Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21331/19

Номер провадження: 22-ц/813/5593/22 Номер справи місцевого суду: 522/21331/19 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/21331/19 Номер провадження: 22-ц/813/5593/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Свяченої Ю.Б. 11 листопада 2021 року, повний текст рішення складений 17 листопада 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на її користь заборгованість у загальному розмірі - 212 998,15 грн., яка складається з: - заборгованість за договором - 159 365,00 грн.; - пеня - 40 698,99 грн.; - інфляційні збитки - 9 337,15 грн.; - 3% річних за користування грошовими коштами - 3 597,01 грн.. Також позивачка просить стягнути з відповідачки на її користь: - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000,00 грн.; - витрати зі сплати судового збору в розмірі - 3 129,99 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.08.2018 року вона уклала з відповідачкою Договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею - 330 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (далі - Договір оренди) для використання цього нежитлового приміщення в якості складу (п. 1.2). Договір укладено строком - з 01.08.2018 року до 31.02.2019 року, обчислення якого починається з моменту підписання договору (п. п. 2.1, 2.2). За користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату у розмірі - 2 310,00 грн. у місяць (п. 4.1). У разі затримки сплати орендної плати більш ніж на 10 днів Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення зобов`язання (п. 4.3). 08.08.2018 року між сторонами Договору оренди був підписаний Акт прийому-передачі нежитлового приміщення загальною площею - 330 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (далі - Нежитлове приміщення), за яким позивачка передала, а відповідачка прийняла у платне користування нежитлове приміщення. 02.08.2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду до вищевказаного Договору оренди, за умовами якої загальна сума орендної плати за Договором становить - 23 100,00 грн.. Відповідачка не виконала прийняті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати. Станом на 13.12.2019 року виникла заборгованість за Договором у вищевказаному розмірі. Між позивачкою та адвокатським об`єднанням «ЛігалІнвестментГрупп» укладено договір №19 від 04.12.2019 року про надання професійної правничої допомоги. Витрати за вказаним договором становлять - 10 000,00 грн. (а. с. 1 - 3). 2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції Адвокат Гудз С.С., діючий від імені ОСОБА_2 , у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні вищевказаного позову в повному обсязі. Представник відповідачки посилається на те, що дійсно між сторонами були укладені Договір оренди та Додаткової угоди до нього. Цьому передували тривалі довірчі відносини між сторонами. Раніше, а саме - 14.08.2017 року між сторонами був укладений договір оренди, за умовами якого вона здійснювала орендну плату. Позивачка не надала доказів звернення до відповідачки ані з вимогою про виконання умов договору, ані з повідомленням про нарахування неустойки, що свідчило б про використання сторонами усталеної між ними практики здійснення платежів за договором. Відсутні докази звернення позивачки з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з його невиконанням. Відсутні належні та допустимі докази невиконання зобов`язання за договором оренди. Позивачка зухвало намагається спотворити розмір непідтвердженої доказами заборгованості. Так, відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди до договору оренди загальна сума заборгованості становить - 23 100,00 грн.. Виходячи із заявленого позивачкою розміру заборгованості з орендної плати у розмірі - 159 365,00 грн. можна припустити, що позивачка вважає, що додатковою угодою був збільшений розмір орендної плати у 10 разів - з 2 310,00 грн. до - 23 100,00 грн. щомісяця. Вищевказаний договір був укладений з метою зменшення загального розміру орендної плати за рік з - 27 720,00 грн. (виходячи з визначеного договором оренди розміру орендної плати - 2 310,00 грн. щомісячно) до - 23 100,00 грн. (визначеної додатковою угодою). Відповідно до змісту додаткової угоди, укладеної на наступний день після укладення договору оренди, загальний розмір орендної плати слід тлумачити як загальний розмір орендної плати за рік. Підстави для збільшення розміру орендної плати відсутні. Крім того, у лютому 2019 року відповідачка особисто повідомила позивачку про розірвання договору оренди, отримала усну згоду позивачки та залишила орендоване нежитлове приміщення, повернувши позивачці ключі. Вказані обставини можуть підтвердити свідки, які були присутні при вивезенні належного відповідачці майна з орендованого приміщення. Крім того, вказані обставини підтверджуються: 1) укладенням Договору суборенди нежитлових приміщень № 01-22-02/19 (ДСНП) з ФОП « ОСОБА_3 »; 2) додатками №№1-4 до укладеного з ТОВ ОА «Оріон-Юг» №376 від 01.03.2016 року та листом на адресу вказаного товариства від 26.02.2019 року про зміну об`єкту охорони та нагляду. За таких обставин, відсутні підстави нараховувати заборгованість за оренду плату після лютого 2019 року, оскільки нежитлове приміщення не використовувалось відповідачкою. Крім того, представник відповідачки заперечує проти розміру понесених відповідачкою судових витрат. З наданих позивачкою документів неможливо встановити, що перерахована сума коштів у розмірі - 10 000 грн. є саме оплатою наданої правничої допомоги адвоката на підставі договору №19-фо про надання правової допомоги від 04.12.2019 року. Адже, у наданому позивачкою платіжному дорученні №092ff96417 від 05.12.2019 року зазначено призначення платежу - «оплата за юридичний супровід з-но договору № 18від 05.12.209 року». Позивачкою не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, здійснених ним витрат (а. с. 77 - 81). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року частково задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди від 01.08.2018 року в сумі - 212 998,15 грн.. Також стягнуто судовий збір у сумі - 2 129,99 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 14.08.2017 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею - 330 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Договір укладено строком - з 14.08.2017 року по 31.07.2018 року. Розмір орендної плати становить - 1 850 грн. щомісячно. Нежитлове приміщення було передано в оренду за Актом прийому-передачі від 14.08.2017 року. 01.08.2018 року між сторонами був укладений договір нежитлового приміщення, загальною площею - 330 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Договір укладено на строк - з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року. Орендна плата становить - 2 310 грн. щомісячно. За Актом прийому-передачі від 01.08.2018 р. нежитлове приміщення було передано орендарю. 02.08.2018 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2018 року, за умовами якої загальний розмір орендної плати складає - 23 100,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 10.08.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за вересень 2018 року в розмірі - 20 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 16.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за залишок за вересень та частину жовтня 2018 року в розмірі - 10 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 28.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за жовтень 2018 року в розмірі - 10 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 31.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за жовтень, частину авансового платежу 2018 року в розмірі - 10 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 07.11.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - частину в розмірі - 10 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 21.11.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату залишок авансового платежу за вересень в розмірі - 8 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 21.12.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - частину за листопад 2018 року в розмірі - 15 000,00 грн.. Відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2019 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - залишок за листопад 2018 року в розмірі - 10 000,00 грн.. Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що встановлена Додатковою угодою від 02.08.2018 року загальна сума орендної плати складає суму орендної плати за місяць у розмірі - 23 100,00 грн., яку ОСОБА_2 , як орендар, зобов`язалася сплачувати ОСОБА_1 , як орендодавцю. Розмір заборгованості станом на 13.12.2019 року підтверджується наданим позивачкою розрахунком, який не спростовано відповідачкою. У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 10 000,00 грн. необхідно відмовити, оскільки не надано належних доказів їх понесення позивачкою (а. с. 161 - 164). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї заборгованості з орендної плати та судового збору скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що: 1) помилковим є висновок суду щодо встановлення розміру орендної плати у сумі - 23 100,00 грн. в місяць. Відповідно до укладеної додаткової угоди до договору оренди розмір загальний розмір орендної плати за вказаний у договорі період становить - 2 310,00 грн.; 2) суд посилається на прибуткові касові ордери, за якими начебто сплачено оренду плату в загальному розмірі - 117 835 грн.. Разом з тим, сплата орендної плати у зазначених в прибуткових касових ордерах сумах не проводилася. Зазначені касові прибуткові ордери прийняті судом з порушенням процесуального закону - не були додані до позову, не повідомлено про неможливість їх подання разом з позовом. Вони є недопустимими доказами, а їх достовірність викликає сумнів, оскільки в них відсутня більша частина необхідної інформації, яка повинна бути в них вказана. Договір укладено фізичною особою, тому позивачка не мала права складати вказані касові ордери (а. с. 167 - 169, 172 - 174). 2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді Позивачка - ОСОБА_1 не скористалася правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 183). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано учасникам справи. Після отримання апеляційним судом з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Одеській області актуальних відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно направлено ОСОБА_1 .. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Крім того, на офіційному сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження в порядку спрощеного провадження. За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 є повідомленою про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.03.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (212 998,15 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини За договором оренди від 14.08.2017 року ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею - 330 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Договір укладено сторонами на строк - з 14.08.2017 року по 31.07.2018 року (п. 2.1 Договору). За користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі - 1 850 грн. щомісячно (п. 4.1. Договору). Згідно Акту прийому-передачі від 14.08.2017 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримала вказане в Договорі приміщення у належному стані. 01.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди (далі Договір -2), відповідно до п. 1.1. якого остання отримала в оренду нежитлове приміщення, загальною площею - 330 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Договір укладено сторонами на строк - з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року (п. 2.1 Договору). За користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі - 2 310 грн. щомісячно (п. 4.1. Договору). Згідно Акту прийому-передачі від 01.08.2017 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримала вказане в Договорі-2 приміщення у належному стані. 02.08.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклади Додаткову угоду до Договору оренди від 01.08.2018 року, за якою згідно Договору оренди, за домовленістю сторін, загальна сума орендної плати складає - 23 100 грн.. Між сторонами виникли правовідносини з договору оренди нежитлового приміщення. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/непогодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків в частині визначення розміру заборгованості за договором оренди. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апелянта про помилковість висновок суду щодо встановлення розміру орендної плати у сумі - 23 100,00 грн. в місяць, заслуговують на увагу з огляду на наступне. 01.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди (далі Договір -2), відповідно до п. 1.1. якого остання отримала в оренду нежитлове приміщення, загальною площею - 330 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Договір укладено сторонами на строк - з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року (п. 2.1 Договору). За користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі - 2 310 грн. щомісячно (п. 4.1. Договору). Згідно Акту прийому-передачі від 01.08.2017 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримала вказане в Договорі-2 приміщення у належному стані. 02.08.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклади Додаткову угоду до Договору оренди від 01.08.2018 року, за якою згідно Договору оренди, за домовленістю сторін, загальна сума орендної плати складає - 23 100 грн.. Відповідно до п. 4.4. договору, позивачка може змінювати розмір орендної плати, у зв`язку з істотною зміною обставин згідно з вимогами ст. 652 ЦК України, або коли користування приміщенням буде економічно недоцільним у зв`язку з підвищенням ринкових цін на нерухомість. Також розмір орендної плати може бути змінений у разі офіційної зміни курсу долару США до гривні України, встановленого НБУ, більш ніж на 3 відсотки. Таким чином, договором було передбачено конкретні підстави для зміни вартості орендної плати, беручи до уваги те, що додаткова угода була підписана на наступний день після укладання основного договору оренди. З вищенаведеного вбачається, що загальний розмір орендної плати за 12 місяців становить - 23 100 грн., тобто щомісячний розмір орендної плати становить - 1 925 грн.. Щодо посилання суду першої інстанції посилається на прибуткові касові ордери, за якими сплачену оренду плату в загальному розмірі - 117 835 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 10.08.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за серпень 2018 року у сумі 24835 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 19.09.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за вересень 2018 року у сумі 20000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 16.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за залишок вересня та частину жовтня 2018 року у сумі 10000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 28.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за жовтень 2018 року у сумі 10000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 31.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату за жовтень, частину авансового платежу 2018 року у сумі 10000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 07.11.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - частину авансового платежу у сумі 10000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 21.11.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату залишок авансового платежу у сумі 8000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 21.12.2018 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - частину за листопад 2018 року у сумі 15000 грн. Відповідно до Прибуткового касового ордеру від 29.01.2019 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 орендну плату - залишок за листопад 2018 року у сумі 10000 грн. Однак, вказані докази не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки договори оренди нежитлового приміщення, загальною площею - 330 кв. м., як від 14.08.2017 року, так і від 01.08.2018 року укладались між фізичними особами. Відповідно до п.п.12 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення), касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Пунктом 25 Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Пунктом 33 Положення також закріплено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Вказані вище вимоги чинного законодавства України вказують на те, що надані позивачкою ОСОБА_1 касові ордери є недопустимими доказами підтвердження обставин розрахунків між фізичними особами та відповідно оплати орендної плати ОСОБА_2 у певному розмірі. Також варто зауважити, що п. 4.2. Договору оренди від 01.08.2018 року передбачено, що плата за користування приміщеннями сплачується орендодавцю готівкою чи в безготівковому вигляді на рахунок Орендодавця. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати в безготівковому вигляді, а саме квитанції або платіжні доручення. Також відсутні докази сплати орендної плати готівкою, а саме розписка про отримання коштів. Таким чином, ОСОБА_2 не спростовано наявність заборгованості за договором оренди від 01.08.2018 року та за додатковою угодою від 02.08.2018 року. Як було встановлено вище, загальний розмір орендної плати за 12 місяців становить - 23 100 грн., тобто щомісячний розмір орендної плати становить - 1 925 грн.. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності :а неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як зазначено у ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно пункту 4.3. Договору-2 у разі затримки орендної плати більш ніж на 10 днів Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення зобов`язання, при цьому він не звільняється від сплати орендної плати. Відповідно до п. 8.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно законодавства та умов Договору. Розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання Процентна ставка пені - 2-і ставки НБУ. Розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів] Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 10.08.201806.09.2018283 850.0017.53559.07 07.09.201825.04.201923117 325.0018362 386.58 26.04.201918.07.20198423 100.0017.5351 652.07 19.07.201905.09.20194926 950.0017341 120.72 06.09.201924.10.20194928 875.0016.5331 232.21 25.10.201901.12.20193830 800.0015.531979.32 Всього: 7 429.97 Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає - 7 429,97 грн.. Розрахунок інфляційних збитків розраховується за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] Розрахунок інфляційних збитків. Індекси інфляції за серпень 2018 року - листопад 2019 року: 100, 101.9, 101.7, 101.4, 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції - 109,56. Індекси інфляції за вересень 2018 року - листопад 2019 року: 101.9, 101.7, 101.4, 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -109.56. Індекси інфляції за Жовтень 2018 року - Листопад 2019 року: 101.7, 101.4, 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -107.52. Індекси інфляції за Листопад 2018 року - Листопад 2019 року: 101.4, 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -105.72 Індекси інфляції за Листопад 2018 року - Листопад 2019 року: 101.4, 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -105.72 Індекси інфляції за Січень 2019 року - Листопад 2019 року: 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -104.26. Індекси інфляції за Лютий 2019 року - Листопад 2019 року: 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -103.23. Індекси інфляції за Березень 2019 року - Листопад 2019 року: 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -102.72. Індекси інфляції за Квітень 2019 року - Листопад 2019 року: 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -101.80. Індекси інфляції за Травень 2019 року - Листопад 2019 року: 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -100.79. Індекси інфляції за Червень 2019 року - Листопад 2019 року: 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -100.09. Індекси інфляції за Липень 2019 року - Листопад 2019 року: 99.4, 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -100.59. Індекси інфляції за Серпень 2019 року - Листопад 2019 року: 99.7, 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -101.20. Індекси інфляції за Вересень 2019 року - Листопад 2019 року: 100.7, 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -101.51. Індекси інфляції за Жовтень 2019 року - Листопад 2019 року: 100.7, 100.1. Сукупний індекс інфляції -100.80. Індекси інфляції за Листопад 2019 року - Листопад 2019 року: 100.1. Сукупний індекс інфляції -100.10. Інфляційні збитки за вказані періоди складають - 1 062,02 грн.. Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами. Дата початку нарахування -10.08.2018 року, дата закінчення нарахування - 01.12.2019 року. Відсоткова ставка - 3% річних. Розраховується за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів] Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 10.08.201801.12.20194791 925.00375.79 03.09.201801.12.20194551 925.00371.99 03.10.201801.12.20194251 925.00367.24 03.11.201801.12.20193941 925.00362.34 03.12.201801.12.20193641 925.00357.59 03.01.201901.12.20193331 925.00352.69 03.02.201901.12.20193021 925.00347.78 03.03.201901.12.20192741 925.00343.35 03.04.201901.12.20192431 925.00338.45 03.05.201901.12.20192131 925.00333.70 03.06.201901.12.20191821 925.00328.80 03.07.201901.12.20191521 925.00324.05 03.08.201901.12.20191211 925.00319.14 03.09.201901.12.2019901 925.00314.24 03.10.201901.12.2019601 925.0039.49 03.11.201901.12.2019291 925.0034.59 Всього: 4116 651.23 Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 10.08.2018 року по 01.12.2019 року складає - 651,23 грн.. Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди від 01.08.2018 року в загальному розмірі - 32 243,22 грн.. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції висновки в частині визначення розміру заборонності не відповідають обставинам справи, в цій частині судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у вказаній частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року підлягає зміні, то у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за звернення з позовною заявою сплатила судовий збір у розмірі - 2 129,98 грн. (а. с. 4). На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (15,14%) у розмірі - 322,47 грн. = 2129,98 грн. х 15,14%. При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі - 3 195,00 грн. (а. с. 170). На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (84,86%) у розмірі - 2 711,27грн. = 3 195 грн. х 84,86%. Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі - 2 388,8грн. = 2 711,27 грн. - 322,47 грн.. 3.6 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 274 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року - змінити. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за Договором оренди від 01.08.2018 року в сумі - 32 243 (тридцять дві тисячі двісті сорок три) гривні 22 копійки. Здійснити остаточний перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі - 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 80 копійок. Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова