Постанова Київський апеляційний суд № 756/5264/22

Постанова Іменем України 15 серпня 2023 року м. Київ провадження № 22-ц/824/8536/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року в складі судді Луценко О. М. у цивільній справі №756/8356/22 Оболонського районного суду м. Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди У С Т А Н О В И В: 18 липня 2022 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди матеріалів та обладнання, передала останньому обладнання на строк з 12.08.2021 по 17.08.2021 (5 днів), але відповідач в обумовлений строк обладнання не повернув та не здійснює орендну плату за користування майном, звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 вартість переданого в оренду обладнання в розмірі 13 370,24 грн, суму заборгованості по орендній платі за період з 12.08.2021 по 03.02.2022 в сумі 40 100,00 грн та 36 840,00 грн неустойки (пені) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну орендної плати за період з 03.02.2022 по 18.07.2022. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.2021 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди №А00115244 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, а орендар зобов`язався виплачувати орендодавцю орендну плату, і після закінчення терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання. За умовами Договору, найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідних додатках до цього договору , який є невід`ємною частиною Договору. Вказувала, що в межах дії Договору на строк з 12.08.2021 до 17.08.2021 (5 діб) ФОП передав відповідачу в оренду обладнання, а саме: вишка варіант 1,2х 2,0 ( 5+1), вис.7,5, 1 шт., вартістю 13 370,24 грн, з вартістю оренди обладнання 120,00 грн доба. В свою чергу, відповідач вніс на рахунок позивача гарантійну плату в розмірі 3 000 грн та передплату вартості оренди в сумі 700 грн. Також вказувала, що за умовами Договору при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користуванням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуто протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право відмовитися від прийняття обладнання, про що сповістити орендаря, а орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість майна) протягом 7 робочих днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання. Вважала, що у зв`язку з не надходженням від орендаря на рахунок орендодавця станом на 17.08.2021 100% передоплати за користування обладнанням понад встановлений термін та не погодження між сторонами наступного терміну оренди, Договір оренди припинив свою дію та відповідно закінчився термін оренди 17.08.2021. Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, надіслав до суду відзив на позовну заяву. Визнав, що 10 червня 2021 року між ним та позивачкою укладався договір оренди майна і за тим договором він отримував в оренду майно на п`ять днів, яке повернув після закінчення строку дії договору. Вказав, що ніякого майна на підставі додатку до договору від 12 серпня 2021 року, строк дії якого закінчився, він не отримував. Не визнав наданий позивачем до позовної заяви письмовий доказ, а саме копію прибуткового ордеру від 12 серпня 2021 року, який складено позивачем. Вказав, що для фізичної особи-підприємця не передбачено ведення касової книги та оформлення прибуткових касових ордерів. Натомість, фізична особа підприємець для підтвердження факту продажу товарів (робіт, послуг) повинна використовувати розрахункову квитанцію. На спростування обставин існування між сторонами правовідносин щодо оренди майна та факту оплати позивачу коштів від 12 серпня 2021 року долучив до відзиву копію квитанції від 12.08.2021 про перерахування через АТ «Універсал Банк» коштів в розмірі 3 700 грн на рахунок ФОП ОСОБА_3 , призначення платежу оренда обладнання. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 992,40 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази у справі та не врахував заперечення і доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зауважив, що дійсно в червні 2021 року укладав з позивачкою договір, який ним виконано в повному обсязі. Але суд не врахував, що в матеріалах справи наявні такі додатки до Договору як Акт прийому-передачі обладнання від 10.06.2021, Акт здачі-прийому обладнання від 14.06.2021, які підтверджують, що 10.06.2021 ОСОБА_1 отримав від ФОП обладнання, 14.06.2021 його повернув. Тобто усі умови договору станом на 14.06.2021 він виконав. Заперечував факт отримання в оренду обладнання на підставі договору, строк дії якого закінчився. На думку відповідача, оскільки згідно п. 8.1. Договору останній діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, то Додаток до Договору №1 від 12.08.2021 не може бути додатком до Договору, оскільки був укладений після закінчення строку дії договору. Судом також не враховано, що Додаток №1 від 12.08.2021 укладено не за адресою визначеною сторонами в Договорі, а тому цей додаток слід вважати недійсним. Додав, що акт приймання-передачі в розумінні ст. 202 ЦК України не є правочином, а тому позивач не має права вимагати повернення обладнання, яке зазначене у цьому акті, і яке відповідач не отримував. Зазначив, що оскільки строк дії договору закінчився 14.06.2021, то розрахунок заборгованості за орендною платою у розмірі 40 100 грн та 36 840 грн - розмір заборгованості по неустойці розраховані позивачем безпідставно, оскільки істотні умови Договору повинні бути зазначені в самому договорі, а не в первинних бухгалтерських документах. Судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутній розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), а надана позивачем копія прибуткового касового ордеру на суму 3 700 грн не є таким належним доказом. Звернув увагу, що під час судових засідань в суді першої інстанції він неодноразово наголошував на тому, що ніяких оплат на рахунок позивача 12.08.2021 в сумі 3 700 грн не здійснював. Судом не враховано наданий ним до відзиву на позовну заяву письмовий доказ - копію квитанції про оплату оренди обладнання на рахунок ФОП ОСОБА_3 , а не позивачу. Крім того, як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що рішення суду містить значні помилки, які на думку скаржника, свідчать про неналежне вивчення доказів, встановлення фактів та з`ясування обставин у справі. За вказаних обставин, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 15.02.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с. 78-79, 82). Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 15.02.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с. 78-79, 83). Від позивача не надходило відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 червня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 (далі - орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди №А00115244, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання. Згідно з п. 1.2 Договору, найменування обладнання, що передається в оренду його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідних Додатках до цього договору, який є невід`ємною його частиною. В пункті 2.1. Договору сторони визначили, що орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі обладнання в оренду. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту здачі-прийому (повернення з тимчасового користування) обладнання з оренди. Вартість оренди, зазначена у відповідному додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в Акті передачі обладнання в тимчасове користування (п. 2.2. Договору). За змістом пунктів 4.1, 4.3 Договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування. Термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному незабрудненому стані. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що станом на 12 серпня 2021 року строк дії Договору від 10 червня 2021 року закінчився. З аналізу п. 1.2. цього Договору вбачається, що строк оренди вказується в Додатках до цього Договору. Таким чином, підписавши Договір сторони погодили необмежену кількість Додатків до договору. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував наявність в матеріалах справи наступних доказів: Акт прийому-передачі обладнання від 10.06.2021, Акт здачі-прийому обладнання від 14.06.2021, які на думку відповідача, підтверджують обставини того, що він станом на 14.06.2021 виконав всі умови Договору оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні дані докази. Так, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що він дійсно 10.06.2021 уклав з відповідачем договір оренди, за яким отримав у платне користування будівельне обладнання та яке 14.06.2021 повернуто ФОП ОСОБА_2 . Також у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначав, що дані докази в нього не збереглися, у зв`язку з чим подав до суду клопотання про витребування цих доказів від позивача. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року таке клопотання відповідача задоволено та витребувано у позивача письмові докази. На виконання ухвали суду від 05.10.2022 ФОП ОСОБА_2 подала клопотання про долучення доказів, в якому, серед іншого зазначила, що витребувані судом додатки до Договору від 10.06.2021 та від 14.06.2021 складені відносно іншого обладнання, яке передавалося в оренду відповідача; такі додатки від 10.06.2021 та від 14.06.2021 не стосуються предмета спору, оскільки за цими актами не пред`являлися позовні вимоги. Отже, відсутність в матеріалах справи додатків від 10.06.2021 та від 14.06.2021 до Договору оренди відповідно зумовлює неможливість дослідження таких доказів судом. Тому доводи скаржника в цій частині є недоречними. Щодо посилань скаржника на те, що всі умови договору станом на 14.06.2021 виконані, у зв`язку з чим строк дії закінчився і у зв`язку з цим Додаток №1 від 12.08.2021 укладений вже після закінчення строку дії договору, колегія суддів зазначає наступне. Умовами Договору оренди, зокрема пунктом 8.1. визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за Договором, згідно Додатку №1 від 12.08.2021, відсутні підстави вважати, що закінчився строк дії Договору оренди від 10.06.2021. Більш того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не доводив обставин не укладення Додатку №1 від 12.08.2021 до Договору оренди від 10.06.2021. Навпаки, відповідач лише посилався на те, що такий Додаток №1 до Договору було укладено без дотримання вимог діючого законодавства та без дотримання вимог самого Договору оренди від 10.06.2021. Таким чином, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що Додаток №1 від 12.08.2021 укладено після закінчення строку дії Договору. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає неспроможним і доводи апеляційної скарги, що Додаток №1 від 12.08.2021 до Договору - Акт передачі обладнання у тимчасове користування не є правочином в силу ст. 202 ЦК України. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем факту передачі майна в оренду. Так, згідно Акта передачі обладнання у тимчасове користування, що є Додатком №1 від 12.08.2021 до Договору оренди обладнання №А00115244 від 10.06.2021, підписаного сторонами, ОСОБА_1 отримав вишка варіант 1,2х 2,0 ( 5+1), вис.7,5, 1 шт., вартістю 13 370,24 грн з вартістю оренди обладнання 120,00 грн доба; час початку оренди - 12.08.2021; плановий час закінчення оренди - 17.08.2021; гарантійний платіж 3 000,00 грн; строк оренди 5 діб. Апеляційна скарга не містить доводів про те, що цей Додаток, який містить Акт передачі обладнання у тимчасове користування, підписано не ОСОБА_1 . І таких доводів не було зазначено у відзиві на позовну заяву. Доводи апеляційної скарги в частині незаконності рішення про стягнення вартості майна, переданого оренду, є необґрунтованими з наступних підстав. Пунктами 3.1, 3.3.1 Договору визначено, що орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору не пізніше дати передання обладнання в оренду. Гарантійний платіж означає платіж по забезпеченню виконання орендарем зобов`язань за цим договором та сплачується орендодавцеві не пізніше дати передачі обладнання в оренду. Розмір гарантійного платежу зазначається у відповідному додатку і повертається орендарю на умовах, які визначені цим договором. Гарантійний платіж знаходиться у орендодавця без нарахування будь-яких відсотків. Гарантійний платіж орендодавець самостійно використовує у випадку несплати орендної плати, та/або компенсує за рахунок гарантійного платежу будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря, та/або зараховує у якості штрафної санкції. На виконання вищезазначених умов договору, 12.08.2021 ОСОБА_1 сплатив гарантійний платіж в розмірі 3000 грн та передоплату вартості оренди в розмірі 700 грн. Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача, що копія прибуткового ордеру від 12 серпня 2021 року складена позивачем. Однак доводи апеляційної скарги, що надана позивачем копія прибуткового касового ордера №7 110 від 12.08.2021 на суму 3 700 грн не є належним доказом надання послуги (передання обладнання в користування) колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Дійсно, як вірно зазначає ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, що за приписами діючого законодавства для фізичної особи-підприємця не передбачено ведення касової книги та оформлення прибуткових касових ордерів; фізична особа-підприємець повинна використовувати розрахункову квитанцію. Водночас, діюче законодавство і не містить заборони на використання фізичною особою-підприємцем прибуткового касового ордеру, про що, зокрема, зазначено в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Так, згідно з п. 15 ст. 3 вказано Закону, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону «Про захист прав споживачів». Отже ФОП - платник єдиного податку на вимогу покупця надає товарний чек, розрахункову квитанцію, або інший письмовий документ, що підтверджує факт продажу товарів (надання послуг). Таким чином, наявна в матеріалах справи копія прибуткового касового ордеру №7 110 від 12.08.2021 в силу ст. 77 ЦПК України є належним доказом, який засвідчує факт надання позивачем ОСОБА_1 послуг з користування обладнанням. Крім того, відповідач, долучивши до відзиву копію квитанції від 12.08.2021 року про перерахування через АТ «Універсал Банк» коштів в розмірі 3 700 грн на рахунок ФОП ОСОБА_3 , фактично підтвердив факт здійснення оплати на виконання умов, викладених в Додатку від 12.08.2021 року. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факт оплати коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 не свідчить, що такі кошти було внесено на виконання умов Договору від 10 червня 2021 року. Оскільки зі змісту цього Договору вбачається, що Додаток до Договору є його невід`ємно частиною. Зі змісту Додатку №1 від 12 серпня 2021 року вбачається, що сторони погодили про внесення коштів на користь ФОП ОСОБА_3 , вказавши у цьому додатку реквізити рахунку. На спростування доводів позивача щодо не повернення у визначений в договорі сторонами строк переданого в оренду майна відповідачем не надано належних та допустимих доказів. Суд першої інстанції, встановивши вищевказані обставини та застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, дійшов правильного висновку, що відповідач порушив умови Договору оренди та не повернув орендодавцю в обумовлений строк орендоване обладнання. За наведених обставин колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем обставин не повернення відповідачем переданого в оренду майна, а тому рішення суду в частині стягнення вартості обладнання у розмірі 13 370,24 грн є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги, що Додаток №1 від 12.08.2021 до Договору укладено не на складі орендодавця, як це обумовлено в Договорі, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки не дотримання сторонами Договору умов щодо місця складення Акта не породжує таких правових наслідків, як не виконання орендарем зобов'язань за Договором. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду й посилання скаржника на те, що в оскаржуваному рішенні судом допущено помилки, оскільки допущення помилок є підставою для подання до суду заяви в порядку ст. 269 ЦПК України для виправлення таких помилок. Оскільки відповідач порушив умови договору щодо його повернення, позивач має право розраховувати на відповідальність орендаря за погодженими умовами договору. Відповідно до п. 4.4. Договору, при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користуванням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди Орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуто протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право: - самостійно забрати обладнання; - або відмовитися від прийняття обладнання, про що сповістити орендаря, а орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість майна) протягом 7 робочих днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання. З аналізу п. 4.4. вбачається, що вимоги позивача про стягнення вартості майна є обґрунтованими. Згідно з п. 5.5 Договору, орендар зобов`язаний повернути обладнання на склад орендодавця в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акті прийому-передачі обладнання в оренду, або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання у визначений строк, у визначених договором випадках. Орендар зобов`язаний повернути обладнання орендодавцю за відповідним Актом передачі обладнання з тимчасового користування в комплектному і технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги орендодавця (п. 6.2.8 Договору). У випадку відмови орендаря підписати акт повернення, орендодавець має право підписати акт самостійно, зробивши позначку про відмову орендаря від підпису, такий акт буде мати обов`язкову силу для обох сторін (п. 5.7. Договору). В пункті 7.2 Договору сторони визначили, що за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 після закінчення строку оренди, визначеного в Додатку №1 від 12.08.2021 до Договору оренди, а саме 17.08.2021 повернув ФОП ОСОБА_2 обладнання. Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, про наявність підстав для стягнення неустойки відповідно до положення п.7.2. Позивачем доведено факт прострочення повернення майна, але не надано доказів на підтвердження користування цим майном відповідачем. Оскільки позивачем доведено факт прострочення повернення майна (обладнання), а підписавши договір сторони погодили сплату неустойки, то відповідно до п. 7.2. рішення суду про стягнення неустойки є обґрунтованим. Водночас, ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення неустойки, суд першої інстанції не врахував положення п. 3.3.1. Договору оренди від 10.06.2021, яким визначено, що гарантійний платіж орендодавець самостійно використовує у випадку несплати орендної плати, та/або компенсує за рахунок гарантійного платежу будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря, та/або зараховує у якості штрафної санкції. Таким чином, беручи до уваги положення п. 3.3.1. Договору оренди від 10.06.2021, а також те, що належними у справі доказами підтверджується факт внесення ОСОБА_1 гарантійного платежу в сумі 3000 грн, то рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки підлягає зміні шляхом зменшення суми неустойки на суму гарантійного платежу та відповідно становитиме 33 840,00 грн (36 840-3000). Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 40 100 грн із розрахунку 120 грн за кожний день користування обладнанням за період з 12.08.2021 по 03.02.2022. Звертаючись до суду з позовом, позивач у позовній заяві посилався на те, що строк оренди закінчився 17.08.2021 і Договір оренди припинив свою дію. Входячи з обґрунтувань, які викладено позивачем у позовній заяві, відсутні правові підстави для стягнення орендної плати поза межами строку дії договору в розмірі 40 100 грн. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга в такому разі підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні ФОП ОСОБА_2 в 2022 році до суду з даним позовом підлягав сплаті судовий збір в сумі 2 481,00 грн, однак позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у даній справі пропорційно задоволеним позовним вимогам на загальну суму 47 210,24 грн становить 1 297,07 грн. Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн та 305,30 грн судового збору в дохід держави. З ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1 183,93 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 40 100,00 грн - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року в частині стягнення неустойки - змінити та зменшити розмір неустойки з 36 840 грн 00 коп. до 33 840 грн 00 коп. Рішення суду в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 305 (триста п'ять) грн 30 коп. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 183 (одна тисяча сто вісімдесят три) грн 93 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа А. М. Стрижеус