Постанова 4854 № 420/298/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/298/22 Головуючий І інстанції: Кравченко М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 27.03.2023р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 06.01.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якому просив суд: - визнати протиправною діяльність Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020, Управлінням соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу був обчислений та виплачений у зменшеному розмірі у сумі - 1491 грн. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 10.01.2022р. вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 24.04.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2022р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що він не отримував копій позовної заяви (з додатками) та ухвали про відкриття провадження, у зв`язку із чим йому було невідомо про розгляд даної справи у суді. 02.05.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. З огляду на те, що у матеріалах цієї справи відсутні докази того, що відповідачу направлялися копії повного рішення суду від 25.03.2022р., зокрема, відсутні повернуті до суду рекомендовані повідомлення про вручення або неможливість вручення поштових відправлень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Позивач, у свою чергу, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 28.04.2017р. серії НОМЕР_1 , має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. 02.10.2021р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги до 5 травня 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач, листом від 03.11.2021р. №2648, за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня в 2021р., як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, повідомив про те, що грошова допомога до 5 травня за 2021р. була призначена та виплачена йому відповідно до вимог чинного законодавства у розмірі - 1491 грн. Не погодившись із виплаченою сумою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності спірних дій відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується із такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або ж тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття із незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст.46 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Статтею 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, а також охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Так, правовий статус ветеранів війни врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII (зі змінами та доповненнями). За змістом ч.5 ст.12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Згідно з пп. «б» пп.1 п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI, що набрав чинності 01.01.2008р., текст вказаної вище ст.12 Закону №3551-XII викладено у такій редакції: «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Як загально відомо, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп. «б» пп.1 п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. №79-VІІІ, що набрав чинності 01.01.2015р., розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15,16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На виконання вищезазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України №3551-XII і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні стосовно окремого бюджетного року постанови: від 31.03.2015р. №147, від 02.03.2016р. №141, від 05.04.2017р. №233, від 14.03.2018р. №170, від 20.03.2019р. №237, від 19.02.2020р. №112 та від 08.04.2021р. №325, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 було визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1491 грн. Натомість, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст.8 Конституції України. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018р. № 12-р/2018 наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них ч.1 ст.65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч.5 ст.17 Конституції України в поєднанні з ч.1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абз.9 п.6 мотивувальної частини). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права. Так, разова грошова допомога учасникам бойових дій є «доходом» та «власністю» (матеріальним інтересом, захищеним ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950р.), Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014р., зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п.52). Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005р. №5-рп/2005, від 29.06.2010р. №17-рп/2010, від 22.12.2010р. №23-рп/2010, від 11.10.2011р. №10-рп/2011). Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) встановлено, що окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, на момент нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок допомоги діяла ст.12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10рп/2008), яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325, а саме у розмірі 1491 грн., з огляду на наступне. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325, відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України, було вирішено затвердити «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань». Пунктом 3 вищезазначеної постанови було постановлено Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 16 квітня поточного року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». «Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» (затв. постановою КМУ від 08.04.2021р. №325) визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, а додатком до цього Порядку встановлено розміри виплати у 2021р. разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Згідно з вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України, разова грошова допомога до 5 травня у 2021р., зокрема, учасникам бойових дій виплачується у розмірі - 1491 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.12 Закону №3551-XII. Верховний Суд у рішенні від 08.04.2020р. у справі №826/25373/15 вказував, що подолання ієрархічної колізії нормативно-правових актів, тобто колізії, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу, здійснюється за таким правилом: у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу. Так, Конституція України, як акт найвищої юридичної сили встановлює, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими у відповідності до Конституції та законів України (ст.113). Вища юридична сила закону полягає, окрім іншого, у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. З огляду на викладене вище, з 27.02.2020р. норми і положення, зокрема ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У цьому випадку застосуванню підлягають положення ст.12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV, згідно з якою, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Отже, аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо необхідності виплати позивачу допомоги до 5 травня за 2021р. у недоплаченому розмірі, відповідно до приписів до ст.12 Закону №3551-XII (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком). Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій. Водночас, зі змісту поданої апеляційної скарги також слідує і те, що апелянт заперечує факт отримання ним процесуальних документів (ухвали про відкриття провадження у справі), що позбавило його можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів у судовому процесі. Тобто, першочерговою обставиною у розрізі наведених вище доводів відповідача (апелянта) є беззаперечне встановлення та з`ясування судом факту вручення відповідачу ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, а також копій позовної заяви з додатками. Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Згідно з ч.1 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Як передбачено ч.1 ст.11 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або ж обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Норми КАС України встановлюють для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам судового процесу, необхідність їх виклику та заслуховування у судовому засіданні. Статтею 174 КАС України регламентовано, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.251 цього Кодексу. При цьому, з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи одночасно надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Таким чином, передумовою для розгляду справи судом є, серед іншого, належне направлення учасникам справи ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви. Належність означає інформування учасників судової справи у спосіб та за формою, що передбачена процесуальним законодавством. Як уже встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. було прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою, відповідачу запропоновано протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, скеровані на електронну адресу відповідача (bolgrad_soc@odessa.gov.ua) згідно із супровідним листом суду попередньої інстанції від 10.01.2022р. №420/298/22/1512/22, що стверджується відповідною роздруківкою. Водночас, варто зазначити про те, що підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) офіційно розпочали своє функціонування з 05.10.2021р. За правилами пп.15.1 та 15.15 п.15 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Суд вручає судові рішення в паперовій формі. У відповідності до п.16 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Правила ж спрямування копій судових рішень було визначено у ст.167 КАС України (в редакції КАС України до 15.12.2017р.), а саме із урахуванням специфіки постановлення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, надсилання судового рішення здійснювалося безпосередньо рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У свою чергу, порядок вручення учасникам справи судового рішення визначається ст.251 КАС України, за змістом ч.5 якої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня. Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з ч.11 ст.251 КАС України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції доходить переконливого висновку про те, що надіслання апелянту копії ухвали від 10.01.2022р. про відкриття провадження у справі, а також копій позовної заяви з додатками відбулося не у спосіб, встановлений процесуальним законом. Матеріали даної справи не містять доказів направлення апелянту вищевказаних документів в паперовій формі поштовим відправленням. Натомість, згідно з довідкою суду першої інстанції від 05.05.2020р. №03.4.32-17438/20, відправка поштової кореспонденції призупиняється з 04.05.2020р. на невизначений термін. Отже, суд першої інстанції достовірно не встановив факт отримання відповідачем копії ухвали від 10.01.2022р. про відкриття спрощеного позовного провадження, а також копій позовної заяви з додатками. Направивши ці документи на електронну адресу: bolgrad_soc@odessa.gov.ua, суд 1-ї інстанції не зміг забезпечити її вручення відповідачу. Разом із тим, матеріалами даної справи не містять заяв (клопотань) відповідача про надіслання копії процесуальних документів на електрону адресу: bolgrad_soc@odessa.gov.ua. Тож, за відсутності у відповідача - суб`єкта владних повноважень зареєстрованої офіційної електронної адреси, враховуючи положення ст.251 КАС України, належним способом врученням копій процесуальних документів та копій позовної заяви з додатками є їх надсилання у паперовій формі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Статтею 6 Конвенції кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, а тому особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду. Відповідно практики Європейського суду з прав людини загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23.06.1993р., п.63, Серія А, №262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви №7942/05 та №24838/05, п.77, від 04.03.2014р.). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, п.119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27.10.1993р., п.33, Серія А №274). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Так, під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, п.п.17 та 18, від 06.02.2001р.). На національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або ж інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява №2430/06 та інші, п.36, від 31.05.2016р.). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, п.70, від 21.05.2015р., із подальшими посиланнями). Звідси, розгляд справи судом без здійснення спроб дізнатись, чи була позовна заява та інші процесуальні документи вручені сторонам або чи були останні повідомлені про наявний позов будь-яким іншим чином, фактично позбавить останніх можливості надати зауваження стосовно поданого позову та призведе до невиконання судом свого зобов`язання відносно дотримання закріпленого у ст.6 Конвенції принципу рівності сторін. Із урахуванням наведеного, обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд є реалізацією однією із основних засад адміністративного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Наведені висновки в повній мірі стосуються й такої форми адміністративного судочинства як розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Вищевикладене унеможливило участь відповідача у справі в суді 1-ї інстанції, поданням ним відзиву, пояснень, тощо. А тому, колегія суддів вважає доводи відповідача в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного процесуального законодавства. За правилами ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи той факт, що оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2022р. було ухвалено в порядку письмового провадження без належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі та неотримання останнім ухвали про відкриття провадження і копії позовної заяви, чим відповідач, зокрема, обґрунтовує свою апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність безумовних підстав, передбачених ч.3 ст.317 КАС України, для скасування цього рішення та ухвалення нового рішення суду у даній справі - про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року - скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправними дії Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язати Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 18.08.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко