Постанова 4806 № 306/2242/13-ц

Справа № 306/2242/13-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 06 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря МАЦОЛИ О.-Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 306/2242/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 19 березня 2021 року, повний текст якої складено 19 березня 2021 року, головуюча суддя Ганчак Л.Ф., - встановив: Відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шпуганич В.П., оскаржила ухвалу Свалявського районного суду від 19.03.2021, якою у поновленні строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 їй відмовлено. Апеляція мотивується тим, що ОСОБА_1 не отримала заочне рішення суду і його копію представник відповідачки отримав лише 18.09.2020 в приміщенні Закарпатського апеляційного суду під час ознайомлення з матеріалами справи. Про розгляд справи судом першої інстанції відповідачка не була повідомлена належним чином, а наявні в справі розписки про отримання судових повісток нею не підписувалися. У справі немає доказу отримання копії заочного рішення суду 05.11.2013, оскільки розписка не містить відомостей саме про вручення копії заочного рішення суду. Крім того, за даними Єдиного реєстру судових рішень указане заочне рішення суду було оприлюднене лише 30.12.2013. Про існування заочного рішення суду відповідачці стало відомо лише в липні 2020 року при оскарженні в апеляційному порядку, з цим погодився і апеляційний суд, коли ухвалою від 03.08.2020 поновив строк на апеляційне оскарження ухвали Свалявського районного суду від 10.07.2020. Відповідачці не був забезпечений належний доступ до суду, а суд, своєю чергою, не повинен створювати надто формальні перешкоди в такому доступі. Сторона просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: ОСОБА_1 адвоката Шпуганича В.М., який апеляцію підтримав, ТОВ «Кей-Колект» адвоката Дорош І.І., яка скаргу не визнала, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого. Як убачається з матеріалів справи, 29.08.2013 ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу та просило стягнути заборгованість: за кредитним договором № 11201152000 від 20.08.2007 у розмірі 267326,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на 07.08.2013 року 7.993 гривні за 1 долар США еквівалентно 2136737 грн 99 коп.; за кредитним договором № 11250557000 від 12.11.2007 у розмірі 210607,11 дол. США, що за курсом НБУ станом на 07.08.2013 року 7.993 гривні за 1 долар США еквівалентно 1683382 грн 63 коп.; судовий збір у розмірі 3441,00 грн (а.с. 2-3, 53 т. 1). Ухвалу судді Свалявського районного суду від 11.09.2013 про відкриття провадження в справі та матеріали позову відповідачка ОСОБА_1 отримала 17.09.2013 (а.с. 57 т. 1). Про розгляд справи відповідачка ОСОБА_1 повідомлялася судовими повістками, які містять її підписи про отримання повісток особисто 04.10.2013 і 16.10.2013 (а.с. 66, 68 т. 1). Оскільки в судові засідання відповідачка не з`явилася, Свалявський районний суд 25.10.2013 ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позов, стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитом № 11201152000 від 20.08.2007 у розмірі 2136737,99 грн, за договором № 11250557000 від 12.11.2007 заборгованість 1683382,63 грн, а також 3441,00 грн сплаченого судового збору (а.с. 74 т. 1). Копію заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 відповідачка ОСОБА_1 отримала особисто 05.11.203 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, про що свідчить її підпис на поштовому документі, на якому також вказано «заочне рішення» «306/2242/13 ц» (а.с. 81 т. 1). Справа містить документи, з яких випливає, що після ухвалення судом заочного рішення вирішувалося питання про видачу дублікатів виконавчих листів на виконання заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, про що відповідачка, яка, крім того, з 30.11.2015 користувалася правовою допомогою адвоката Козара М.М., була обізнана (а.с. 96-98, 103, 107, 114-115 т. 1). Представник ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні, в якому Свалявський районний суд ухвалою від 01.12.2015 відмовив ТОВ «Кей-Колект» у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строку для пред`явлення їх до виконання (а.с. 116-117 т. 1). За результатом апеляційного провадження, в якому брав участь представник боржниці ОСОБА_1 адвокат Козар М.М., а ОСОБА_1 надсилалися процесуальні документи та судові повістки (зокрема, повістка від 20.01.2016 була отримана нею рекомендованим поштовим відправленням 22.01.2016 особисто (а.с. 150 т. 1)), ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19.02.2016 ухвалу Свалявського районного суду від 01.12.2015 скасовано, заяву ТОВ «Кей-Колект» задоволено, видано дублікати виконавчих листів на виконання заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 та поновлено строк для пред`явлення їх до виконання (а.с. 119-122, 125, 127, 139, 141, 153, 157-160 т. 1). 13.06.2019 ТОВ «Кей-Колект» подало до Свалявського районного суду заяву про виправлення описки в заочному рішенні Свалявського районного суду від 25.10.2013, представник ОСОБА_1 адвокат Козар М.М. подавав 02.07.2019 і 10.07.2019 заяви про ознайомлення з матеріалами справи та про розгляд справи без участі відповідачки та її представника (а.с. 166-167, 169, 175 т. 1). Ухвалою Свалявського районного суду від 10.07.2019 було виправлено описку в резолютивній частині заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 (а.с. 177 т. 1). 02.07.2020 представник ОСОБА_1 адвокат Козар М.М. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а 09.07.2020 ОСОБА_1 підписала апеляційну скаргу на ухвалу Свалявського районного суду від 10.07.2019 (а.с. 183, 187-193 т. 1). Таким чином за обставинами справи та відповідно до встановленого відповідачці ОСОБА_1 , яка 05.11.2013 одержала копію заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013, а після цього в особі свого представника адвоката Козара М.М. брала участь у вирішенні різних процесуальних питань і спорів, пов`язаних з виконанням цього рішення суду щодо стягнення з неї коштів у вочевидь дуже великій сумі, було достеменно відомо про існування вказаного рішення задовго до липня 2020 року, як на це вона наразі посилається. З часу ухвалення судом указаного заочного рішення і до подання до Свалявського районного суду заяви від 25.09.2020 про перегляд заочного рішення суду від 25.10.2013 (7 років) ОСОБА_1 не заперечувала своєї обізнаності щодо ухвалення судом заочного рішення, що, власне, із очевидністю відповідає дійсним обставинам. 29.09.2020 відповідачка ОСОБА_1 подала датовану 25.09.2020 заяву про перегляд заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013, якою просила визнати причину пропущення строку на подачі цієї заяви поважною, поновити його, заочне рішення суду скасувати та призначити розгляд справи в загальному порядку (а.с. 225-230 т. 1). Заяву в частині поновлення процесуального строку було вмотивовано тим, що відповідачка не отримала це судове рішення, його копію представник отримав лише 18.09.2020 в приміщенні суду під час ознайомлення з матеріалами справи, про розгляд справи судом першої інстанції вона не повідомлялася, розписки про отримання судових повісток не підписувала. Ухвалою Свалявського районного суду від 19.03.2021 у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 відмовлено, в його скасуванні відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення процесуального строку. Суд першої інстанції виходив із відсутності поважних причин для поновлення процесуального строку, оскільки відповідачка своєчасно була обізнана щодо розгляду справи та ухваленого за його результатом рішення, активно брала участь у цій та в інших справах і не довела наявності підстав для поновлення процесуального строку. У заяві про перегляд заочного рішення і в апеляційній скарзі (а.с. 24-28 т. 2) ОСОБА_1 та її представник адвокат Шпуганич В.П. стверджували, серед іншого, що про існування заочного рішення суду відповідачці стало відомо лише в липні 2020 року при оскарженні в апеляційному порядку ухвали Свалявського районного суду від 10.07.2020, з цим погодився і апеляційний суд, коли ухвалою від 03.08.2020 поновив строк на апеляційне оскарження цієї ухвали. Таке твердження є перекрученням дійсних обставин, що було обговорено зі сторонами в судовому засіданні 06.09.2021. Так, ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 03.08.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 10.07.2019 про виправлення описки в резолютивній частині заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013 (а.с. 199-200 т. 1). Ухвалою судді апеляційного суду вирішувалося також питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Свалявського районного суду від 10.07.2019, відповідне клопотання сторони мотивувалося тим, що відповідачка участі в розгляді справи не брала, про судове засідання не повідомлялася, копію судового рішення не отримувала, а про його існування її представник адвокат Козар М.М. дізнався 06.07.2020 при моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень. Оскільки те, що відповідачка не брала участі в судовому засіданні, а копія оскаржуваної ухвали їй не надсилалася знайшло своє підтвердження, процесуальний строк був поновлений. Тобто, йшлося саме про обставини вирішення судом питання про виправлення описки в судовому рішенні та про відповідну ухвалу, строк апеляційного оскарження якої відповідачка просила поновити. Апеляційний суд не робив жодних висновків з приводу заочного рішення Свалявського районного суду від 25.10.2013, моменту ознайомлення з ним відповідачки, строку його оскарження тощо. Ба більше, в апеляційній скарзі на ухвалу Свалявського районного суду від 10.07.2019 відповідачка ОСОБА_1 неодноразово природньо зазначала про ухвалення Свалявським районним судом 25.10.2013 заочного рішення, вказувала на те, що на виконання цього рішення тривають виконавчі дії (а.с. 190 т. 1 та ін.) і жодним чином не стверджувала про те, що про існування цього рішення їй не було відомо або про те, що про нього вона дізналася лише у зв`язку з оскарженням ухвали суду від 10.07.2019. Твердження ОСОБА_1 про те, що судові повістки під час розгляду справи у 2013 році, а також заочне рішення суду вона не отримувала, документи не підписувала голослівні, відповідні обставини нею не спростовані. За приписами ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, заочне рішення могло бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку належало подати протягом десяти днів з дня отримання копії рішення (ст. 228 ч.ч. 1, 2). Зазначена редакція ЦПК України встановлювала загальні правила щодо процесуальних строків під час провадження в цивільних справах, зокрема, передбачала, що: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 ч.ч. 1, 2); суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин; питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ; одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання (ст. 73 ч.ч. 1, 2, 3). За змістом положень ст.ст. 230, 231 цієї редакції ЦПК України, у разі надходження заяви про перегляд заочного рішення суд вирішує питання про прийняття цієї заяви і якщо форма заяви (ст. 229) дотримана, а заява приймається, то вирішується передусім питання щодо поновлення процесуального строку в разі заявлення відповідного клопотання, інші процесуальні рішення приймаються залежно від вирішення питання щодо процесуального строку. В редакції, чинній з 15.12.2017, ЦПК України встановлює загалом аналогічні правила як щодо перегляду заочних рішень, так і щодо порядку застосування у цивільному судочинстві процесуальних строків, відмінності в яких стосуються строку та певних умов подання заяви про перегляд заочного рішення, певних умов вирішення питання про поновлення чи продовження процесуального строку: письмову заяву про перегляд заочного рішення відповідач може подати протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення; учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду; строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст. 284 ч.ч. 1, 2, 3, 4); так само в разі надходження заяви про перегляд заочного рішення суд вирішує питання про прийняття цієї заяви і якщо форма заяви (ст. 285) дотримана, а заява приймається, то вирішується передусім питання щодо поновлення процесуального строку в разі заявлення відповідного клопотання, інші процесуальні рішення приймаються залежно від вирішення питання щодо процесуального строку (ст.ст. 286, 287); право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ч.ч. 1, 2); суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ст. 127 ч.ч. 1, 3, 4). Поважність причин пропущення процесуального строку та необхідність його поновлення підлягають доказуванню ініціатором відповідного клопотання за загальними правилами доказування в цивільному процесі; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 і ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 відповідних редакцій ЦПК України). З моменту отримання копії заочного рішення суду і до моменту подання заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачка ОСОБА_1 не ставила перед судом питання про перегляд цього рішення. Тобто, сім років відповідачка не ставила ані питання про перегляд заочного рішення суду, ані питання про поновлення процесуального строку, встановленого законом для подання такої заяви. Жодних реальних поважних причин для такого тривалого пропущення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачка не навела. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачка ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи судом, про ухвалене за результатом розгляду рішення, копію якого отримала своєчасно, а відтак із відсутності підстав для поновлення процесуального строку. Доводи відповідачки на заперечення законності відмови в поновленні процесуального строку неспроможні, не відповідають дійсним обставинам і спростовуються наявними в справі доказами. Тож клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду бездоказове та ґрунтується на недопустимих у доказуванні припущеннях. Процесуальний строк був пропущений відповідачкою ОСОБА_1 ще в листопаді 2013 року і передбачених законом підстав для його поновлення суд першої інстанції не мав. Міркування в апеляційній скарзі про порушення права відповідачки на доступ до суду та про надмірну формальність, допущену судом при вирішенні процесуального питання, необґрунтовані. Подання заяви про перегляд заочного рішення суду є процесуальною дією, яку відповідачу належить вчинити у передбачений цивільним процесуальним законом строк, а в разі пропущення цього строку за клопотанням ініціатора заяви вирішується питання про поновлення строку. Інститут процесуальних строків, в тому числі, їх поновлення чи продовження, є загальним для різних видів провадження в цивільних справах, передбачених цивільним процесуальним законом, і якщо за певними видами проваджень прямо не передбачено інше (не передбачені спеціальні правила), застосовуються загальні правила щодо процесуальних строків. ЦПК України містить як спеціальні правила щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду (ст. 284 ч. 3), так і загальні правила вирішення цього питання (ст. 284 ч. 4), які відсилають до положень ст.ст. 126, 127 цієї редакції Кодексу. Слід враховувати певні загальні принципи і правила цивільного судочинства, які, серед іншого: повинні забезпечувати правову визначеність і сталість правовідносин, недопустимість надання невиправданих переваг у процесі стороні, яка не довела обґрунтованості своїх дій, порівняно зі стороною, яка належним чином реалізувала свої процесуальні права, виконала процесуальні обов`язки, домоглася судового рішення на свою користь, виконання якого вправі вимагати та вправі розраховувати на неможливість необґрунтованого перегляду рішення; передбачають певні формалізовані процедури процесу, встановлюють певні умови, обмеження тощо з метою забезпечення належного і оперативного провадження, забезпечення сторонам рівних можливостей реалізувати процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки у змагальному процесі, оскільки право на доступ до правосуддя не може розглядатися як абсолютне і в необхідних межах потребує відповідного регулювання; враховують свободу розпорядження сторонами своїми процесуальними правами та їх обов`язок діяти в процесі добросовісно, своєчасно вчиняти відповідні процесуальні дії; мають виключати необґрунтовану ревізію чинного судового рішення, перегляд судового рішення через тривалий час після набрання ним законної сили з недоведених, зокрема, процесуальних підстав, заради відновлення процесу як такого. Виходячи з наведеного, слід констатувати, що відповідачка ОСОБА_1 на власний ризик і розсуд діяла у цивільних і процесуальних відносинах, не подала своєчасно заяву про перегляд заочного рішення суду, а подавши таку разом із клопотанням про поновлення відповідного процесуального строку не довела обґрунтованості цього клопотання у належний процесуальний спосіб. Відтак, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване процесуальне рішення про відмову відповідачці ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, для чого мав процесуальні підстави, доводи апеляції законності та обґрунтованості відмови в поновленні процесуального строку не спростовують, тому враховуючи, що питання стосовно поновлення процесуального строку є первісним, а інші процесуальні питання є похідними від результату вирішення питання щодо процесуального строку, беручи до уваги підстави апеляційної скарги та межі перевірки судового рішення, з урахуванням положень ст. 367 ч. 1 ЦПК України та на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Свалявського районного суду від 19 березня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 20 вересня 2021 року. Судді