Ухвала КЦС ВС № 361/9871/21

Ухвала 17 серпня 2023 року м. Київ справа № 361/9871/21 провадження № 61-11607ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 8 000 доларів США. Броварський міськрайонний суд Київської області своїм рішенням від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 8 000 доларів США. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Київський апеляційний суд своєю постановою від 05 липня 2023 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області залишив без змін. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Станом на дату відкриття провадження у цій справі (10 грудня 2021 року) встановлений Національним банком України офіційний курс гривні до долара США складав 27,1013 грн за 1 долар США. Предметом позову у цій справі є стягнення боргу за договором позики, тобто ціна позову становить 216 810,40 грн (8 000 доларів США х 27,1013 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних і окремого визнання її такою не потребує. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані судові рішення у подібних правовідносинах суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду. Також, посилаючись на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявниця вказала, що вона буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи, оскільки в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа № 361/6743/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійним. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункти «а», «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження немає. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішеннь заявниця посилається на: - пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку); - пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3 частини третьої статті 389 ЦПК України). Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. До касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Клопотання мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а тому наявні підстави для його зупинення. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках. Доводи ОСОБА_1 не свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, оскільки в обґрунтування наведених у клопотанні обставин заявниця не надала доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається. Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити. Суд звертає увагу заявниці, що у разі вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, остання не позбавлена права повторно звернутися із заявою (клопотанням) про зупинення виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, з наведенням обґрунтування вищевказаними доказами. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Керуючись статтями 389, 394, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у даній справі. Витребувати з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/9871/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовити. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук