Постанова 4814 № 619/6002/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 619/6002/21 Номер провадження 22-ц/814/2622/23Головуючий у 1-й інстанції Нечипоренко І.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Абрамова П.С., Панченка О.О., за участю секретаря Сальної Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Петренко Олени Миколаївни на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року до суду першої інстанції позивач звернувся із вказаним позовом, у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47194826 від 04.06.2019, прийняте Державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради щодо власника ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 09.12.2019, р. №3663, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування частини зазначеного житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 10.12.2019, р. №3676, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; припинити право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2019. У обґрунтування позову зазначав, що він за власні кошти за період з 1991 по 1995 роки побудував житловий будинок за указаною вище адресою, а в 2005 році була побудована баня. У 2006 році він звернувся до КПТІ «Інвенрос» та отримав технічний паспорт на будинок. Восени 2020 року він звернувся до Русько-Лозівської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, де дізнався, що його колишня дружина відповідач по справі, також звернулася з аналогічною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки за тією ж адресою, додавши витяг про власність на житловий будинок та технічний паспорт на цей будинок. При цьому стало відомо, що 30.05.2019 державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Богославець С.В. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на спірний житловий будинок. У подальшому його син ОСОБА_2 09.12.2019 подарував частку вищевказаного будинку своїй матері ОСОБА_3 та 10.12.2019 подарував іншу частину будинку. Яким чином син оформив право власності на будинок йому не відомо і не зрозуміло, що змусило звернутися до суду. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47194826 від 04.06.2019, прийняте Державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Богославець Сергієм Вололодимировичем щодо реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 09.12.2019, р. №3663, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 10.12.2019, р. №3676, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50129991 від 10.12.2019, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50124157 від 10.12.2019, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Петренко О.М., посилаючись на грубе порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що позивачем до позовної заяви не було додано жодного належного доказу в підтвердження викладених доводів в позовній заяві. Вказувала, що жоден документ доданий до уточненої позовної заяви, не підтверджує обставин будування позивачем спірного будинку і будь якого відношення до нього. Суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення рішення не звернув уваги на те, що позов подано до ОСОБА_8 , а в наданих документах зазначено прізвище « ОСОБА_9 ». (Договри дарування). Крім того, скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради, Харківської області Богославець Сергія Володимировича, його не було залучено до участі у справі, ні в якості відповідача, ні в якості третьої особи. Зазначала, що судом не було витребувано документації, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо власника ОСОБА_2 . Ураховуючи викладене, прохала скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Писаренка Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилався на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими. Вказував, що 16 травня 2019 р. ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 , його сина, бути представником у всіх установах та організаціях, з усіх питань пов`язаних з оформленням права власності на будинок АДРЕСА_1 та оформлення земельної ділянки. У подальшому ОСОБА_1 скасував вказану довіреність 31 травня 2019 року. Вважає, що рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року ухвалене без порушення норм законодавства, тому прохав відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що на ім`я ОСОБА_1 03.05.2006 року КПТІ «Інвенрос» виготовило технічний паспорт з поміткою «для газифікації» на незакінчений будівництвом будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-19). 16 травня 2019 року ОСОБА_1 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Харківського МНО Городніченко О.А. (р. №534), якою уповноважив ОСОБА_2 бути представником у всіх установах та організаціях по всім питанням, пов`язаним з оформленням його права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок та оформленням його права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 . Довіреність скасована 31.05.2019 на підставі заяви довірителя (а.с. 83). Відповідно до довідки Русько-Лозівської сільської ради від 27.08.2019 за вих. №02-22/1965 згідно погосподарської книги сільської ради № 3 за ОСОБА_1 , 1953 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 значиться земельна ділянка площею 0,15 га (а.с. 13). За даними Відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.09.2019 земельна ділянка за указаною адресою не надана у власність або постійне користування в межах населених пунктів (а.с. 12). 30 травня 2019 року Державним реєстратором КП «Постачальник послуг «Солоницівської селищної ради» Богославець С.В. на підставі технічного паспорту, виданого 21.05.2019 ТОВ «НБК Київ» та довідки №89, виданої 21.05.2019 ТОВ «НБК Київ» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47194826 від 04.06.2019 на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , про що свідчать дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №228782183) (а.с. 5). ОСОБА_2 09.12.2019 подарував ОСОБА_3 у власність частину спірного житлового будинку на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за р. №3663 (а.с. 7). Відповідно до договору дарування від 10.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за р. №3676, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 у власність частину спірного житлового будинку (а.с. 9). За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 являється власником спірного житлового будинку в цілому (а.с.5). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первісна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_2 проведена з порушенням законодавства, а вимоги про визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію є похідними, так як відчужуючи на користь своєї матері ОСОБА_3 житловий будинок, ОСОБА_2 не мав права власності і діяв недобросовісно, оскільки, позивач надав довіреність сину на оформлення права власності на житловий будинок на своє ім`я, а не на ім`я ОСОБА_2 . Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) зазначено, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15). У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18). За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки власник майна, що вибуло з його власності позо його волею, має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України ). Судовий збір за подачу апеляційної скарги складав 6810,00 грн. Відповідно до банківської квитанції, судовий збір за подання апеляційної скарги, сплатила ОСОБА_3 . Таким чином з позивача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6810,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Петренко Олени Миколаївни - задовольнити частково. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року- скасувати, ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6810,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 серпня 2023 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді П.С. Абрамов О.О. Панченко