Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2567/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/2567/22 пров. № А/857/9138/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Ксензюк А.Я., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 14 червня 2021 року № 33/23-777д із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 грудня 2019 року основного розміру пенсії та статті 13 вказаного Закону щодо максимального розміру пенсії без обмеження її граничного розміру; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року відповідно до вказаних норм на підставі зазначеної довідки без обмеження її граничного розміру. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 14 червня 2021 року №33/23-777д без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). 03 травня 2023 року ОСОБА_1 у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подав до Волинського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області, щодо невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22 та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснювати перерахунок заборгованості нарахованої, але невиплаченої пенсії з урахуванням сум індексації та виплату нарахованої пенсії в повному розмірі, в тому числі індексацію, без урахування максимального розміру. Заява обґрунтована тим, що 20 липня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69450121, проте рішення суду залишається невиконаним. Вказує, що листом від 12 серпня 2022 року ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про те, що на виконання рішення суду органом ПФУ перерахований розмір пенсії в сумі 26537,98 грн виплачується з 01 липня 2022 року. Нарахування проведено за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року в сумі 270507,38 грн, зазначено, що виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Вважає, що волевиявлення суб`єкта владних повноважень щодо правильності виконання рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, рішення суду від 01 квітня 2022 року у цій справі не виконується з урахуванням правової оцінки, наданої судом, оскільки невірно проведено нарахування заборгованості з виплати пенсії (без урахування індексації). Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 140/2567/22. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 140/2567/22 в частині здійснення перерахунку заборгованості нарахованої, але невиплаченої пенсії з урахуванням сум індексації та виплати нарахованої пенсії в повному розмірі, в тому числі індексацію, без урахування максимального розміру. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили. Приймаючи оскаржувану окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з листа ГУ ПФУ у Волинській області від 12 серпня 2022 року № 0300-0504-8/27528, наданого на звернення виконавчої служби щодо виконання рішення суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22, слідує, що вказане рішення суду належним чином не виконане. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі та наявність у нього права на звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у цій справі в частині здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії після набрання ним законної сили протиправно боржником не виконується, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення заяви шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі №140/2567/22 в частині здійснення перерахунку заборгованості нарахованої, але невиплаченої пенсії з урахуванням сум індексації та виплати нарахованої пенсії в повному розмірі, в тому числі індексацію, без урахування максимального розміру. Не погодившись з прийнятою окремою ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану окрему ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Зокрема, зазначає, що рішення суду виконане в межах покладеного зобов`язання та нарахована сума пенсії становить 26537,98 грн. Вказує, що нарахування проведено за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року в сумі 270507,38 грн. Звертає увагу на те, що фактичними обставинами, які унеможливлюють на даний час виплату перерахованих за рішенням суду коштів позивачу є відсутність бюджетних призначень для Пенсійного фонду України на виплату заборгованості за рішеннями судів, тому, виплата заборгованості буде здійснена позивачу в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Зазначає, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог, оскільки питання індексації пенсії не було предметом спору при розгляді цієї справи по суті. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану окрему ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22 та зобов`язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22 в частині здійснення перерахунку заборгованості нарахованої, але невиплаченої пенсії з урахуванням сум індексації та виплати нарахованої пенсії в повному розмірі, в тому числі індексацію, без урахування максимального розміру. Проте, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Приписами ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За змістом частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV Кодексу адміністративного судочинства України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач у своїй заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду зазначав, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у цій справі не виконується з урахуванням правової оцінки, наданої судом, оскільки невірно проведено нарахування заборгованості з виплати пенсії (без урахування індексації). Із матеріалів справи слідує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року, яке набрало законної сили 08 червня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 14 червня 2021 року №33/23-777д без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). 15 липня 2022 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 8172/2022 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 14 червня 2021 року №33/23-777д без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) (а.с.67). Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 20 липня 2022 року ВП № 69450121 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 8172/2022 (а.с.69). Листом від 12 серпня 2022 року № 0300-0504-8/27528 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Львів) про те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у цій справі виконано в межах покладених зобов`язань, перерахований розмір пенсії становить 26537,98 грн та виплачується з 01 липня 2022 року. Нарахування проведено за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року в сумі 270507,38 грн. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету (а.с.71). Із розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 0303001145 ОСОБА_1 слідує, що позивачу здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду із врахуванням таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад 3400,00 грн, оклад за військове звання 2400,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 2900,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 19054,91 грн, Всього: 27754,91 грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані суми грошового забезпечення збігаються із відомостями зазначеними у довідці про розмір грошового забезпечення позивача від 14 червня 2021 року № 33/23-777д. Із наведено вище слідує, що пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22 на підставі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 14 червня 2021 року №33/23-777д без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), а суму доплати за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за бюджетною програмою, виплата за яким, як зазначив відповідач, буде проведена за наявності фінансування із Державного бюджету України. Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач не виконав рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у цій справі, яким зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених платежів, не знайшли свого підтвердження. На обґрунтування заяви позивач також зазначає, що ГУ ПФУ у Волинській області невірно проведено нарахування заборгованості з виплати пенсії (без урахування індексації). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду за своєю правовою природою спрямована на відновлення права позивача, порушеного у зв`язку із протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень відповідача. Постановляючи окрему ухвалу, суд не повинен виходити за межі обставин, встановлених судовими рішеннями в конкретній справі. Враховуючи те, що судовим рішенням в цій справі, а саме рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року, не надавалась правова оцінка правомірності нарахування позивачу індексації пенсії, постановлення судом першої інстанції окремої ухвали за наслідками розгляду заяви позивача від 03 травня 2023 року є фактичним розглядом окремого публічно-правового спору. Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги в межах заяви, поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду, оскільки виходять за межі задоволених позовних вимог у рішенні суду від 01 квітня 2022 року у цій справі. Враховуючи вищенаведене, зважаючи на відсутність обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 140/2567/22, колегія суддів приходить до висновку про те, що заяву ОСОБА_1 від 03 травня 2023 року слід залишити без задоволення. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, що має наслідком скасування такої та відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду за вищевстановлених обставин. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити повністю. Окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі № 140/2567/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 140/2567/22 залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда О. М. Гінда Повне судове рішення складено 17 серпня 2023 року.