Постанова 4850 № 360/571/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року справа №360/571/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., секретар Сізонов Є.С., за участі представника Луганської обласної прокуратури Ноздрьова С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. у справі № 360/571/21 (головуючий І інстанції Свергун І.О., повний текст складено 15.03.2021р. в м. Сєвєродонецьк Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів обласних прокуратур, з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення від 24.11.2020 № 43, визнання протиправним і скасування наказу від 24.12.2020 № 2036к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач-3), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора № 43 від 24.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язки керівника Луганської обласної прокуратури № 2036к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року; поновити ОСОБА_1 в структурі Луганської обласної прокуратури з 31.12.2020 на посаді прокурора Старобільської місцевої (окружної) прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді прокурора в органах Луганської обласної прокуратури; стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.12.2020 до моменту фактичного поновлення на роботі; внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 (а.с. 1-18). Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачеві протягом семи календарних днів з дня отримання ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в сумі 908,00 грн; позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160, 161 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; копій доданих до позовної заяви документів в одному примірнику (а.с. 21-22). Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року повернуто позовну заяву з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що жодних ухвал по даній справі (окрім оскаржуваної ухвали) позивач не отримував. Отже, строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання ухвали не порушено, а отже суд не мав підстав застосувати п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання і як наслідок незаконного повернення позовної заяви (а.с. 27-29). Під час апеляційного розгляду представник Луганської обласної прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги. Інші учасники справи до суду не прибули. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Луганської обласної прокураури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 3 статті 3 КАС України, передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. За вимогами ч. 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви та направляє її не пізніше наступного дня після її постановлення. За положенням частини 1 та 2 статті 241 КАС України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Відповідно до частини 5, 6 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Таким чином, вимогами процесуального законодавства передбачено надіслання судового рішення (ухвали) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси в електронній формі у порядку, визначеному законом. При цьому, суд зазначає, що чинним процесуальним кодексом розмежоване поняття офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Відповідно до підпункту 2 пункту 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Відповідно до частини 1, 2, 4, 5 - 8 статті 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 15 Розділу VII КАС України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Станом на теперішній час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує. В той же час, запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд". Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", за умови реєстрації особи в сервісі та її бажання отримувати документи за його допомогою. Матеріали справи не містять підтвердження реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) позивача на час звернення до суду із позовом в електронній формі через Електронний кабінет. В позовній заяві позивачем була зазначена адреса електронної пошти без зазначення офіційної електронної адреси. Отже, позивач на час подання позову визначив своє право на отримання копії судових рішень саме у паперовій формі. В матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа Луганського окружного адміністративного суду, з якої вбачається, що «оригінальне повідомлення надійшло в середу, 10 лютого 2021 11:12:42 від inbox@adm.lg.court.gov.ua, наступні адреси мали сповіщення про успішну доставку - ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Проте, матеріали справи не містять відповідної заяви позивача у порядку частини 1 статті 129 КАС України щодо надіслання йому тексту повістки та повідомлень на відповідну адресу електронної пошти. Отже, зазначена довідка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі та отримання нею ухвали суду. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульованої в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. Таким чином, суд вважає, що матеріали справи не дають підстав вважати про обізнаність позивача щодо існування ухвали про залишення позову без руху та як наслідок, наявності можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги не вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. у справі № 360/571/21- задовольнити. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. у справі № 360/571/21- скасувати. Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Повне судове рішення 07 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць Г.М. Міронова