Постанова 4802 № 565/279/22

Справа № 565/279/22 Головуючий у 1 інстанції: Бренчук Г. В. Провадження № 22-ц/802/744/23 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за період відсторонення від роботи за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона працює на посаді вчителя математики у Вараському ліцеї №

1. Наказом Вараського ліцею № 1 від 05 листопада 2021 року № 313-к/тр її відсторонено від роботи (учителя математики Вараського ліцею № 1) у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов`язків, без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця. Позивач ОСОБА_3 вважає цей наказ незаконним, зокрема через його передчасність, оскільки наказ Міністерства охорони здоров`я України (далі МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» набрав чинності тільки з 09 листопада 2021 року, тому директор Вараського ліцею № 1 не міг керуватися ним при виданні наказу про відсторонення від роботи. Таким чином на час пред`явлення позову до суду не існувало встановленого законом порядку здійснення відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень. Також обов`язок директора ліцею на відсторонення її від роботи з підстав ухилення або відмови від обов`язкового щеплення проти інфекцій виникає лише за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, однак ці подання відсутні. ОСОБА_3 вважає, що директор ліцею, вимагаючи у неї довідку про абсолютні протипоказання або документ, який підтверджує наявність щеплення, порушила право на повагу до приватного життя. Через зміни в організації виробництва та зміну істотних умов праці у зв`язку із набранням чинності наказу МОЗ України № 2153 та п. 46 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 директор ліцею мав повідомити про можливе відсторонення не пізніше ніж за два місяці, чим забезпечити їй час на реалізацію права на працю або перевести на дистанційну роботу. Також у директора не було підтвердження того, що вона ухилялася від проведення обов`язкового профілактичного щеплення. Ураховуючи викладене, позивач ОСОБА_3 , посилаючись на заборону дискримінації у сфері праці, на клінічно експериментальну вакцинацію від СОVID-19, право на недоторканність, просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ Вараського ліцею № 1 від 05 листопада 2021 року № 313-к/тр «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_3 »; зобов`язати Вараський ліцей № 1 допустити ОСОБА_3 до роботи на посаді вчителя математики у Вараському ліцеї № 1; зобов`язати Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 заробітної плати в період з дати відсторонення, тобто з 08 листопада 2021 року, та до дати допуску ОСОБА_3 до роботи шляхом виконання посадових обов`язків згідно з посадовою інструкцією вчителя математики Вараського ліцею №

1. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі Вараський ліцей № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради просили апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17травня 2023 року провадження у справі в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_3 до Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради про поновлення на роботі закрито. Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та про стягнення заробітної плати за період відсторонення скасовано, а справу у цій частині передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 працює у Вараському ліцеї № 1 Вараської міської територіальної громади на посаді вчителя математики. Володимирецьке управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області листом № 17/17-01-14/150-21 від 03 листопада 2021 року «Про відсторонення працівників від роботи» повідомило начальника Управління освіти Вараської міської ради про те, що особи, які відповідно до наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не пройшли курс вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19, відповідно до постанови КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 року підлягають відстороненню від роботи керівником закладу шляхом видання наказу або розпорядження з обов`язковим доведенням його до відома особи, яка відсторонюється від роботи. На зборах трудового колективу 20 жовтня 2021 року, на яких була присутня позивач, директор Вараського ліцею № 1 ОСОБА_4 поінформувала, що на виконання наказу МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» з 08 листопада 2021 року можливе відсторонення від роботи невакцинованих працівників. На зборах ухвалено, зокрема, підготовити персональні повідомлення про можливе відсторонення невакцинованих працівників від роботи з 08 листопада 2021 року. У листі-повідомленні № 1 № 01-13/284 учителю математики ОСОБА_3 запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень та повідомлено що, за умови відсутності зазначених документів 08 листопада 2021 року позивача буде відсторонено від роботи відповідно до ст. 46 КЗпП України без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця. ОСОБА_3 ознайомлена з повідомленням про можливе відсторонення від роботи, однак вчинити особистий підпис про ознайомлення із повідомленням відмовилася, що підтверджується копією акту № 4 від 02 листопада 2021 року. Позивачем не надано роботодавцю медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, що могло б стати підставою для неможливості її відсторонення. Наказом директора Вараського ліцею № 1 № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_3 » відсторонено від роботи ОСОБА_3 , учителя математики Вараського ліцею № 1, у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов`язків, без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця. Наказом директора Вараського ліцею № 52-к/тр від 01 березня 2022 року зупинено дію наказу директора Вараського ліцею № 1 № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_3 » до завершення воєнного стану в Україні та допущено ОСОБА_3 до роботи учителя математики з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є працівником закладу освіти, а тому підлягає обов`язковій вакцинації, від проведення якої відмовилась, і медичного висновку про наявність у неї протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не надала, а тому наявні підстави для висновку про правомірність дій відповідача, який відсторонив останню від роботи без збереження заробітної плати. Право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для захисту здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право позивача на повагу до приватного життя та право на працю. Тому втручання у право позивача на працю ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Однак з такими висновками суду не можна погодитись. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України). Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України). Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 46 КЗпП України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусуSARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №

595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивач могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України). Наведене також узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 166/1321/21 (провадження № 61-5514св22). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним і таким, що порушує її право на працю. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді учителя математики, а наказом відповідача від 05 листопада 2021 року 313-к/тр її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Однак при відмові у задоволенні позову суд не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації для позивача дистанційної роботи. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_3 , у зв`язку з чим наказ відповідача Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області про її відсторонення від роботи підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Враховуючи ту обставину, що відсторонення позивача ОСОБА_3 від роботи є незаконним, тому вона має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. У п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Аналогічне положення міститься в абз. 3 п. 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. За приписами пп. б п. 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 розділу 4 Порядку). З довідки про доходи від 03 серпня 2023 року № 215, виданої Управлінням освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_3 у вересні 2021 року становив 14 926 грн 83 коп., а у жовтні 2021 року 15 533 грн 30 коп. (а.с.13). Розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи становить 720 грн 47 коп. (14 926 грн 83 коп. + 15 533 грн 30 коп. /42 робочі дні). Як уже зазначалося, наказом директора Вараського ліцею № 52-к/тр від 01 березня 2022 року зупинено дію наказу директора Вараського ліцею № 1 № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_3 » до завершення воєнного стану в Україні та допущено ОСОБА_3 до роботи учителя математики з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Виходячи з вищенаведеного, період відсторонення позивача від роботи слід обраховувати з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року. Кількість робочих днів за цей період становить 81 день. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу за час відсторонення позивача від роботи складає: 720 грн 47 коп. (середньоденна заробітна плата за два місяці перед відстороненням) х 81 день (робочі дні за період з 08 листопада 2021 по 28 лютого 2022 року) = 58 358 грн 07 коп. Отже, з відповідача Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської областіна користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню 58 358 грн 07 коп. середнього заробітку за час відсторонення від роботи. Водночас колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до відповідача Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради необхідно відмовити, оскільки права позивача порушені саме роботодавцем, який має відповідати за цим позовом, а Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради є неналежним відповідачем у цій справі. Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , тому з відповідача Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 977 грн 20 коп., а всього 3 969 грн 60 коп. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вчителя математики ОСОБА_3 . Стягнути з Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 58 358 (п`ятдесят вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 07 копійок. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи відмовити. Стягнути з Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_3 понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят десть) гривень Постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи за один місяць допустити до негайного виконання. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: