Постанова 4806 № 306/1862/16-ц

Справа № 306/1862/16-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 05 липня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г. за участю секретаря ЗУБАШКОВА М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 306/1862/16-ц за заявою стягувача ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів у виконавчих провадженнях № 55384899, № 55385071, № 55384405 і № 55383916 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та сплаченого судового збору, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Свалявського районного суду від 18 листопада 2021 року, повний текст якої складено 18 листопада 2021 року, головуюча суддя Вінер Е.А., - встановив: Стягувач ОСОБА_1 05.11.2021 звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у справі № 2-266/2000 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків. Мотивував заяву таким. Рішенням Свалявського районного суду від 18.05.2000 у справі № 2-266/2000, яке набрало законної сили 29.05.2005, стягнуто на його користь із ОСОБА_2 16236,00 грн. Виконавчий лист був виданий 29.05.2005 і був своєчасно пред`явлений до виконання. Оскільки під час виконання рішення Свалявським РВ ДВС виконавчий лист був утрачений, на підставі ухвали Свалявського районного суду від 05.10.2016 був виданий дублікат виконавчого листа, виконавче провадження було поновлене. Рішенням Свалявського районного суду від 29.08.2013 у справі № 306/1080/13-ц, яке набрало законної сили 09.10.2013, стягнуто на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 20717,24 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а також 207,00 грн судових витрат. Виконавчий лист був виданий 23.10.2013 і був своєчасно пред`явлений до виконання. Рішенням Свалявського районного суду від 18.10.2016 у справі № 306/1655/16-ц, яке набрало законної сили 31.10.2016, стягнуто на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 15717,77 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. 11.11.2016 були видані виконавчі листи зі строком пред`явлення до виконання до 31.10.2019 про стягнення з ОСОБА_2 : 15717,77 грн вищевказаних нарахувань; 551,20 грн судового збору та 84,00 грн за публікацію оголошення в пресі. Виконавчі листи були своєчасно пред`явлені до виконання. З часу пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Свалявського районного суду від 18.05.2000 у справі № 2-266/2000, минуло понад двадцять років, але рішення суду досі не виконане. Так само понад сім років і понад п`ять років не виконані й інші судові рішення. Свалявський районний відділ ДВС ігнорує усні та письмові заяви стягувача, не інформує його про хід виконання судових рішень. Виконавчі листи поверталися стягувачу без виконання. Так, 24.11.2017 були повернуті чотири виконавчі листи із вказівкою на строк повторного пред`явлення їх до виконання до 22.11.2020. 07.12.2017 стягувач ці виконавчі листи надіслав Свалявському РВ ДВС для виконання, документи були отримані адресатом 11.12.2017. Однак, постанови про відкриття виконавчих проваджень стягувачу не були надіслані. На чергову письмову заяву орган ДВС повідомив стягувачу листом від 29.10.2021, що постановами гол. держвиконавця ОСОБА_3 від 24.09.2018 виконавчі листи повернуті стягувачу без виконання із вказівкою на строк повторного пред`явлення їх до виконання до 24.09.2021. Ці постанови не надходили стягувачу та з невідомих причин 05.12.2018 були повернуті органу ДВС у зв`язку із закінченням строку зберігання рекомендованого поштового відправлення в органі поштового зв`язку. Отже, про строк, установлений для повторного пред`явлення виконавчих листів до виконання, стягувач не був обізнаний із незалежних від нього причин. Посилаючись на ці обставини, ґрунтуючись на положеннях ст. 433 ЦПК України щодо можливості поновлення пропущеного з поважних причин строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, стягувач ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів по цивільних справах № 306/1080/13-ц, № 306/1655/16-ц, № 306/1862/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу за договором позики в сумі 16236 грн, суми індексу інфляції 19256,00 грн, 3% річних 1461,24 грн, а всього 20717,24 грн заборгованості за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, оплаченого судового збору 207,00 грн, 14255,20 грн інфляційних витрат та суму 3% річних в розмірі 1462,57 грн, а всього 15717,77 грн. Ухвалою Свалявського районного суду від 18.11.2021 заяву задоволено, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів по цивільних справах № 306/1080/13-ц, № 306/1655/16-ц, № 306/1862/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу за договором позики в сумі 16236 грн, суму індексу інфляції 19256,00 грн, 3% річних 1461,24 грн, а всього 20717,24 грн заборгованості за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, оплаченого судового збору 207,00 грн, 14255,20 грн інфляційних витрат та суму 3% річних в розмірі 1462,57 грн, а всього 15717,77 грн. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості та доведеності, з того, що надіслані органом ДВС виконавчі документи не були вручені стягувачу, були повернені з пошти до органу ДВС, про що стягувач не був обізнаний, як не був обізнаний і щодо встановленого держвиконавцем строку для повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання, тому з поважних причин пропустив строк пред`явлення виконавчих документів до виконання і йому слід поновити цей строк. Боржник ОСОБА_2 оскаржив ухвалу суду як незаконну та необґрунтовану. Доводи скарги зводяться до того, що строк пред`явлення стягувачем виконавчих листів до виконання пропущений без поважних причин, оскільки боржник жодних коштів від стягувача за розписками не отримував і строк пропущений не з його вини. Право на продовження строку не є безмежним, а Свалявським районним судом 26.09.2016 виносилася ухвала в справі № 306/1862/16-ц, якою протиправно було задоволено подання держвиконавця про видачу дублікатів виконавчих листів, що викликає сумнів у неупередженості судді Вінер Е.А., яка в цій справі підлягала відводу. Апелянт просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви стягувача відмовити. У відзиві на апеляцію стягувач ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначає, зокрема, що рішення суду тривалий час не можуть бути виконані, чим порушуються законні права стягувача, а боржник усіляко ухиляється від виконання рішень. Апеляційна скарга фактично не місить доводів, які б спростовували законність судового рішення. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: боржника ОСОБА_2 адвоката Бухтояророї О.В., яка апеляцію підтримала, стягувача ОСОБА_1 адвоката Вердієва І.К.-огли, який скаргу не визнав, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 367 ч. 1 ЦПК України). На час апеляційного розгляду встановлені такі обставини. На виконання рішення Свалявського районного суду від 18.05.2000 у справі № 2-266/2000 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яке набрало законної сили 29.05.2000, цей суд видав 30.05.2000 виконавчий лист на стягнення боргу в сумі 16236,00 грн (а.с. 5). Чинною ухвалою Свалявського районного суду від 26.09.2016 у справі № 306/1862/16-ц задоволено подання гол. держвиконавця Свалявського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про видачу дубліката виконавчого листа внаслідок втрати виконавчого документа при пересиланні, видано дублікат виконавчого листа по справі № 2-266/2000 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/61604289). На підставі ухвали Свалявського районного суду від 26.09.2016 у справі № 306/1862/16-ц цей суд 05.210.2016 видав дублікат виконавчого листа у справі № 2-266/2000 (а.с. 6). Рішенням Свалявського районного суду від 29.08.2013 у справі № 306/1080/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яке набрало законної сили 09.10.2013, стягнуто на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 за невиконання грошового зобов`язання, що виникло з рішення Свалявського районного суду від 18.05.2000 у справі № 2-266/2000, суму індексу інфляції у розмірі 19256,00 грн, 3% річних у розмірі 1461,24 грн, всього 20717,24 грн заборгованості за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а також 207,00 грн судових витрат (https://reyestr.court.gov.ua/Review/33252410). На виконання рішення Свалявського районного суду від 29.08.2013 у справі № 306/1080/13-ц цей суд видав 09.10.2013 виконавчий лист на стягнення боргу в сумі 20717,24 грн, а також 207,00 грн судового збору (а.с. 7). Рішенням Свалявського районного суду від 18.10.2016 у справі № 306/1655/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, яке набрало законної сили 31.10.2016, стягнуто на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 за невиконання грошового зобов`язання, що виникло з рішення Свалявського районного суду від 18.05.2000 у справі № 2-266/2000, інфляційні витрати в розмірі 14255,20 грн та 3% річних у розмірі 1462,57 грн, всього 15717,77 грн збитків, завданих несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, а також 551,20 грн судового збору та 84,00 грн за публікацію оголошення в пресі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62172123). На виконання рішення Свалявського районного суду від 18.10.2016 у справі № 306/1655/16-ц цей суд видав 11.11.2016 виконавчі листи на стягнення, відповідно, боргу в сумі 15717,77 грн і 551,20 грн судового збору та 84,00 грн за публікацію оголошення в пресі (а.с. 8, 9). Таким чином: щодо стягнення первісно присудженого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 16236,00 грн Свалявським районним судом був виданий виконавчий лист № 2-266/2000, який у подальшому був замінений дублікатом, виданим у справі № 306/1862/16-ц; щодо стягнення боргу в сумі 20717,24 грн, а також 207,00 грн судового збору Свалявським районним судом був виданий виконавчий лист № 306/1080/13-ц; щодо стягнення боргу в сумі 15717,77 грн і 551,20 грн судового збору та 84,00 грн за публікацію оголошення в пресі Свалявським районним судом був виданий виконавчий лист № 306/1655/16-ц. Виконавчі листи своєчасно пред`являлися стягувачем до виконання, однак, реально не виконувалися, пред`являлися стягувачем повторно, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10-36 та ін.). Рішення суду у справах № 2-266/2000 (№ 306/1862/16-ц) (понад 20 років), № 306/1080/13-ц (понад 8 років) і № 306/1655/16-ц (понад 5 років) на час розгляду справи судом першої інстанції не виконані. 07.12.2017 стягувач ОСОБА_1 учергове пред`явив до Свалявського РВ ДВС для примусового виконання раніше повернені йому без виконання та відміток про причини такого повернення виконавчі листи, видані у справах № 306/1862/16-ц, № 306/1080/13-ц і № 306/1655/16-ц (а.с. 50-52). Заявою від 29.10.2021 стягувач ОСОБА_1 просив Свалявський РВ ДВС повідомити про хід виконання рішень за пред`явленими до виконання виконавчими документами (а.с. 62). Листом від 29.10.2021 № 4560/19.8-20/28635 Свалявський відділ ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомив стягувача, що 24.09.2018 держвиконавцем винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях № 55384899, № 55385071, № 55384405 і № 55383916 на підставі ст. 37 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом на адресу АДРЕСА_1 , однак, згідно відмітки Укрпошти рекомендований лист повернуто на адресу відділу 05.12.2018 у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 63). Як зазначено у листі від 29.10.2021 № 4560/19.8-20/28635, його додатком є конверт рекомендованого листа від 05.12.2018 та його вміст: оригінали виконавчих листів 306/1080/13-ц від 23.10.2013, 306/1862/16-ц від 05.10.2016, 306/1655/16-ц від 11.11.2016 і 306/1655/16-ц від 11.11.2016. Отже, у грудні 2018 року стягувач ОСОБА_1 повернуті йому органом ДВС виконавчі документи не отримав, вони йому фактично були повернуті лише майже через три роки, після чого він одразу звернувся до суду з метою поновлення строку повторного пред`явлення виконавчих листів до виконання. Листом від 01.09.2022 № 2836/20.6-38/22801 та доданими до нього документами Свалявський відділ ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) поінформував апеляційний суд про, що виконавчі провадження, які здійснювалися на виконання вищезгаданих рішень суду, знищені 07.02.2022 за спливом строку їх зберігання, а 10.12.2021 ОСОБА_1 на підставі ухвали Свалявського районного суду від 18.11.2021 пред`явив виконавчі листи до повторного виконання, постановами держвиконавця від 10.12.2021 відкриті виконавчі провадження: № 67850020 за виконавчим листом № 306/1655/16-ц (борг у сумі 15717,77 грн); № 67850731 за виконавчим листом № 306/1655/16-ц (551,20 грн судового збору та витрати в сумі 84,00 грн); № 67849685 за виконавчим листом № 306/1080/13-ц (борг у сумі 20717,24 грн і 207,00 грн судового збору); № 67851022 за виконавчим листом № 306/1862/16-ц (борг у сумі 16236,00 грн) (а.с. 115-119, 126, 158, 173, 189 та ін.). Зважаючи на зміст листа від 01.09.2022 № 2836/20.6-38/22801, додані до нього документи та на обставини справи, на час звернення стягувача ОСОБА_1 до суду для поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання і на час вирішення цього питання судом першої інстанції виконавчі провадження № 55384899, № 55385071, № 55384405 і № 55383916 ще не були знищені, а виконавчі провадження № 67850020, № 67850731, № 67849685 і № 67851022 ще не могли бути відкриті. На запит апеляційного суду Свалявський відділ ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) листом від 03.04.2023 № 1934/23.6-19/15237 повідомив, що виконавчі провадження № 67851022, № 67850731, № 67850020 і № 67849685 об`єднані у зведене виконавче провадження № 68766986 (а.с. 230). Закон України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV), який був чинним до 05.10.2016 (ст.ст. 22, 23), і Закон України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), який набрав чинності з 05.10.2016 (ст. 12), передбачали (передбачають), що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання; після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується; у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час ухвалення судом рішення про стягнення боргу), що відповідає положенням ст. 18 редакції цього Кодексу, чинної з 15.12.2017. Особа, на користь якої судом ухвалено рішення, управі вимагати його виконання. Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 і ст. 431 ЦПК України відповідних редакцій ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Європейський суд з прав людини у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) відповідно до практики Суду в контексті оцінки дій держави та її органів у питаннях виконання судових рішень, що набрали законної сили, зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; Суд вказав на неприпустимість та несумісність з положеннями Конвенції практики, коли особа, яка домоглася від національного органу остаточного рішення, за виконання якого несуть відповідальність органи влади України, наражається на ризик бути позбавленою можливості скористатися вигодами такого рішення відповідно до Конвенції; фактори, які впливають на невиконання судового рішення, перебувають в межах контролю держави, яка не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації (п.п. 51, 53, 54, 73, 83, 85, 88 та ін.). Відповідні позиції висловлені ЄСПЛ і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV, ст. 1 Закону № 1404-VIII). Як випливає з вищевикладеного, ухвалене на користь ОСОБА_1 судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 16236,00 грн не виконане, що потягло ухвалення ще двох судових рішень про стягнення збитків, завданих несвоєчасним виконанням цього грошового зобов`язання, які, своєю чергою, теж не виконані, хоча стягувач ОСОБА_1 неодноразово пред`являв їх до виконання. Розумного та обґрунтованого пояснення такої явно надмірної тривалості виконання судових рішень у справі немає. Закон № 1404-VIII передбачає строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа до виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили (ст. 12 ч.ч. 1, 2) та містить норму про те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»). За правилами, встановленими ст. 12 ч. 6 Закону № 1404-VIII, ст. 433 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Наведені вище обставини є достатніми для задоволення заяви стягувача ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, позаяк він об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості пред`явити виконавчі документи до виконання в межах установленого законом строку, хоча як стягувач діяв своєчасно та правомірно. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав заяву стягувача доведеною, причини пропущення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання поважними та поновив цей строк. На час розгляду справи апеляційним судом виконавчі провадження за всіма виконавчими документами, що видавалися у справах № 2-266/2000 (№ 306/1862/16-ц), № 306/1080/13-ц і № 306/1655/16-ц, об`єднані у зведене виконавче провадження № 68766986, у рамках якого вирішуються й питання щодо строку виконання пред`явлених виконавчих документів. Апеляція боржника ОСОБА_2 не містить жодних доводів, які б спростовували обґрунтованість і доведеність заяви стягувача ОСОБА_1 по суті, а пов`язування в ній питання про строк виконання рішень із тим, що апелянт не отримував присуджених із нього коштів не підлягає врахуванню, позаяк є неприпустимою спробою ревізії обов`язкового для виконання чинного рішення суду. Міркування в апеляції щодо незаконності ухвали суду про видачу дублікатів виконавчих листів, а також про упередженість головуючого безпідставні: відповідні ухвала суду є чинною та не оскаржувалася боржником; відвід судді боржником не був заявлений і жодних доказів упередженості судді в справі немає. Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію боржника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а законну ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Свалявського районного суду від 18 листопада 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 9 серпня 2023 року. Судді