Постанова 4856 № 296/598/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/598/23 Головуючий у 1-й інстанції: Петровська М.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 21 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову серії БАА №160737 від 10.01.2023, винесену за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та постанову серії БАА №160738 від 10.01.2023, винесену за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року позов задоволено частково. А саме, судом скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №160737 від 10.01.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №160738 від 10.01.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. При цьому, апелянт відзначає про допущення судом першої інстанції формального підходу у визначенні належного складу сторін у даній справі, а саме хто є належним відповідачем у даній справі. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутність клопотань від усіх учасників справи про її розгляд за їх обов`язкової участі, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 13.12.2022 року поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Прищаком В.М. було винесено постанову серії ДП18 №825033 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 13.12.2022 о 12 годині 30 хвилин на автомобільній дорозі М-21282 км позивач, керуючи транспортним засобом Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки на законну вимогу посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4а ПДР України. Окрім того, 13.12.2022 року поліцейським 1 батальйону 2 роти УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Вітюком В.М. було винесено постанову серії ЕАР№6280482 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що 13.12.2022 о 13 годині 09 хвилин в м.Калинівка, траса АД М-21282 км, позивач, керуючи транспортним засобом Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 м.Калинівка, рухався зі швидкістю 73 км/год та допустив перевищення встановленого обмеження швидкості на 23 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом Trucam 303. 19.12.2022 року позивачем подано скаргу до відповідача про скасування вищевказаних постанов, як таких, що прийнятті з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до доповідної записки інспектора ВАП УПП у Вінницькій області ДПП капітана поліції Владислава Шаманського "Про результати проведення перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_1 від 19.12.2022" №Л-972 від 26.12.2022 року встановлено, що інформацію викладену у зверненні останнього вважати такою, що підтвердилась частково, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6280482 від 13.12.2022 слід скасувати, а справу направити на новий розгляд. Також, слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №825033 від 13.12.2022, а справу направити на новий розгляд. Про результати перевірки проінформувати заявника. Крім того, у вищевказаній доповідній записці зазначено про наявність порушень в процедурі розгляду справ та невідповідність в постановах серії ЕАР №6280482 та серії ДП18 №825033 в часі скоєння правопорушень. 28.12.2022 року за вих.№35900/41/21/03-2022 заступником начальника Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Василем Самарухою складено повідомлення на ім`я позивача, в якому вказано про необхідність з`явитись 10.01.2023 року на 18.00 год. до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд справ про адміністративне правопорушення, щодо вчинення проступків, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП. 10.01.2023 року поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Прищаком Василем Миколайовичем було винесено постанову серії БАА №160737 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно змісту вищевказаної постанови, 13.12.2022 о 12 годині 39 хвилин на автомобільній дорозі М-21282 км позивач, керуючи транспортним засобом Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 м.Калинівка рухався зі швидкістю 73 км/год. При цьому, перевищив встановлене обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TРУКАМ 303, чим порушив п.12.4 ПДР України. 10.01.2023 року поліцейським взводу 1 роти 2 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Вітюком Володимиром Миколайовичем було винесено постанову серії БАА №160738 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно змісту вищевказаної постанови, 13.12.2022 о 12 годині 45 хвилин на автомобільній дорозі М-21282 км позивач, керуючи транспортним засобом Fiat Linea, д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки на законну вимогу посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.4А ПДР України. Не погоджуючись з винесеними відповідачем постановами БАА №160737 від 10.01.2023, БАА №160738 від 10.01.2023, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області не дотримано процедури розгляду скарги позивача, передбаченої вимогами наказу МВС України від 15.11.2017 №930 та положеннями КУпАП, та не було прийнято рішення в розумінні Порядку № 930 та норм КУпАП, у зв`язку із чим винесені 10.01.2023 року за результатами доповідної записки (скасування постанов і направлення справ на новий розгляд) оскаржувані постанови не можуть вважатися такими, що прийняті з дотриманням процедури, встановленої вимогами чинного законодавства, а отже підлягають скасуванню. Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, в призмі доводів апеляційної скарги, відзначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. За приписами ст. 46 КАС України сторонами у справі є позивач та відповідач. При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення працівниками поліції постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративних стягнень передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно зі ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Суд зазначає, що відповідачем у справі зазначено Управління патрульної поліції у Вінницькій області. В силу п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. У відповідності до ч.ч.1-2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Таким чином, за приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст.122 покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до ст.ст.25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а. Судова колегія звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейський взводу 1 роти 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Прищак В.М. та поліцейський 1 батальйону 2 роти УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Вітюк В.М., уповноважені накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Департамент, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем залучений не був, клопотань про заміну неналежного відповідача до суду першої інстанції також подано не було. Колегія суддів зазначає, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог визначених позивачем. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. Колегія суддів наголошує, що згідно пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.