Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/5039/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/5039/21 Номер провадження 22-ц/814/2347/23Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Абрамова П.С. Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільнусправу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2022 року, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду першої інстанції, у якому прохав стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 39 053,20 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 грн. В обґрунтування позову вказував, що між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 02.03.2020 року на підставі кредитного договору № 1001564321201видано кредит у сумі 35 788,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином тривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23 листопада 2021 року складає 39053,20 грн, з яких: 19442,02 грн - заборгованість за кредитом; 0,98 грн - заборгованість процентами; 19610,2 грн - заборгованість за комісією, 0 грн.- штрафні санкції. Ухвалою суду від 01.09.2022 року скасовано заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24.06.2022 року по справі №539/5039/21 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11.10.2022 року позов АТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 39053,2 з яких:19442,02 грн. - заборгованість за кредитом; 0,98 грн. - заборгованість за процентами; 19610,2 - заборгованість за комісією; 0 грн. - штрафні санкції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість рішення, неповноту встановлення обставин справи, прохала скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що в ухваленому рішенні немає жодних посилань на витребувані судом докази та наслідки їх витребування. Вказувала, що кредитний договір не укладався (його оригінал не був наданий Банком суду для ознайомлення), натомість до позовної заяви долучено копію заяви №1001564321201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.03.2020 року. Вважає, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування, яка наявна в матеріалах справи є неналежним доказом оскільки такий документ укладається для отримання будь-яких послуг в АТ «ПУМБ» та не містить підпису відповідача, реквізитів, відомостей які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо нарахування відсотків, комісій та їх розмір, а також матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів. Зазначала, що за відсутності повного кредитного договору як такого, коректність проведених розрахунків є сумнівною, а заборгованість за комісією взагалі відсутня. Від АТ «ПУМБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що відповідач не довела належними доказами в порядку ЦПК України безпідставність позовних вимог Банку та необгрунтованість рішення і його невідповідність вимогам закону. Банк довів свої позовні вимоги належним чином. Банк вказував, що ним було доведено свої позовні вимоги, до позовної зави були надана належним чином посвідчена копія кредитного договору та інші докази кредитування відповідача. Щодо не виконання ухвали суду від 14.09.2022 про витребування доказів, банк зазначив, щотака на адресу Банку не надходила, відповідно, в діях Банка відсутні порушення чи ігнорування вимог суду. Ураховуючи викладене, прохав оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Я встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2020 року ОСОБА_1 уклала та підписала Заяву № 1001564321201 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 надано кредит в сумі 35788 гривень для загальних споживчих цілей, розмір процентної ставки 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99% та кінцевий термін повернення 24 місяці, що підтверджується заявою № 1001564321201 від 02.03.2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, меморіальним ордером № TR.41322036.72183.8810 від 02.03.2020 року, ( а.с. 6, 13). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001564321201 від 02.03.2020 року станом на 23.11.2021 року заборгованість відповідача становить 39053,2 гривень, яка складається з : 19442,02 грн - заборгованість за кредитом; 0,98 грн - заборгованість процентами; 19610,2 грн - заборгованість за комісією, 0 грн.- штрафні санкції. (а.с. 16-17). Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти, у встановленому договором розмірі, однак відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється. Відповідно до Заяви №1001564321201 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 02.03.2020 року встановлено, що клієнт підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування, погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі Дистанційні канали обслуговування, а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджує свою згоду нам укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах. Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 760 від 11.06.2019 року ( а.с. 7-12). Відповідно до меморіального ордеру № TR.41322036.72183.8810 від 02.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 отримала суму кредиту у розмірі 35788,00 гривень. (а.с.13) Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів». Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ч. 1 ст. 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст.203 цього Кодексу. Частинами 1, 3ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст.11 Закону №1023-XII, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». За змістом ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Статтями 2,47 Закону № 2121-III, передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. При цьому, відповідачем не надано суду жодного належного доказу, який би підтверджував та доводив обставини ненадання позивачем інформації про умови кредитування та на підтвердження того, що оспорений договір є несправедливим. Встановлено, що відповідач особисто підписала заяву № 1001564321201 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», про що свідчить її підпис на даній заяві, в заяві чітко обумовлено суму кредиту, строк надання кредиту, розмір річної процентної ставки та розмір щомісячної комісії. Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 35 788,00 грн. підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - меморіальним ордером № TR.41322036.72183.8810 від 02.03.2020 року. Підписавши заяву про. приєднання, відповідач висловила свою згоду з фактом отримання кредиту та порядком і умовами його погашення, заява містить усі суттєві умови, які притаманні зобов`язанню. На момент укладення кредитного договору набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні витрати за споживчим кредитом, до яких належать проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування та повернення кредиту, відтак втратила чинність норма Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняла кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», передбачено умовами кредитного договору. Разом з тим відповідно до виписки /особового рахунку за період з 02.03.2020 по 23.11.2021 ОСОБА_1 зараховано на картковий рахунок та надано кредитні кошти у розмірі 35 788,00 грн 02.03.2023 року. Відповідно до виписки 04.05.2020, 29.05.2020, 02.07.2020, 03.08.2020, 02.10.2020, 08.10.2020 ОСОБА_1 погашала заборгованість за кредитом (а.с.30) Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та частково їх погашала. Тому апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами факту користування нею кредитним коштами, а саме отримання коштів, тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним судом. У свою чергу зміст поданих Банком доказів дає підстави стверджувати про існування між сторонами кредитного договору, користування відповідачкою наданими банком кредитними коштами, а також наявність заборгованості за кредитним договором. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо не укладення між сторонами кредитного договору. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Щодо невиконання Банком ухвали суду від 14.09.2022 року, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів отримання ним вказаної ухвали. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність оригіналу кредитного договору, не впливає на правильність вирішення спору та не спростовує отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Таким чином доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, висновків суду не спростовують та на правильність постановленого рішення не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 серпня 2023 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді П.С. Абрамов В.П. Пікуль