Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5954/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5954/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 ( суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/5954/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: 17 жовтня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд: визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2022 №173 в частині визначення дати звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , кулеметника відділення снайперів зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2022 №59-РС; поновити солдата ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 на посаді кулеметника відділення снайперів зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки з 13.09.2022; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2022 року №173 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 , кулеметника відділення снайперів зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки - з 10 жовтня 2022 року, та провести відповідні розрахунки з грошового забезпечення; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати солдату ОСОБА_1 період вимушеного прогулу (перебування у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 ) з 13.09.2022 року по 10.10.2022 року до періоду проходження військової служби осіб рядового та сержантського складу, календарної та пільгової вислуги років; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до військової особової справи солдата ОСОБА_1 в частині вислуги років, періоду проходження військової служби та дати виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з урахуванням змін, внесених до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2022 №173; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2022 по 10.10.2022 в розмірі 38 777 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача з військової служби проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України особа звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Позивач зазначає, що на момент його виключення зі списків особового складу військової частини з ним не було проведено остаточний розрахунок, а грошові кошти надійшли 29.09.2022 та 10.10.2022. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.03.2022 №12, солдата ОСОБА_1 з 17.03.2022 призначено стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 197 окремого батальйону територіальної оборони, а також зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.07.2022 №99 з 01.07.2022 солдата ОСОБА_1 допущено до виконання обов`язків за посадою кулеметник відділення снайперів НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 02.09.2022 №358, виданого госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 , позивача на підставі статей 52-а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 09.09.2022 подав командиру роти рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я. 13.09.2022 командиром ВЧ НОМЕР_1 , на підставі наказу по особовому складу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2022 №59-РС, свідоцтва про хворобу №358 від 02.09.2022, виданого регіональною військово-лікарською комісією, видано наказ №173, яким солдата ОСОБА_1 , кулеметника відділення снайперів зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби за підпунктом б частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). При цьому, позивач у позовній заяві посилається на те, що остаточний розрахунок з ним проведений лише 10.10.2022, тобто після видання наказу про звільнення. Вважаючи вищезазначені накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232). Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Як встановлено ч.3 ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі Положення №1153/2008). Відповідно до пункту 251 Положення №1153/2008, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. Згідно пункту 260 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону. Відповідно до пункту 260 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров`я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров`я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку. Підпунктом "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється: за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Судом встановлено, що підставою для вирішення питання про звільнення позивача з військової служби послугувало свідоцтво про хворобу від 02.09.2022 №358, видане госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 , позивача на підставі статей 52-а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. При цьому колегія суддів зауважує, що у своєму позові позивач не ставить під сумнів законність процедури прийняття свідоцтва про хворобу від 02.09.2022 №358, виданого госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 . З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки позивача відповідно до висновку ВЛК визнано не придатним до військової служби, в свою чергу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на військовій службі, оскільки він є особою, яка не придатна до військової служби у відповідності до підпункту б частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Крім того, як зазначалось вище, після отримання 10.09.2022 військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 та свідоцтва про хворобу №358 від 02.09.2022, військовою частиною у той же день було підготовлено відповідні документи про звільнення позивача та направлено до військової частини НОМЕР_2 , яка уповноважена видавати наказ про звільнення згідно пункту 225 Положення №1153. Після видання військовою частиною НОМЕР_2 13.09.2022 наказу №59-РС про звільнення ОСОБА_1 , на підставі відповідного наказу військовою частиною НОМЕР_1 було видано наказ від 13.09.2022 №173. В даному випадку наказ від 13.09.2022 №59-РС про звільнення позивача з військової служби, прийнятий командиром військової частини НОМЕР_2 , не оскаржується позивачем. Отже, звільнення позивача відбулось за наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2022 №59-РС, а не за наказом відповідача. При цьому таке звільнення відбулось на законних підставах, оскільки позивачем не оскаржується зазначений наказ, так само позов не містить будь-якого обґрунтування незаконності причин звільнення позивача з військової служби. Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2022 по 10.10.2022, колегія суддів зазначає, що підставою для подання відповідного позову позивача є саме несвоєчасний розрахунок відповідача з позивачем при його звільненні з військової служби, а не факт незаконного звільнення позивача, при цьому факт здійснення всіх платежів, хоч і не в день звільнення позивачем не оскаржується, крім того порушення порядку проведення розрахунків з військовослужбовцем станом на дату виключення зі списків особового складу може бути підставою для вирішення питання щодо виплати такому військовослужбовцю грошової компенсації за затримку у розрахунку, але не питання щодо поновлення військовослужбовця на військовій службі. Проте, матеріалами справи підтверджено, що грошове забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 нараховується та виплачується ВЧ НОМЕР_2 , про що свідчить виписки з банківського рахунку позивача, які позивачем надано до позовної заяви, тоді якщо позивач вважає, що було порушено його право в частині отримання своєчасного розрахунку при звільненні, то відповідно має право звернутися до суду з позовною заявою до ВЧ НОМЕР_2 , яка відповідала за виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 з вимогами щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи сукупність викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 в адміністративній справі №280/5954/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров