Постанова 4852 № 205/5763/22(2-а/205/79/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 205/5763/22(2-а/205/79/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2022 (суддя Кривозуб О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- в с т а н о в и В: У вересні 2022р. позивач звернувся з адміністративним позовом до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська , в якому просив суд скасувати постанову серії БАВ №252291 від 30 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.10.2022 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду , Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доводи ОСОБА_1 про те, що його транспортний засіб електро скутер (мопед) має потужність мотору 1,2 кВт., у зв`язку з чим не є механічним транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації та обов`язкового отримання посвідчення водія (реєстраційних документів) - є помилковими, оскільки з 01 січня 2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів, як транспортних засобів та отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №252291 від 30 серпня 2022 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 3400,00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.126КУпАП. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 30серпня 2022року о 08год.45хв. ОСОБА_1 керував електро скутером, б/н, з електродвигуном без наявності відповідної категорії водійського посвідчення, чим порушив пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху. Матеріалами справи підтверджено, що з наявної в матеріалах справи копії чеку №73893 вбачається, що 03 серпня 2021 року було придбано електро скутер «AIMA» . Також судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи «Керівництва з експлуатації електро скутера «AIMA N 310»» у розділі «Технічні характеристики» зазначена інформація про потужність мотора електро скутера, яка складає 1 200 Вт . Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил). Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За визначеннями, наведеними у пункті 1.10 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У пункті 2.13 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 передбачено, що транспортні засоби належать, зокрема, до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Як вже зазначалось, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до частин 1, 2, 4, 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано, зокрема: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також інші документи, передбачені законодавством. Слід також враховувати, що відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. У пункті 3 Положення від 08.05.1993 року №340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Слід зазначити, за правилами частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також, виходячи з обставин справи, слід враховувати, що позивач заперечує правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення. Водночас, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Як свідчать характеристики транспортного засобу - Електроскутер «AIMA N 310», яким керував позивач, максимальна швидкість вказаного транспортного засобу становить до 60 км/год, потужність мотору транспортного засобу - 1200 Вт. При цьому, транспортний засіб - Електроскутер «AIMA N 310», яким керував позивач, хоча і не є механічним, але обладнаний електродвигуном потужністю менше 3 кВт, являється двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеду. Водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності. Таким чином, відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Положення від 08.05.1993 року №340, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов`язаний був мати посвідчення водія категорії «А1» та відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху і статті 16 Закону України «Про дорожній рух» виконати свій обов`язок, пред`являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія. Згідно перевіреної поліцейським інформації в базі Інформаційно-телекомунікаційні системи «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянин ОСОБА_1 , водійське посвідчення, у тому числі категорії А1, не отримував. Не дотримання, з помилкових міркувань, вказаних вимог позивачем не заперечується. Отже, висновки інспектора патрульної поліції є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, під час прийняття оспорюваної постанови інспектор патрульної поліції діяв на підставі та у межах своїх повноважень. Враховуючи, що відповідачами як суб`єктами владних повноважень належними доказами доведено правомірність свого рішення, суд визнає обґрунтованим вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху та, відповідно, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2022 скасувати. В задоволенні адмінстративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Олефіренко