Ухвала ККС ВС № 759/1736/23

Ухвала Іменем України 18 серпня 2023 року м. Київ провадження № 51-4670 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року відносно ОСОБА_4 . Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 8 лютого 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 8 липня 2022 року, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 2 роки. Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін. За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 18 січня 2023 року близько 17:45 год., перебуваючи в торгівельному залі магазину «ЕкоМаркет», що розташований по вул. Тулузи, 15 у м. Києві, в умовах воєнного стану, намагався повторно, таємно викрасти чуже майно, а саме упаковку розчинної кави Jacobs Monarch на загальну суму 299, 66 грн., що належить TOB «Аванта», однак не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки був зупинений працівником магазину. Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв`язку з допущеним, на його думку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України і, як наслідок, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_4 внаслідок м`якості. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора. Мотиви Суду Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_4 .Натомість, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, положень ст. 75 КК України, в результаті чого останньому призначено покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості. На думку колегії суддів ці доводи є безпідставними. Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно зі статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Із аналізу судового рішення вбачається, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Обираючи міру примусу, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 (його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога; на час розгляду провадження в суді першої інстанції працевлаштувався, проходив випробувальний термін та після його проходження має офіційно працювати); в результаті кримінального правопорушення потерпілій юридичній особі викрадене майно було повернуто, також розмір можливої шкоди, що міг бути завданий потерпілій особі - 299 грн.; наявність обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, активне сприяння у розкритті злочину, повне визнання своєї вини, відсутність шкоди для потерпілої юридичної особи), а також обставини, що обтяжує покарання (рецидив злочину). Ураховуючи зазначене, суд хоча й визнав за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, але, з огляду на обставини справи та особу винного, визнав також і за можливе звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку, протягом якого буде здійснюватися контроль за поведінкою ОСОБА_4 . Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, положень ст. 75 КК України, в результаті чого ОСОБА_4 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи її без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими. Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги дані про те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, та наявність обставини, що обтяжує покарання, - рецидив злочину. Разом з тим, вартість упаковки кави розчинної, яку намагався викрасти ОСОБА_4 , становила 299,66 грн., що на 31 гривню 19 копійок перевищує суму викраденого майна, при перевищенні якої настає кримінальна відповідальність. Виходячи з обставин вчиненого злочину, апеляційний суд вважав за можливе досягти мети покарання шляхом звільнення обвинуваченого від його відбування із іспитовим строком. Судом апеляційної інстанції, окрім вищезазначеного, також враховано й те, що ОСОБА_4 працює неофіційно монтажником вентиляційних систем в Холдінговій компанії "Електромонтажвентиляція". Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим, призначеним з урахуванням принципу індивідуалізації покарання. З огляду на вартість майна, яке було предметом злочину, поведінку обвинуваченого після його виявлення працівниками охорони магазину, визнання вини, повернення майна володільцю, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень статей 75, 76 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість колегія суддів апеляційного суду не вбачала. З такими висновками погоджується й колегія суддів касаційного суду. Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду, яка відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення, у касаційній скарзі прокурора не наведено. Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надану до неї копію судового рішення, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. З цих підстав Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року відносно ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3