Ухвала КЦС ВС № 569/2245/22

Ухвала 15 серпня 2023 року м. Київ справа № 569/2245/22 провадження № 61-11795ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Рівненська міська рада в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про знесення самовільного будівництва та звільнення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення самовільного будівництва та звільнення земельної ділянки. Позовні вимоги мотивувала тим, що щ вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , а відповідач співвласницею квартири АДРЕСА_2 будинки є сусідніми, садибного типу, кожен із яких розділений на декілька окремих квартир, а земельні ділянки для їх обслуговування - суміжними. Спільна межа цих земельних ділянок в натурі (на місцевості) не визначена, однак, відповідно до законодавчо унормованого порядку її визначення, має проходити посередині між двома будинками та ділити спільний двір між ними від АДРЕСА_3 і до кінця цих земельних ділянок навпіл. Визначити в натурі (на місцевості) спільну межу цих земельних ділянок неможливо через самочинне зведення відповідачем на цій межі господарської будівлі. Починаючи із 2011 року вона ініціює приватизацію земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння, співвласником якого вона є. Для цього вона отримала дозвіл на здійснення її землеустрою, внесла зміни до нього, однак затвердити його не може через не визначення в натурі межі земельних ділянок, їх фактичного розміру та через існування на ній самочинно збудованої будівлі. У свою чергу, відповідач разом із іншими співвласниками будинковолодіння № 21 , отримавши відмову на здійснення землеустрою земельної ділянки для його обслуговування, у квітні 2014 року самостійно замовили землевпорядній організації проект її землеустрою у розмірі 346 кв. м, а 05 грудня того ж року їй був присвоєний кадастровий номер та здійснена державна реєстрація. Межею, визначеною землеустроєм, вказана лінія, яка проходить від АДРЕСА_3 посередині між двома будинками до стіни самочинно збудованої господарської будівлі, а далі із зміщенням її по зовнішній стіні цієї будівлі, тобто зі збільшенням її розміру за рахунок земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б , співвласницею якого є вона. Землеустрій земельної ділянки площею 346 кв. м для обслуговування будинковолодіння № 21 не був та не є затвердженим Рівненською міською радою до сьогодні через існування спору щодо її межі, у зв`язку із чим речове право співвласників будинковолодіння № 21 на неї не виникло, а державна реєстрація цієї земельної ділянки від 05 грудня 2014 року є недійсною в силу закону. Тобто, спірна межа обох земельних ділянок у встановленому законом порядку до сьогодні не є визначеною через існування самочинно збудованої відповідачем на її межі господарської будівлі, а факт існування спору щодо межі є перешкодою для її визначення в натурі (на місцевості) та для затвердження землеустрою земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б , співвласницею якого вона є. Відповідно до Акту № 810 від 17 листопада 2015 року на земельній ділянці між будинками № АДРЕСА_1 самочинно збудованою є господарська будівля, яка складається із двох секцій (приміщень) та має наступні технічні характеристики: перша - приміщення прямокутної форми, двохповерхове, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 5 м, фундаменти - бетонні, стіни - зведені із звичайної керамічної цегли, перекриття - дерев`яні балки, покрівля - азбестоцементні листи; друга - приміщення прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 5,3 м х 2,95 м, висота 3,20 м, фундамент - бетонний, стіни - дерев`яні та частково зведені із звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи. Вона з позовом про визнання цієї будівлі самочинною та про її знесення вже зверталась до суду, однак помилково зазначила менші її розміри, у зв`язку із чим рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/10027/15-ц від 02 листопада 2018 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудовану нею господарську будівлю на АДРЕСА_1 , яка має наступні технічні характеристики: приміщення прямокутної форми одноповерхове розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 3,20 м, фундамент бетонний, стіни дерев`яні та частково зведені із звичайної керамічної цегли, покрівля азбестоцементні листи. Зобов`язано її також звільнити самовільно захоплену цією будівлею земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Рішення Рівненського міського суду у справі № 569/10027/15-ц від 02 листопада 2018 року обґрунтоване посиланням на обставини, які є преюдиційними для цієї справи: на самочинність господарської будівлі в цілому, бездозвільну забудову її саме відповідачем та на частині саме земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б , співвласницею якого є вона; на наявність до сьогодні спору щодо межі земельних ділянок для обслуговування будинковолодінь № 21 та № 21-Б та на нормативно встановлену таку межу, як лінію, що має ділити спільну територію між будинками навпіл по всій її довжині, однак на якій і збудована від вулиці і по всій її довжині; на неможливість, у зв`язку із цим, затвердити проект землеустрою земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б . Рішення Рівненського міського суду у справі № 569/10027/15-ц виконане: частина самочинної будівлі знесена. Між тим, в іншій її частині самочинно збудована господарська будівля залишається існувати та продовжує бути перешкодою для визначення в натурі межі суміжних земельних ділянок для обслуговування будинковолодінь № 21 та № 21-Б , для затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б , для реалізації її права на користування у повному обсязі належною їй в силу закону земельною ділянкою для обслуговування будинковолодіння АДРЕСА_5 . Просила суд зобов`язати відповідача повністю знести самочинно збудовану нею на межі земельних ділянок для обслуговування будинковолодінь № АДРЕСА_1 господарську будівлю, яка складається із двох секцій, кожна із яких має такі технічні характеристики: одна із яких - прямокутної форми, одноповерхова, розмірами 5,3 м х 2,95 м, висотою 3,20 м, фундамент - бетонний, стіни - дерев`яні та частково зведені із звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи, а інша - прямокутної форми, двоповерхова, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висотою 5,0 м, фундамент - бетонний, стіни - із звичайної керамічної цегли, перекриття - дерев`яні балки, покрівля - азбестоцементні листи, та звільнити таким чином самовільно захоплену цією будівлею частину земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння № 21-Б . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 07 серпня 2023 року адвокат Твердий М. К.через Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про знесення самовільного будівництва. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 569/2245/22 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Рівненська міська рада в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про знесення самовільного будівництва та звільнення земельної ділянки. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Н. О. Антоненко М. М. Русинчук