Постанова 4852 № 208/1738/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 208/1738/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.05.2023 року в адміністративній справі №208/1738/23 (суддя у 1 інстанції Івченко Т.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 684313 від 27.02.2023 року, винесену інспектором Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшим сержантом поліції Мізюк Олександром Сергійовичем; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, проща Троїцька, 20-А, м. Дніпро, розмір 536,80 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.05.2023 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 684313 від 27.02.2023 року, винесену інспектором Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшим сержантом поліції Мізюк Олександром Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасовано. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, юридична адреса реєстрації: 49000, область Дніпропетровська, місто Дніпро, площа Троїцька, будівля № 20-«А», на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 - 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, у відшкодування витрат з оплати судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, юридична адреса реєстрації: 49000, область Дніпропетровська, місто Дніпро, площа Троїцька, будівля № 20-«А», на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 : -3000 (три тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування витрат з оплати на правову допомогу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є не доведеним та необґрунтованим, а тому підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підтвердження витрат на правничу допомогу у цій справі було надано наступні докази: договір№ 21 від 28.02.2023 року про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 4 від 28.02.2023 року та акт прийому-передачі виконаних робіт до договору від 28.02.2023 року. Аналізуючи вказані документи, колегія суддів зазначає, що останні не підтверджують обґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн. Так, зокрема, в акті прийому-передачі виконаних робіт до договору від 28.02.2023 року відсутня інформація щодо витраченого часу на складання позовної заяви, що в свою чергу унеможливлює встановити співмірність витрат на правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовної вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволені такої позовної вимоги. В іншій частині задоволених позовних вимог суду першої інстанції не оскаржується сторонами. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.05.2023 року в адміністративній справі №208/1738/23 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.05.2023 року в адміністративній справі №208/1738/23 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 3000 гривень 00 копійок у відшкодування витрат з оплати на правову допомогу та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволені позовної вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.05.2023 року в адміністративній справі №208/1738/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко