Постанова Кропивницький апеляційний суд № 388/243/22

ПОСТАНОВА Іменем України 10 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 388/243/22 провадження № 22-ц/4809/994/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.05.2023 у складі головуючого судді Степанова С.В. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 14.02.2022 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі АТ «СЕНС БАНК»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку загальною площею 814,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3521910100:05:009:0001, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування жилого будинку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , житловою площею 26,7 кв. м, загальною площею 106,9 кв. м, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №428/154Ф01 від 19.05.2008 року в сумі 63 757,77 гривень на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Позовні вимоги мотивовано тим, що між 19.05.2008 AT «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №428/154Ф01. На підставі рішення №5/2019 AT «Укрсоцбанк» 15 жовтня 2019 року припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменуванню Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скорочено - AT «Укрсоцбанк»). Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 15 000,00 дол. США. Відповідно до Договору відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідно до умов Договору, Позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту. Позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 22.11.2021 мав заборгованість: - сума заборгованості за кредитом 4 940,32 дол. США; - сума заборгованості за відсотками 8 608,74 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором від 19.05.2008 між кредитором та іпотекодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №428/154Ф01, надалі за текстом Іпотечний договір, відповідно до якого останні передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 814,2 (вісімсот чотирнадцять цілих дві десятих) кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3521910100:05:009:0001, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування жилого будинку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , житловою площею 26,7 кв. м., загальною площею 106,9 кв. м. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 363 000,00 грн. Відповідно до п.9 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання основного зобов`язання; у випадку невиконання або не належного виконання Іпотекодавцем умов Договору іпотеки; у інших випадках передбачених законодавством України. Відповідно до Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься у Іпотечному договорі або на підставі окремого договору, який може бути укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.05.2023 позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку загальною площею 814,2 кв. м., розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3521910100:05:009:0001, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування жилого будинку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , житловою площею 26,7 кв. м., загальною площею 106,9 кв. м., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.05.2008 року №428/154Ф01, а саме 63 757,77 гривень на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, щозалишок боргу у відповідачів перед позивачем станом на 01.11.2022 становить 63757,77 грн., що підтверджується листом Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №16508 від 04.11.22, оскільки на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №50749473, щодо примусового виконання виконавчого листа №388/1994/15-ц від 15.03.2016 виданого Долинським районним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 250609,31 грн. Суд зазначив, що доводи заяви щодо спливу строку позовної давності під час судового розгляду спростовані, з огляду на наявність відстрочення боргового зобов`язання через дію мораторію, яким перебіг позовної давності було зупинено, а також наявністю часткового виконання існуючого боргового зобов`язання, що перериває перебіг позовної давності. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, лише в межах суми заборгованості в розмірі 63757,77 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник адвокат Проценко О. М., подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Звертає увагу, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року по справі №388/1994/15-ц стягнуто заборгованість за кредитним договором від 19.05.2008 №428/154Ф01 в розмірі 246905,72 грн. Відкрито виконавче провадження №50749473 та проводилося стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 . Станом на 01.11.2022 залишок боргу становить 63757,77 грн, що підтверджується листом Долинського відділу ДВС. Тобто рішення суду про стягнення заборгованості виконується, проводиться щомісячне стягнення з доходів боржника . Вказує, що якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику. Велика Палата Верховного Суду у постанові 25 травня 2021 року (№923/971/19) визначила, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Відповідно до порядку примусового звернення стягнення на майно боржника, визначеного статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на кошти боржника, а за їх відсутності - на інше майно боржника. Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів та рухомого майна. Верховний Суд України в постанові № 6-54цс16 від 27.04.2016 висловив правову позицію з даного приводу, а саме, що положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: - відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; - наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; - дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку». Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної вказаним вище Законом, з урахуванням порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за №2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна». Тобто майно, яке є предметом даного позову та водночас є майном на яке накладено арешт у виконавчому провадженні може бути реалізоване лише за встановленою законом процедурою і лише за обставин відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем та з дотриманням порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку». Відповідач вказує, що нерухоме житлове майно, на яке судовим рішенням звернено стягнення як на предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання позичальника, у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, яке можна використовувати для постійного проживання. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (частина перша статті 50 Закону). У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (частина сьома статті 48 Закону). Крім того, відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частин другої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також тоді, коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 05 липня 2017 року по справі №6-3116цс16, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Також, заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після реорганізації банку-позичальника строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для банку-правонаступника. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2019 року по справі №523/10225/15-ц. Відтак рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року у справі №388/1994/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним від 19.05.2008 №428/154Ф01 в розмірі 246905,72 грн. З моменту порушення провадження у справі №388/1994/15-ц строк виконання зобов`язань за кредитним договором є таким, що настав, оскільки звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Отже, перебіг позовної давності почався з дня пред`явлення відповідного повідомлення про дострокове погашення заборгованості та/або звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості 12015 рік), який станом на дату звернення до суду (2022 рік) із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є пропущеним. Мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відповідно до Закону не зупиняє строки позовної давності. Оскільки мараторій зупиняє саме виконання рішення, а не його винесення. Одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно. У даному випадку відбулося фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Декілька судових рішень з приводу одного і того ж зобов`язання грубо порушують права і законні інтереси боржника. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. АТ «СЕНС БАНК» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Представник позивача адвокат Луньова А. Г. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача адвокат Проценко О. М. подала клолпотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку із перебуванням на лікарняному з 09.08.2023. До клопотання долучено виписку хворого про перебування ОСОБА_3 на лікарняному з 09.08.2023 по 06.09.2023. Відповідачі не подавали заяв про відкладення розглядусправи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. На підставі договору кредиту №428/154ФО1 від 19.05.2008 АКБСР «Укрсоцбанк», яке змінило назву на АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (а.с.27 зв. ст.), надало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 15000,00 доларів США, зі сплатою відсотків та встановленим графіком погашень з січня 2008 року по травень 2028, яка не засвідчена відповідно до закону (а.с.9-13 т.1). Додатковою угодою №1 про внесення змін до договору кредиту №428/154ФО1 від 19.05.2008 визначено відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 15,00 процентів річних, яка не засвідчена відповідно до закону (а.с.14 т.1). Згідно копії заяви на видачу готівки №2 від 19.05.2008 року ОСОБА_1 виявив бажання отримати у АКБСР «Укрсоцбанк» кредитні кошти в сумі 15 000,00 доларів США, яка не засвідчена відповідно до закону (а.с. 15 т.1). 19.05.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір №428/154Ф01, відповідно до якого останні передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 814,2 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3521910100:05:009:0001, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування жилого будинку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , житловою площею 26,7 кв.м., загальною площею 106,9 кв.м. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 363 000,00 грн (а.с.5-7,118-120 т.1). Згідно вимоги про усунення порушень, адресованої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не містить дати та вихідного номера кореспонденції, АТ «Альфа-Банк» повідомляє, що умови кредитного договору №428/154ФО1 від 19.05.2008 боржником невиконуються, на 22.11.2021 загальна сума заборгованості становить 13549,06 дол США (а.с.16-19 т.1). Згідно листа Національного банка України від 02.12.2022 АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк» (а.с.130 т.1). Згідно копії висновку про вартість майна від 17.12.2021 (а.с.20 т.1), житловий будинок загальною площею 106,9 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 814,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , ринкова вартість жилого будинку становить 311 000,00 гривень, ринкова вартість земельної ділянки (814,2кв.м) 52 000,00 грн, ринкова вартість домоволодіння 363 000,00 грн. Відповідно до наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 станом на 22.11.2021 має кредитну заборгованість у розмірі 13549,06 дол. США, з яких: - 4 940,32 дол США заборгованість за кредитом; - 8608,74 дол США заборгованість за відсотками (а.с.21-23 т.1). Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року, яке набрало законної сили 05.10.2015 (а.с.194-197 т.1), задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №428/154Ф01 від 19.05.2008 в розмірі 246905,72 грн, що складається із наступного: - із заборгованості за кредитом 219 526,95 грн., - заборгованості за відсотками 21 766,22 грн., - 1970,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, - 3642,19 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та судові витрати в розмірі 3703,59 грн (а.с.198-199 т.1). Згідно копії виконавчого листа, виданого 15.03.2016 Долинським районним судом Кіровоградської області у справі №388/1994/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за кредитним договором від 19.05.2008 року №428/154ФО1 в розмірі 246 905,72 грн., що складається з наступного: - із заборгованості за кредитом 219 526,95 грн., заборгованості за відсотками 21 766,22 грн., 1970,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3642,19 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та судові витрати в розмірі 3703,59 грн (а.с.103 т.1). Відповідно до копії листа Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №16508 від 04.11.22 на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №50749473 щодо примусового виконання виконавчого листа №388/1994/15-ц від 15.03.2016, виданого Долинським районним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 250609,31 грн. Залишок боргу станом на 01.11.2022 становить 63757,77 грн. (а.с.104 т.1). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо) (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21). У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (пункт 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку») Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу)». За статтею 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Встановлено, що рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року (справа №388/1994/15) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №428/154Ф01 від 19.05.2008 в розмірі 246905,72 грн, що складається із наступного: - із заборгованості за кредитом 219 526,95 грн., - заборгованості за відсотками 21 766,22 грн., - 1970,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, - 3642,19 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та судові витрати в розмірі 3703,59 грн (а.с.198-199 т.1). Тобто, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувшись до суду з вимогою дострокового стягнення кредитної заборгованості за договором №428/154Ф01 від 19.05.2008 скористався наданим ч. 2 ст. 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, тому настав строк виконання договору в повному обсязі. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У позивача виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотека у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання (п 3.3.14 Договору кредиту, п.4.2 Іпотечного догвору). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. У даному випадку перебіг позовної давності почався з дня пред`явлення відповідного повідомлення про дострокове погашення заборгованості за спірним кредитним договором, де ПАТ «Укрсоцбанк» визначив заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.09.2015 в сумі 246 905,72 грн, що складається із заборгованості за кредитом 10000,00 доларів США (219 526,95 грн), заборгованості за відсотками 991,51 доларів США (21 766,22 грн), 89,76 доларів США (1970,37 грн) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 165,91 доларів США (3642,19 грн) пені за несвоєчасне повернення відсотків, відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, про стягнення якої звернувся в листопаді 2015 року до суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу, яка була стягнута на підставі заочного рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року, яке набрало законної сили 05.10.2015 в сумі 246 905,72 грн (а.с.194-197 т.1). З цим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №428/154Ф01 від 19.05.2008 АТ "Альфа-Банк" як правонастуник кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось 14.02.2022, тобто із пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі. Мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відповідно до Закону не зупиняє строки позовної давності. Оскільки мараторій зупиняє саме виконання рішення, а не його винесення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку зі спливом позовної давності. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 8167,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.227 т.2). Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.05.2023 скасувати. Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення. В порядку розподілу судових витрат стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 8167,50 грн сплаченого судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник