими визначено відповідне зобов`язання, не є предметом дослідження у цій справі, а тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Доводи апеляційної скарги про відсутність «узгодження» боргу, нібито порушення строків звернення до суду та неправомірність застосування судом першої інстанції норм КАС України не підтверджуються матеріалами справи та нормами права. З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання, чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу. Аналогічна правова позиці викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а та від 24.09.2019 №825/1109/16. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд відхиляє доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву (щодо незгоди з податковими повідомленнями-рішеннями), та не надає оцінку таким доводам, оскільки вони можуть бути підставою для оскарження податкових повідомлень-рішень, що перебуває поза межами предмету доказування в даній справі. Отже, визначена відповідачу сума податкового зобов`язання, враховуючи відсутність оскарження податкових повідомлень-рішень, є узгодженою та не сплаченою у встановлений строк. Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду, слід вказати таке. Строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, визначені пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Частиною 1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 по справі №1340/5767/18. Суд зазначає, що відповідно до норм ПК України, податковий борг виникає саме з моменту узгодження суми грошового зобов`язання, а не з дати виникнення підстав для прийняття такого податкового-повідомлення рішення, як вказує відповідач. Відповідач помилково посилається на «трьохмісячний строк» звернення до адміністративного суду за ч. 2 ст. 122 КАС України для суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України строк для звернення контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу становить 1095 календарних днів. Оскільки позов направлений до суду засобами поштового зв`язку 24.10.2024 та враховуючи дати нарахувань контролюючим органом сум податкового боргу, позивачем не пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 102 ПК України. Отже доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає безпідставними. Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.