Постанова 4812 № 475/347/22

22.08.23 33/812/389/23 Єдиний унікальний номер судової справи 475/347/22 Номер провадження 33/812/389/23 Головуючий у місцевому суді: Єгорова Н.І. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Стрілець К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. без позбавленням права керування транспортними засобами, ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №208868, який надійшов на розгляд до Доманівського районного суду Миколаївської області і був складений 12 червня 2022 року, встановлено, що 12 червня 2022 року о 15 год. 00 хв. в смт. Доманівка по вулиці Пастера водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки і моделі RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі, що підтверджується висновком медичного закладу №13 від 12 червня 2022 року. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. без позбавленням права керування транспортними засобами. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496 грн. 20 коп. Не погодившись із судовим рішенням, 17 липня 2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки участі в розгляді справи в районному суді він не приймав, а копію постанови отримав лише 12 липня 2023 року, після ознайомлення з матеріалами іншої справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП. В судове засідання апеляційного суду від 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився. 15 серпня 2023 року надіслав на адресу суду заяву про розгляд заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у його відсутність, посилаючись на зайнятість на роботі та значну віддаленістю апеляційного суду від його місця проживання. У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Отже, з урахуванням диспозиції вищевказаної норми та відсутності у законі застережень щодо обов`язків заслуховування думки учасників справи за цими обставинами, та враховуючи заяву ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду вказаного вище питання без участі особи, яка подала апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Так, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. За матеріалами даного провадження встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №208868, який надійшов на розгляд до Доманівського районного суду Миколаївської області і був складений 12 червня 2022 року, розглянутий судом першої інстанції 12 серпня 2022 року без участі особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи призначений на 12 серпня 2022 року не отримував. Оскаржувану постанову винесено Доманівським районним судом Миколаївської області 12 серпня 2022 року. За такого строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 22 серпня 2022 року включно. Доказів направлення копії постанови суду ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про оскаржувану постанову 12 липня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами іншої справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП. Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи конкретні обставини даної справи, зокрема відсутність у матеріалах справи доказів обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи у суді першої інстанції, та надсилання йому копії оскаржуваної постанови, та з метою дотримання права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що вказаний строк підлягає поновленню. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року - задовольнити. Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. без позбавленням права керування транспортними засобами. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова