Постанова 4824 № 755/4982/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 року місто Київ Справа № 755/4982/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/10994/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О. В., суддів Мазурик О. Ф., Немировської О. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року про передачу справи за підсудністю (постановлену у складі судді Катющенко В. П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ У червні 2022 року ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»: - заборгованість за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 67 508 грн 61 к.; - інфляційну складову боргу у розмірі 14 456 грн 05 к. та 3% річних у розмірі 6 012 грн 56 к., судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 481 грн. Позов обґрунтовували тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й в кв. АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ». Вказувало, що споживачі зобов`язані оплачувати комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Користувачем та споживачем послуг квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 . Однак, відповідач з жовтня 2016 року не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення та з квітня 2018 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість загальна сума якої становить 67 508 грн 61 к.: 55 216 грн 07 к. заборгованість за послугу з централізованого опалення, 12 292 грн 54 к. заборгованість за постачання гарячої води. Крім того, враховуючи положення ст. 625 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу та 3% річних. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва. Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 31 травня 2023 року, згідно поштової відмітки, направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року та направити справу на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що до даних правовідносин застосовуються загальні правила підсудності. Вказує, що спори про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна мають розглядатись за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. Зазначає, що оскільки позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги щодо утримання майна за адресою АДРЕСА_4 - справа має розглядатись за місцем знаходження майна, тобто в Дніпровському районному суді міста Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. 14 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу відповідача задовольнити. Вказують, що враховуючи норми чинного законодавства спір має розглядатись за правилами виключної підсудності за місцем знаходження майна. Згідно ч. 9 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як визначено ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає. Передаючи справу на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва суд першої інстанції виходив з того, що зідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Тому, враховуючи предмет позову та беручи до уваги те, що відповідач має зареєстроване місце проживання у Солом`янському районі м. Києва до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила підсудності. Колегія суддівне погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України). Статтями27,28,30 ЦПК Україниврегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності. За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2ст.27 ЦПК Українипередбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно до п. п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна. Спір про право, якийвиник з приводунадання житлово-комунальних послуг щодо обслуговування житлового будинку(квартири)є спором з приводу нерухомого майна. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. Як встановлено з матеріалів справи, позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних. Тобто, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що надаються для утримання майна. В даному випадку підлягають застосуванню правила виключної підсудності зач. 1ст. 30 ЦПК України. Тому висновок суду, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні правила підсудності за ч. 1 ст. 27 ЦПК України - є помилковим. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційним судом встановлено, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи тому ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року про направлення справи за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року про передачу справи за підсудністю - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України Повний текст постанови складено 11 серпня 2023 року. Суддя-доповідач О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська