Постанова 4814 № 534/52/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/52/23 Номер провадження 22-ц/814/3577/23Головуючий у 1-й інстанції Солоха О.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретаря: Ракович Д.Г., за участі: представника позивача - адвоката Костуренко Є.М., представника відповідача - Ткаченко А.М., представника третьої особи - Цибульської М.Л., розглянувши в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Полтавська обласна прокуратура за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Солохи О.В. в м.Горішні Плавні зі складанням повного тексту 23 березня 2023 року,- в с т а н о в и в : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом в якому просив стягнути Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на його користь грошову компенсація моральної шкоди в сумі 380 336 грн 67 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн . Зазначав, що 12.01.2018 року слідчим СВ ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Краснощоку І.В. йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та виправдано за недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.10.2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2019 стосовно ОСОБА_1 залишено без змін. Посилаючись на вище наведене вказував, що він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 380336 грн 67 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 4500 грн. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача- адвокат Костуренко Є.М. вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін. Рішення оскаржило Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважають, що судом першої інстанції помилково покладена відповідальність за відшкодування шкоди на Державну казначейську службу України, як окрему юридичну особу. Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.01.2018 року слідчим СВ ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Краснощоку І.В. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та виправдано за недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.10.2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2019 стосовно ОСОБА_1 залишено без змін. Районний суд, задовольняючи позовні вимоги та визначаючи суму шкоди, яка підлягає відшкодування, встановив, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 12.01.2018 року до набрання виправдувального вироку законної сили 05.10.2022 року, тобто 56 місяців 23 дні та стягнув суму відшкодування з з Державної казначейської служби України. Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності ( ст.13 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідали за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Тлумачення зазначеної норми дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача. Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. Статтею 33 ЦПК України передбачено, що замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, суд може тільки за клопотанням позивача. У даній справі позивач визначив відповідачем Державну казначейську службу України, яка жодним чином не порушувала прав ОСОБА_1 . Між тим, саме держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, як правило, орган, діями якого завдано шкоду. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене, не з`ясував належність відповідача, визначеного позивачем та помилково стягнув компенсацію моральної шкоди з Державної казначейської служби України, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , як заявлених до неналежного відповідача. На стадії апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучення належної сторони. Крім того, районним судом не дотримані вимоги цивільного процесуального законодавства в частині розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження та визнання її малозначною (а.с.40-41). Так, статтею 19 ЦПК України визначене, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2684 грн., відповідно для віднесення справи до малозначної ціна позову має становить 268 400 грн., однак у даній справі ціна позову становить 380 336,67 грн., що виключає визнання її малозначною. Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області задовольнити. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2023 року скасувати, ухваливши нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 серпня 2023 року. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна