Постанова 4857 № 140/8970/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8970/21 пров. № А/857/22294/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Костюкевичем С.Ф. у порядку письмового провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування рішення, в с т а н о в и в : 25.08.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ, пенсійний орган, позивач) звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі УЗПВР ЗМУМЮ, Управління, відповідач) про накладення штрафу ВП №65724984від 10.08.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 адміністративний позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ГУ ПФУ у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на момент прийняття спірної постанови будь-які докази на підтвердження включення заборгованості до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачуватись в порядку черговості, визначеної датою надходження судового рішення до боржника, державному виконавцю зі сторони позивача не надавалися. Покликання за наведених обставин на відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення є помилковим, оскільки керівник територіального пенсійного органу не вжив дій для своєчасного надходження коштів з бюджету для виконання рішення суду, що входить в межі його повноважень. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 по справі №140/16226/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури №21-42 вих.20 від 21.10.2020 відповідно до ст.501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), первинної редакції частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 з 01.10.2020 у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат та зобов`язано ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.501 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), первинної редакції ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури №21-42 вих.20 від 21.10.2020, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УЗПВР ЗМУМЮ 09.06.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65724984 щодо примусового виконання виконавчого листа №9171/2021, виданого 07.06.2021 Волинським окружним адміністративним судом. Також у постанові надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. 06.07.2021 на адресу відповідача ГУ ПФУ надіслало лист, яким повідомило, що виплата нарахованих сум ОСОБА_1 на виконання рішення суду, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Нарахована сума заборгованості в розмірі 442185,60 грн буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання УЗПВР ЗМУМЮ ВП №65724984 від 10.08.2021 на ГУ ПФУ було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду по справі №140/16226/21. Вважаючи спірну постанову протиправною, пенсійний орган звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного належного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом За змістом ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно п.1, 16 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (тут і надалі далі Закон №1404-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. За змістом ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. За змістом ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно ч.ч.1, 2ст.75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. При цьому, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду без поважних причин. В розумінні положень Закону №1404-VIII, поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.09.2019 по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі №686/22631/17, від 07.11.2019 по справі №420/70/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Згідно ст.ст.23,116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. За змістом ч.1ст.73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Зматеріалів справи видно, що пенсійним органом на виконання рішення суду по справі №140/16226/20було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01.10.2020 по 31.05.2021, з урахуванням фактично виплачених сум, що підтверджується довідкою про перерахунок пенсії. Версія :1.6.68.1 від 16.07.2021 та розрахунком суми, що підлягає виплаті згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 по справі №140/16226/20 за період з 01.10.2020 по 31.05.2021 в сумі 442185,60 грн. При цьому, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від пенсійного органу причин, зокрема, через відсутність відповідного фінансування від ГУПФУ. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування до нього штрафу за невиконання судового рішення. Доводи відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів щодо повного виконання рішення суду, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими відповідачем матеріалами. Невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2018 по справі №405/3663/13-а, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року по справі №140/8970/21- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22.12.2021.